Перетворювати сміття на добриво — це стара, усталена традиція, про яку знають переважно ті, хто живуть у селах або в приватних будинках.  Довгий час ніхто не називав це компостуванням і точно не думав, що це екологічно. Люди звикли, що сміття і відходи — це добриво, яким восени і навесні можна підживлювати землю.

Відповідно до європейських норм, придатні для повторного використання відходи повинні відправлятися на відповідні підприємства, безпечні — відвозитися на полігони ТПВ, а з небезпечними проводитимуться необхідні для знешкодження операції. При цьому на звичайні сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом, тобто органіка.

Тому зараз компостування набирає більшої популярності. Хтось купує професійні компостери, які розділені на декілька секцій і відходи там переробляються швидше і якісніше, хтось має просто компостну яму, або навіть домашній компостер вдома або компостне відро.

Що таке компостер та як він працює?

Компост – це чудова можливість створювати плодючий ґрунт. Компостувати можна в умовах приватного будинку, вулиці та навіть квартири. Для цього потрібен спеціальний компостер. Він може бути садовим пластиковим, можна збити його зі звичайних дощок, а можна органіку закопувати одразу в ґрунт.

Потрібно пам’ятати, що компостування – це не тільки виготовлення якісних добрив з оптимальним співвідношенням елементів живлення, обеззаражене від збудників хвороб та насіння бур’янів, це ще й джерело корисної мікрофлори, яку ми вносимо в ґрунт. Максимально якісний компост має землистий колір, добре кришиться, відсутній гнилісний запах, рослинні рештки  повністю розкладені, відсутнє насіння бур’янів, вологість від 40% до 60%.

При дотриманні умов компостування у компостній ямі чи ящику через рік-два можна отримати визрілий продукт. Щодо умов, то місце для компостування має бути не ближче, ніж за 15 метрів від джерела питної води, у напiвзатiнку, щоб запобігти висиханню компосту, а також добре провітрюватись. Висота i ширина компостної маси не повинна перевищувати 100 – 150 сантиметрів, довжина — без обмежень.

Щоб компост вийшов ідеальним, варто подрібнене листя різних порід дерев потрібно змішати із землею, гноєм або готовим компостом у співвідношенні 2:1. Варто додати до суміші кухонні відходи, скошену траву або ж трохи азотного добрива (наприклад, курячого посліду). Усе слiд укласти шарами товщиною не більше 15 сантиметрів. Занадто товстий шар якогось матеріалу уповільнює процес компостування.

Якщо ви хочете якнайшвидше отримати добриво з компостної купи, то рештки бажано дрiбнити, а сам компост частiше перемiшувати та поливати.

Проте, це умови, яких насправді мало хто дотримується, адже для багатьох компост — це можливість просто уникнути зайвого сміття, а наскільки добриво багате на мікроелементи — вже інша справа.

Якщо ви живете у квартирі, але хочете компостувати органічні відходи, то для цього потрібні певні умови. Найбільш просто, звичайно, придбати механічний квартирний компостер і підтримувати його в належному стані.

Але є інший варіант, для якого вам знадобиться невелике пластикове відро з кришкою, яка щільно закривається, земля, пульверизатор з чистою водою, концентрат з ЕМ (ефективними мікроорганізмами), який прискорює розкладання органіки і нейтралізує неприємний запах та не допускає гниття.  Варто додавати одну столову ложку ЕМ на один літр води. Саме це буде вашим розчином, яким потрібно буде обприскувати органічні відходи.

Для того, щоб органіка добре і правильно перероблялася, потрібно викласти у відро шар органіки, обприскати розчином та присипати землею. Процедуру варто повторювати допоки відро не наповниться. Кришку під час компостування не варто щільно зачиняти, адже компост може «задихнутися».

Також експериментують із двома відрами в одному із яких роблять дірочки, аби стікав компостний сік, який можна використовувати для підживлення кімнатних рослин. Далі технологія така ж, як і з одним відром.

Наразі можна придбати спеціальний ЕМ-контейнер (компостне відро) у спеціалізованих магазинах — наприклад тут. Коштує він близько 250 гривень і  є “справжньою фабрикою” з виготовлення добрива з органічних залишків у квартирі. Завдяки роботі ефективних мікроорганізмів в контейнері відбувається не гниття, а ферментаційне розкладання харчових відходів з утворенням поживних речовин, необхідних для нормального росту рослин. Вже через 10-12 днів органіка, ферментована в ЕМ – контейнері, може використовуватися як добриво.

ЕМ – контейнер складається з циліндричної п’ятнадцятилітрової ємності, в основу якої вмонтований кран для зливу ЕМ-рідини. Всередині, над дном контейнера розташовується пластикова решітка, яка забезпечує зціджування рідини, яка збирається. У комплект також входить пластикова кришка для пресування і верхня для герметичного закриття.

Метод укладання компосту аналогічний із вищеперераховними, але варто не забувати зливати рідину через раз в два-три дні. При заповненні кухонними відходами відро залишається на ферментацію на 2 тижні. Про успішне закінчення ферментації буде свідчити кислуватий запах.

