Євген Симоненко – вінницький фотограф з понад 9-річним стажем. У його доробку – тисячі знімків репортажного та портретного жанрів, а віднедавна – і ютуб-канал про фотографію “Плівковий щоденник”.
Канал “Плівковий щоденник” має вже понад 1,5 тисячі підписників та тисячі переглядів відео про плівкові камери, формати зйомки та різновиди плівки.
Нижче – деякі з його робіт:
Окрім того, зазначимо, що Євген – фотограф “Вежі”. Та зовсім скоро саме він ділитиметься з нашими читачами не лише красивими фото, а й інформацією. Так, невдовзі Євген вестиме на нашому сайті свій окремий блог, присвячений фотомистецтву. Перший матеріал очікуйте вже найближчим часом.
Нині ж Євген розповів нам про те, як він почав займатись фотографією, чим радить надихатись, з чого починати шлях фотографа та чим особливий його блог. Про це – у цьому матеріалі.
Вежа: Як ти почав займатись фотографією?
На це вплинуло кілька факторів. Найголовніший – що в 17 років я збирав гроші на телефон. Але батько порадив замість нього купити фотоапарат. Тож першим моїм фотоапаратом став Canon 1100D, з появою якого я почав знімати вже більш ґрунтовно.
Але ще до того я вже ”стріляв” у родичів “мильниці”. Також на мене вплинув дідусь, який теж займався фотографією. Досі вдома родина має дуже багато його фото.
Додатковий фактор – я з дитинства любив малювати, але з цим “не зрослось”, тож вирішив знайти себе в якійсь іншій творчій справі.
Вежа: З чого новачку почати займатись фотографією?
Потрібно просто почати фотографувати з тим, що є. Це може бути навіть камера телефону, якщо немає змоги купити фотоапарат. А взагалі плівкову камеру можна купити досить дешево – до 1000 гривень. Хоча зрозуміло, що доведеться витрачати гроші на плівку.
Головне – бажання і внутрішній імпульс, перестати відкладати “на потім”. І ще важливо знімати саме те, що подобається саме тобі, незалежно від жанру. Адже якщо знімати те, що хтось інший радить, то заняття можна швидко закинути.
Вежа: Як ти вирішив створити ютуб-канал?
Десь наприкінці весни я “залип” на американських ютуберів, які знімають контент про плівку. Дізнався дуже багато про різні плівки, камери і загалом про таку зйомку. І подумав, що це хоч і добре, що є такий контент англійською, але було б круто побачити щось подібне українською.
І виявилось, що в нас такого контенту надзвичайно мало. Тому вирішив сам робити такий контент – адже вже були роки досвіду, розуміння фотографії загалом та захоплення цією справою. А хоча ні – не сам. Зараз через великий масив роботи у веденні блогу мені допомагає дружина, Любов. Вона займається зйомкою бекстейджів та переглядає всі сценарії і відео перед публікацією.
І хоча мені хотілося б думати, що це блог про фотографію загалом, однак об’єктивно це поки блог саме про плівкову фотографію.
Вежа: Твій ютуб-канал називається “Плівковий щоденник”. А чому саме про плівку вирішив вести блог?
В наш час соцмереж, якщо ти займаєшся чимось професійно і хочеш, щоб це бачили і купували, потрібно вести хоч якийсь блог.
Свій блог про плівку я вирішив створити тоді, коли почав розуміти, що мені набридає фотографувати на “цифру”. До цього я вже знімав на плівку, але закинув – трохи познімав і перестав. Але жив з думкою, що хотілося б хоча б частково знімати на “плівку”.
Адже цифрові фото дають надто об’єктивну картинку, як на мене. Вони надто чіткі, надто різкі і цифрова камера дає більше прав на помилку – кількість кадрів умовно обмежена лише зарядом фотоапарата. Це розслабляє.
А плівкова камера має обмеження і по кадрах, і по своїх технічних особливостях, адже вона не така досконала. Але саме це, на мою думку, позитивно впливає на творчу складову.
