Реклама
Креативний простір “Артинов” став важливою частиною міста Вінниці – тут можна влаштувати посиденьки з друзями, попрацювати в коворкінгу з усім необхідним для роботи чи поїсти в кафе, яке відкрили не так давно.
Однак не всім відомо, що до родини “Артинов Груп” входить не лише звичний креативний простір, але й різні навчальні заклади для дітей різного віку та дорослих, навчальні платформи, музична студія, громадська організація та інші підрозділи, в яких, здається, можна знайти креативне заняття з велииикого переліку.
Про історію “Артинова” та “Артинов Груп”, вплив повномасштабного вторгнення на організацію, а також плани на майбутнє – в інтерв’ю з Андрієм Піжевським, засновником креативного простору “Артинов” та “Артинов Груп”.
VежА: Давайте розпочнемо з історії. Як з’явився “Артинов” та як у ньому з’явились всі ті підрозділи, які зараз є?
Задум створити креативний простір “Артинов” виник ще у 2014 році, коли я був на Майдані під час Революції Гідності. Тоді я побачив об’єднання абсолютно різних людей задля однієї мети. І подумав: “Чому у важкий час ми вміємо об’єднуватись, а в спокійний – часто не маємо такої здатності”. Тож першочерговою нашою ідеєю з однодумцями було створення місця, де зможуть збиратись різні категорії людей – з неоднаковим мисленням, політичними поглядами чи приналежністю до релігій та вікових категорій. До того ж, в мене була й особиста мотивація створити таке місце, адже я довгий час не жив у Вінниці, тож хотів, з одного боку, відчути, як змінилися містяни, а з іншого, поділитись власним набутим досвідом.
Така локація мала стати місцем для всіх – об’єднати людей, аби вони могли знайомитись та ділитись своїм досвідом.
Тож певний час, до 2015 року, ми працювали над створенням локації, однак День народження “Артинова” святкуємо з моменту виникнення ідеї.
І спершу в нашому креативному просторі з’явились дискусійні та мовні клуби, а згодом і коворкінг. Однак ми наповнювали наш простір подіями, аби об’єднати містян.
З часом ми розрослися – почали з’являтися IT-школа, школа професій (де ми навчаємо і розповідаємо про різні професії), музична студія (в якій люди будь-якого віку можуть прийти і навчитись вокалу чи грі на різних музичних інструментах) тощо.
І в таких клубах, зокрема, дискусійних, відкривались лідери, які хотіли б щось робити, мали класні ідеї, однак не змогли знайти нікого, хто б їх підтримав. Тож ми в “Артинові” допомагали молоді розробляти такі ідеї. Наприклад, так виник “Артинов Travel”.
Згодом від людей, які відвідували креативний простір “Артинов” і відчули нашу атмосферу, почали надходити запити на схоже за духом місцем для дітей. Тож я прийняв рішення рухатись в цьому напрямку. У 2018 році я викупив приватну гімназію та зайнявся модернізацією вже наших навчальних закладів – дитячого садочку та школи “Артинов-Дельфін”.
VежА: Якщо підсумувати, які зараз в “Артинові” є підрозділи?
Ми називаємо це “Артинов Груп” – об’єднання всіх креативних напрямків, який я офіційно зареєстрував та даю перевіреним людям працювати над ним. Від них я не вимагаю жодного прибутку – лише дотримуватись концептуальних цінностей “Артинова” – прозорості, офіційного працевлаштування, надання якісного сервісу та піклування про працівників.
Отож, зараз до “Артинов Груп” входять Креативний простір “Артинов” (сюди ж входить коворкінг), дитячий садок “Дельфін” та гімназія 1-3 ступенів “Артинов-Дельфін”, групові авторські тури “Artinov Travel”, Artinov School (яка охоплює іноземні мови та IT-напрямок) і музична студія “Artinov Studio“. Крім того, нещодавно в нас почала функціонувати громадська організація “Артинов” та запрацювало креативне кафе, де можна відносно недорого та смачно поїсти.
Але взагалі “Артинов” – це довгостроковий проєкт, який надалі буде рости та розвиватись.
VежА: А як вплинула повномасштабна війна на “Артинов Груп”?
Напевно, як і на всіх – негативно. Адже війна – це випробування для всіх. Особливо була паніка в перші місяці повномасштабного вторгнення, адже здавалось, ніби “кінець”.
Мене особисто 24 лютого застало не в Україні, бо я саме вивозив донечку на навчання. Тож коли в перші тижні я розмовляв зі знайомою, яка казала, що навіть прибирати в будинку не хоче, бо не бачить сенсу. Говорила: “А навіщо? Раптом прилетить”.
У цей момент у мене промайнула думка, що моїми діями, як керівника “Артинова”, не можуть керувати думки, що “Все закінчилось”, не можуть через це опускатись руки. Тому вирішили продовжувати робити все, що робили до повномасштабної війни – створювати проєкти, підтримувати людей, платити зарплати працівникам.
Тоді ми почали приймати переселенців, а згодом – придбали генератори та старлінки для роботи людей. Так, лише в межах підрозділів “Артинов Груп” ми прийняли близько 3000 переселенців – купляли для цього матраци та інші необхідні речі.
Також допомогли із залученням “World Vision International”, міжнародної благодійної організації, яка почала допомагати українцям.
VежА: Чи з’явились в “Артинові” якісь проєкти після повномасштабного вторгнення?
Так, в нас тоді з’явилася платформа, яку ми використовуємо й досі – це безкоштовне онлайн-навчання для всіх переселенців та біженців за кордоном. Тоді ми найняли багато, зокрема, викладачів-переселенців, аби вони наповнювали ресурс програмами для навчання, а заразом дали людям роботу.
На сьогодні це програма, де будь-яка дитина може зареєструватись, обрати свій клас і повністю безкоштовно опрацьовувати програму загальноосвітньої школи. При цьому діти можуть отримати консультації та отримати атестат після завершення навчання. Остання послуга, щоправда, платна, адже для екзаменування потрібно залучати більше фахівців.
Крім того, як я вже казав раніше, в нас почала працювати громадська організація. В межах неї ми, зокрема, передаємо малюнки військовим від наших дітей, роздаємо пакунки соціально-вразливим верствам населення – вже роздали близько 3000 таких пакунків. Зокрема, до нас можуть прийти люди пенсійного віку з пенсією менше, ніж 2500 гривень.
VежА: А як щодо планів на майбутнє?
Наразі головний план – це робити все можливе заради найшвидшої перемоги. Як і всі компанії, “Артинов” працює в дуже важких умовах, при тому, що і ми з командою, і я особисто інвестували багато коштів в розвиток, щоб втримати та створити нові робочі місця під час повномасштабного вторгнення – в нас з’явилось кафе, де можна недорого і смачно поїсти, запрацювала громадська організація тощо.
Наразі в нас є плани розгорнути ще додаткові заклади освіти. Однак з цим питанням не все так просто, адже це великі інвестиції і потрібно багато часу на реалізацію задуманого.
Тож загалом у нас поки немає глобальних планів на майбутнє, окрім найшвидшої перемоги. Та й складно говорити про якісь стратегічні плани на майбутнє під час війни.
Найголовніше – ми маємо мрії та мотивацію працювати, адже любимо Україну та наше улюблене місто.
Фото Євгена Симоненка
Дякуємо!
Тепер редактори знають.