Домашній компост варто тримати лише тоді, коли ви впевнені, що далі маєте можливість його вивезти чи використати вдома.

Хто компостує сміття у Вінниці

Не обов’язково витрачати від 1000 до 4000 гривень, аби придбати спеціальний компостер, адже наші героїні доводять те, що при великому бажанні компостер можна зробити власними руками або використати те, що вже мало відправлятися на смітник.

Анна Бровченко та Катерина Березова живуть у приватному секторі на Старому місті, сортують сміття і вже не уявляють життя без компостерів.

Анна Бровченко: «Компостер — це простий та абсолютно логічний хід»

Два ящика, які прості перехожі точно не назвуть компостером, слугують сім’ї Анни вже багато років. Колись батько дівчини зробив ці конструкції із старих труб, на зиму їх закривають дощечками. До компостерів  потрапляють побутові відходи, листя та попіл із каміну, запаху немає абсолютно ніякого.

—Взагалі ми ніколи не задумувалися, що це якесь там сортування сміття. Просто так воно було заведено. Мені здається, що це абсолютно логічно, що люди використовують ці відходи для городу, як добриво. Окрім цього, тато ще часто використовує для рибалки черв’яків звідси, — говорить Анна.

Для зручності у компостера два відділи: коли в одному накопичується багато сміття, частина перекидається в інший, аби процес компостування відбувався швидше.

—Немає якогось такого терміну скільки це все гниє, воно постійно там знаходиться. За ним не потрібно якось доглядати хіба раз в рік-півроку перекидати з одного в інший компостер або коли просто потрібно на город добриво — додає дівчина.

Використовуючи компостер сім’я Анни продукує набагато менше сміття та не використовує додаткові добрива для городу. Решту сміття: пластик, макулатуру, скло також сортують і намагаються здавати на пункти прийому вторсировини. Проте, в пошуках місця, де можна здати певний вид сміття батько дівчини часто може декілька годин кружляти містом.

Анна говорить і про те, що компостуючи органіку вдома 100% знає, що вона не потрапить на сміттєзвалища, де не може нормально розкладатися та забруднюватиме середовище. Для дівчини абсолютно логічна наявність компостера біля приватного будинку:

Потреби у професійному компостері у Анни немає. Говорить, що він більше підходить для тих, хто має маленьку територію та потребує швидкого надходження органічного добрива, адже в них швидше перегнивають всі продукти. Окрім цього, комусь потрібне спеціальне добриво, в якому не використовується, наприклад, листя.

Катерина Березова: “Природа настільки розумна, що те, що на ній є, може там залишатися”

Катерина Березова лише декілька років тому переїхала разом із чоловіком та трирічною донькою в приватний будинок. Тому відразу постало питання в тому куди викидати сміття. Бочка, яка наразі слугує сім’ї компостером, вже мала б бути на смітнику, як непотріб, але отримала «нове життя» та вже тривалий період допомагає родині удобрювати сад та ділянку.

У Катерини трішки інша система сортування. В компостер не потрапляють шкарлупи від горіхів, гілля та листя. Все це знаходиться в кінці городу, а залишки їжі, овочів та фруктів потрапляють у бочку. Катерина говорить, що сміття в бочці наповнюється повільно, адже відходів у них досить мало.

Добриво з компосту використовують двічі на рік: восени та навесні, коли садять дерева. Всі маленькі дерева у саду Березових одобрені добривом з компосту.

Катерина сама родом із далекого села на Західній Україні. Згадуючи дитинство, розповідає, що в них ніколи не приїздила «сміттярка».

—Дідо ніколи не палив листя, сміттярка не приїздила не забирала сміття. Все сміття, що було не органічне дідо палив в грубці. А органіка йшла на гній, як і відходи від худоби. Я собі це дуже добре пам’ятаю і мене сильно обурювало те, що тут у Вінниці скрізь і всюди палять листя, а в нас такого не було.

Катерину також дивує чому люди, які живуть в приватному секторі, не сортують сміття та не використовують органіку як добриво. Раніше Березові жили на зйомних квартирах та у батьків, але коли переїхали у власний будинок- почали свідомо ставитися до всього, що їх оточує. Таке свідоме життя пов’язане із народженням дитини. Катерина говорить, що дуже переймається тим, що вона їсть, чим дихає, але не нав’язує нікому свою думку та не повчає:

—Я думаю, що можна починати із свого саду і городу, але багато хто цього не робить. А насправді ж воно собі тут гниє, перегниває. В нас трирічна дитина знає, що є відерце в будинку окремо для органіки, окремо для паперу і окремо для пластикових пляшок і вона знає куди що кидати. Я собі ставлю галочку, що вона вже не буде така як ми, вона вже буде інша, нормальна.