Ти стаєш уважнішим. Адже якщо ти зробив кадр на плівку, то його дублювання буде коштувати не декілька мегабайтів пам’яті, а вже певну суму в гривнях.
Вежа: З твого досвіду, що найбільше було цікаво аудиторії? Який контент?
Я випустив всередині вересня перше відео. Наразі на каналі вже 1,5 тисячі користувачів і відео набирають по тисячі переглядів. Я спершу думав, що тисяча переглядів – це дуже мало, але згодом зрозумів, що насправді важливо не на перегляди дивитись, а намагатись робити якісніше відео щоразу – в плані картинки, сторітелінгу, інформаційного наповнення.
Що ж до того, що найбільш цікаво аудиторії, то в мене поки не так багато форматів. Є огляди плівок, камер та порівняння форматів. Серед цього найбільше переглядів – саме у огляду плівок. Але загалом під відео багато коментарів типу “Нарешті з’явився українськомовний контент на цю тему”.
Загалом канал може бути цікавий та корисний, як новачкам, так і досвідченим фотографам. Перші знайдуть для себе базові знання, а другі зможуть підкріпити наявні та черпнути натхнення.
Вежа: Чим ти надихаєшся для зйомок? Можливо, є якісь поради новачкам?
Я дуже люблю дивитись кіно. Головне тут – хороша операторська робота, без прив’язки до якогось жанру чи сюжету. Можна з прив’язкою до режисера, але, як на мене, то краще – до оператора.
Наприклад, гарну операторську роботу можна побачити у фільмах Крістофера Нолана – композиційні рішення можуть бути простими, але вони працюють. Адже коли дивишся фільм, картинка викликає емоційний відгук.
Також джерела натхнення – інші фотографи. Це можуть бути як професіонали ХХ століття, так і сьогодення. Це можуть бути люди зі світовим ім’ям, але й в Україні багато класних фотографів, якими можна надихатись – Євген Малолєтка, Роман Пашковський, Максим Дондюк, Олексій Кучма, Марта Сирко, дует Synchrodogs та багато інших.
Знаю, що багато хто з фотографів радить живопис для натхнення, але це не моя історія, якщо чесно.
Однак раджу ще черпати натхнення зі свого життя – людей, вулиць, міста чи села.
Вежа: Розкажи про перспективи розвитку каналу: куди він далі буде рухатись?
Якщо казати про контент, то планую додати нові рубрики – планую знімати в подорожах, додати більше гайдів. Якщо казати про випуски з подорожей, то тут я б хотів додати соціальний аспект і показувати маловідомі, але цікаві місця України, наприклад. Або ж розповідати історії різних людей через блог і фотографію.
Окрім того, хочу з часом залучати більше партнерів до каналу (зараз вже є два). Як мінімум, в мене є така, скажімо, мрія-ціль – познімати на плівку для Etnodim. Це український бренд одягу. І, звісно, я дуже хочу про це зняти й випуск для блогу. Адже так я зможу багатьом людям показати, що плівка – не для “побалуватись”, а цілком серйозний інструмент для роботи й творчості.
І ще точно буду подаватись на усілякі гранти та мікрогранти для залучення коштів на розвиток каналу. Як мінімум тому, що так зможу робити більше, цікавіше і якісніше. Ну і тому, що це насправді доволі коштовний проєкт, як по часу, так і по фінансах.
Вежа: Невдовзі ти почнеш вести блог на Вежі. Про що будеш розповідати читачам?
З блогу глядачі зможуть дізнатись, як поведе себе та чи інша плівка в різних умовах, дізнаються її технічні характеристики, переваги і обмеження, дізнаються, яку краще обрати плівкову камеру під свої цілі та бюджет, дізнаються альтернативні методи зйомки і проявки, дізнаються, що і як впливає на фінальний результат.
Загалом тематика буде багато в чому подібна до “Плівкового щоденника”, однак в більш стислому форматі, що буде зручно для читання.
Фото Любові Крикун та надані Євгеном Симоненком
Дякуємо!
Тепер редактори знають.