Відтепер 40-й полк Національної гвардії, який дислокується у Вінниці, носитиме ім’я полковника Данила Нечая. Це почесне найменування було присвоєно військовій частині 3008 вчора, 14 жовтня, під час урочистостей з нагоди Дня захисника України.
Як повідомляється на сайті Національної гвардії України, святкові заходи відбулись на території Маріїнського палацу в Києві за участі Президента України, очільників державних органів влади, командувача НГУ та інших керівників силових та правоохоронних відомств.
Під час урочистостей Володимир Зеленський присвоїв почесні найменування трьом бойовим частинам Національної гвардії України, а також вручив державні нагороди офіцерам НГУ. Зокрема, стрічку з почесним найменуванням отримав командир 40-го полку, полковник Володимир Джула (на відео – з 2:45).
Також за бойові заслуги, мужність, високий професіоналізм та зразкове виконання службово-бойових завдань 16-му полку охорони громадського порядку НГУ було присвоєно почесне найменування – імені генерал-майора Олександра Радієвського, а 3-ій бригаді оперативного призначення НГУ – імені полковника Петра Болбочана.
Командирам цих підрозділів Президент вручив стрічки до бойових прапорів. Також захисники України отримали з рук глави держави високі державні нагороди, чергові офіцерські звання та ордери на квартири.
“40-й полк (40 П, в/ч 3008) — формування Національної гвардії України, що перебуває у складі Західного оперативно-територіального об’єднання. Місце дислокації — м.Вінниця.
Наказом міністра МВС України № 011 від 19.03.1993 року на базі 481-го конвойного полку (в/ч 6689) була створена 8-ма окрема бригада внутрішніх військ (в/ч 3008).
Наказом Міністра Внутрішніх справ МВС України № 210 від 07.04.2000 року 8-ма окрема бригада внутрішніх військ МВС України перейменована на 40-й полк внутрішніх військ 5 дивізії головного управління внутрішніх військ МВС України — в/ч 3008.
Наказом Міністра Внутрішніх справ МВС України № 711 від 18.10.2000 року полк було передано в підпорядкування Управління Західного територіального командування ВВ МВС України (м.Львів).
Наказом Командувача ВВ МВС України № 526 від 21.12.2004 року 40 полк ВВ МВС України було передано в підпорядкування Управління Південного територіального командування (м.Одеса).
Частина з початку свого формування виконувала специфічні завдання по охороні виправно-трудових та лікувально-трудових установ, конвоюванню заарештованих та засуджених, охороні підсудних під час судових процесів, наданню допомоги міліції в охороні громадського порядку. На даний час частина виконує завдання з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних під час судових процесів, надання допомоги поліції в охороні громадського порядку.
В 2014 році полк увійшов до складу наново створеної Національної гвардії України та брав участь в антитерористичній операції на сході” – Вікіпедія.
“Данило Нечай (1612 (?) — 10 лютого 1651) — український військовий діяч, полковник брацлавський. Походив з української православної шляхти. За даними польського дослідника Вєслава Маєвського, родина Д. Нечая що осіла на Київщині, походила з Мстиславльщини. Народився, ймовірно, у Барі.
Нечай входив до складу радикально налаштованого старшинського угруповування разом з Кривоносом, Гладким та Мозирею. З новим гетьманом — Богданом Хмельницьким — мав часті суперечки. З початком національно-визвольної війни брав участь у здобутті козаками Кодака, у битві під Жовтими Водами, у битві під Корсунем, здобув Бродівський замок. Організував Брацлавський полк. Потім став одним із соратників Максима Кривоноса, відзначився в боях на Вінниччині, під Меджибожем.
В лютому 1651 р. 40-тисячне коронне військо на чолі з Марціном Калиновським пішло на Поділля. Нечай зі своїм полком (близько 3 000 осіб) кинувся йому назустріч. Під Красним на Вінниччині він вирішив зупинитися. Дізнавшись, що головний бунтівник перебуває зовсім недалеко і вислав передову сторожу під орудою сотника Шпаченка в містечко Ворошилівка, Марцін Калиновський не встояв перед спокусою одним махом розправитися з ненависним брацлавським полковником. 9 лютого під покровом ночі 4-тисячний загін драгунів (передова сторожа на чолі зі С. Лянцкоронським) підкрався до Ворошилівки, оточив її і вирубав до ноги сторожу й усе населення містечка, щоб хтось, чого доброго, не попередив Нечая. Основні сили в цей час у цілковитій тиші рухались до Красного, куди добрались посеред ночі. Козаки біля брами не очікували нападу, бо вважали, що то повертається сотня Шпаченка, тож драгуни майже безперешкодно увірвались на сонні вулиці — напередодні козаки святкували масницю і тепер, нетверезі, спали безпробудним сном. Сам Нечай був впевнений, що ворог далеко, і що Шпаченко в разі небезпеки повідомить його. Тому він безпечно гуляв, поки вороги обступили місто і почали штурм. Нечай героїчно бився, отримав безліч поранень.
За даними Вєслава Маєвського, був взятий в полон Казимиром Пісочинським, вбитий під час суперечки щодо полоненого. Учасник тих подій — польський жовнір Станіслав Освєнцім — так писав в своєму щоденнику:
«Нечай, полковник брацлавський, один з найголовніших серед повстанців бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони. Але, не маючи можливості організувати належний опір, мужньо обороняючись поліг.»” – Вікіпедія.
Фото з сайту НГУ, відео – UA: Перший (оприлюднене на Фейсбук-сторінці в/ч 3008)
Дякуємо!
Тепер редактори знають.