Дівчину найбільше дивує, що люди в приватному секторі виносять великі пакети зі сміттям, в якому купа листя та перегнивших яблук. У власному саду Катерина перегнивші яблука просто забирає зі стежки в компост, а ті, що під деревами так і залишає.

Гілля, яке залишається на городі, Березови використовують для вогнища, коли влаштовують пікніки або палять ним в грубці. Катерина мріє, що вони з часом зможуть відмовитися від газу. Одяг відносять у контейнери для вживаних речей, папір здають, а пляшки і пластик наразі збирають в гаражі.

Катерина мріє про красивий пластиковий компостер із різними відділами. Але вважає, що можна почати з малого:

—Як би я чекала поки ми купимо компостер, то що з цим сміттям робити, викидати? Мені якось спокійніше від того, щоб хоча б ми не шкодимо, бо насправді органіки багато. Люди часто пояснюють своє небажання сортувати сміття тим, що далі воно все йде на один полігон. А я не хочу знати куди далі воно йде. Воно залишається у мене, а макулатура, якщо здаю, то думаю, що далі вони переробляється.

«Еко школа – школа майбуття»

Вінницькі школи також не забувають про екологічну свідомість. У загальноосвітній школі №10, наприклад, ще з 2015 року діє проект «Еко-школа —школа майбуття», який триватиме до 2020 року. Окрім цього, з 2017 року, коли проект «Компола» ще не набрав популярності, вінницька школа стала першою у місті, хто до нього долучився. Тоді, аби придбати компостер та хробаків-старателів, під час одноденної акції зі збору макулатури, учні змогли зібрати більше 3000 гривень.

Проект «Компола» був ініційований двома школярами 11 років з київських шкіл – Нікітою Шульгою та Софією-Христиною Борисюк. Вони запропонували компостувати відходи зі шкільної їдальні, і це підтримали на рівні міністерств.

Як розповідає вчителька біології та кураторка проекту Світлана Сапон, в компостері живуть хробаки-старателі, які здатні витримати температуру до -20 градусів. Проте на зиму їх засипають листям та огороджують спеціальним пінопластом.

– Це не каліфорнійські черв’які, це вже більше модифікований вид. Адже каліфорнійські не витримують морози, а це адаптований до наших умов черв’як, який робить добриво з компосту більш кориснішим, — говорить пані Світлана.

Два роки компостером опікують старшокласники Артем і Дмитро. Хлопці співпрацюють з їдальнею, годують хробаків та слідкують, аби в компостер не потрапляли заборонені продукти.

Школярі розповідають, що однокласники часто розпитують про компостер, те, як він працює, для чого потрібний і навіть інколи ходять з ними годувати хробаків.

-Ми приводимо їх, показуємо все. Харчуються черв’яки 2-3 рази на тиждень, годуємо ми їх чайною заваркою, лушпинням від картоплі та шкарлупами від яєць. Влітку інколи ми носимо воду та поливаємо їх, аби компост не пересихав, — говорить Артем.

Дмитро додає, що раніше сміття просто викидали в сміттєві баки і вивозили на звалище. Зараз це їжа для хробаків, а органіка стає добривом для підживленням шкільних ділянок із різними рослинами.

—Відсів буде використовуватися, як добриво для наших троянд, рослин та дерев. Адже наша школа знаходиться біля дороги і дерева очищують нам повітря. На нашу думку сучасна молодь зараз трішки не цікавиться екологією і ми дещо так безвідповідально відносимося до нашої землі і тому нам хотілося внести якісь корективи у це, — говорять школярі.

Компостер знаходиться на маленькому майданчику, де в теплу пору року часто відпочивають школярі, але за період його існування у школі жодних пошкоджень не було.

Перший громадський компостер

У грудні 2017 року в одному із мікрорайонів Вінниці, а саме на Старому місті, біля багатоповерхівки волонтери із організації “Наше Поділля” встановили перший громадський компостер. Ціллю такого проекту було підвищення мотивації містян сортувати сміття та показати, що органіка може стати хорошим добривом.

Наразі минуло вже майже два роки і, за словами волонтерки Марії Юзькової, місцеві мешканці не використовують компост для власних потреб. Хоча й він регулярно поповнюється органічними відходами.

– Наразі компостер майже повний, є декілька фантиків, яких там не мало б бути. Взагалі за цим компостером потрібно постійно доглядати, перемішувати органіку, аби вона краще перероблювалася, але людина, яка відповідальна за нього, часто у роз’їздах, – говорить Марія.

Коли представники і волонтери ГО “Наше Поділля” встановлювали компостер, то вірили і надіялися, що таку ініціативу за приклад можуть взяти інші ОСББ, адже спосіб заробляння на смітті і викорстанні коштів на благоустрій будинку – не нова ініціатива.

Хтозна можливо з часом у Вінниці з’являться громадські компостери і в інших районах міста, а самі вінничани свідоміше ставитимуться до того, що може отримати нове життя.

Фото Андрія Завертаного, компостера на Старому місті – Марії Юзькової, ілюстративні – Kvitkainfo

Марина Однорог

See Full Bio