Після п’ятирічної перерви до Вінниці повернувся TEDxVinnytsia, який цієї суботи відкривав «Грані майбутнього» спраглим до нових знань, вражень та емоцій вінничанам.

Вісім абсолютно різних спікерів і спікерок, що працюють у різних галузях, на декілька годин дійсно змогли зацікавити учасників конференції, які уважно слухали, аплодували та сміялися з їхніх жартів. Ці лекції дійсно дивували, надихали та стимулювали до дій кожен по-своєму та з абсолютно різних сторін. Цікаве для себе могли знайти як медики, науковці, медійники, так і митці, айтішники і люди, які прагнуть змінювати себе і простір навколо у майбутньому або ж сьогодні.

– Ми вирішили, що граней у майбутнього може бути багато, тому вирішили присвятити нашу сьогоднішню конференцію проблемам майбутнього, перспективам майбутнього і того, що ми можемо зробити з вами вже сьогодні.

Доки ми спали, світ вже встиг змінитися в деяких моментах навіть в дуже радикальний спосіб. Тож наше завдання дати декілька ключів і орієнтирів у світі, який постійно оновлюється. Наші спікери із різних галузей сьогодні розповідатимуть вам і про клітинну біологію, і про наш організм. Звичайно, будуть виступи і про зміни в робототехніці і окрім того, великий акцент буде на освіті і на мистецтві, тому що без них також неможливо уявити існування майбутніх технологій, – розпочав конференцію один із організаторів Олександр Вешелені. 

Стовбурові клітини, мистецтво, інтерактивна освіта та історія

Конференція розпочалася із лекції клітинного біолога, кандидатки біологічних наук, популятизаторки науки, співзасновниці проектів Needorium та Nobilitet Ольги Маслової про стовбурові клітини. Спікерка розповіла про стовбурові клітини та біотехнології захопливо і доступно, наближаючи наукові досягнення до наших повсякденних запитів та інтересів.

У виступі на TEDxVinnytsia вона говорила про красу науки і найпрогресивніші досягнення клітинної біології та найпоширеніші стереотипи, тиражовані в медіа, а також про те, чому майбутнє неможливо уявити без стовбурових клітин незалежно від перспектив розвитку регенеративних технологій.

-Стовбурові клітини – це таке словосполучення, яке ви чуєте вже сьогодні. Ми будемо говорити в основному про майбутнє, але стовбурові клітини – це те, про що говорять вже зараз. Останнім часом про них у світі гворять позитивно, хоча певні негативні відгуки ще є. У нас говорять в типовому для українців контексі разом із зрадою або перемогою. У нас це або пігулка від всіх проблем, або якісь жахи, пов’язані із релігійними, морально-етичними або ще якимось іншими питаннями.

Ольга коротко назвала стовбурові клітини генеративними менеджерами:

– З клітинами стовбуровими все досить складно, але вони класні. Якщо би їх не було, то ми розвалювалися з вами щоразу, як з нашим організмом щось би відбувалося не так. Одна із їх важливих ролей, так званий генеративний менеджемент.

Окрім цього Ольга розповіла, що насправді препарат не може містити стовбурові клітини, а от екстракти стовбурових клітин може, тому не варто вірити косметичним засобам «із стовбуровими клітинами».

Чоловік відразу викликав позитивну реакцію, коли вийшов на сцену зі скелетом хребта. Під час своєї промови від намагався дати відповідь на в прямому сенсі болюче питання: як у світі гаджетів не занедбати своє тіло? Легка, доступна та гарно проілюстрована подача однозначно підкорила учасників конференції.

Костянтин розповів, що проблема пов’язання із сидячою роботою та постійним «сидінням» у гаджетах є насправді болючою і дуже часто, коли його пацієнти приходять із болями у хребті чи у шиї, то внутрішні зміни не спостерігаються, а біль є.

Виникнення ще більшої кількості проблем Костянтин пов’зує саме із розвитком технологій, адже вони спрощують наше життя майже від  народження.

-Чи насправді сидіння є новим видом куріння? Можливо, – сказав спікер.

Якщо проаналізувати те, чим небезпечний сидячий спосіб життя та постійне «зависання» в телефоні, то «букет» хвороб насправді не досить привабливий.

– У людей, які постійно користуються комп’ютером або гаджетом виникає хронічний біль у верхінй кінцівці або хронічний біль у шийно-грудному відділі хребта. Наслідки: синдром хронічної втоми, ожиріння, цукровий діабет, ішемічна хвороба серця та навіть деякі види онкологічних захворювань .

Костянтин закликав учасників конференції займатися фізичними навантаженнями, але в міру та показувати гарний приклад підростаючому поколінню та своєму оточенню.

Наступна спікерка Яніна Пруденко – культуролог, кандидатка філософських наук, доцентка, освітня кураторка магістерської програми “Куратор сучасного мистецтва” кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова. Кураторка Відкритого архіву українського медіа арту, а також численних виставкових художніх проектів, що відбулися в Україні та за її межами. Голова ГО “ДЗИҐАМЕДІАЛАБ”, що займається дослідженням та підтримкою українського медіамистецтва.Наразі працює над книгою та докторською дисертацією “Кібернетика в гуманітарних науках та мистецтві СРСР”.

Яніна досліджує проблеми сучасного мистецтва і генерує нові ідеї для його проникнення в різні суспільні сфери. Вона переконана, що майбутнє за новим злиттям науки і мистецтв, як це було упродовж тисячоліть аж до середини XVIII століття.

Особливою оригінальністю відрізнився медіа-менеджер та головний редактор видання Na chasi Олександр Мельник , який не з’являвся на сцені перших декілька хвилин, а вирішив комунікувати з аудиторію з допомогою проектора і тексту на ньому.

Олександр понад 10 років працює в сфері медіа, і за цей час переконався, що попри кліповість мислення та перенасичення візуальними втіленнями інформації, ми все ще живемо у світі писаних текстів. Спікер розповів про власний досвід створення проекту від аркуша паперу до порталу, який читають навіть батьки журналістів. Головним меседжем спікера було, що не обов’язково мати величезний капітал для власного проекту – можна почати навіть із Фейсбуку.

Лаконічний і мотивуючий щось робити – саме так можна охарактеризувати виступ Олександра.

Під час перерви на обід учасники і учасниці конференції мали змогу поспілкуватися з організаторами, спікерами та один з одним. Помітно, що вінницьке середовище спрагле до подібних подій та інтелектуальної комунікації. Тут кожен і кожна могли поділитися власним досвідом, враженнями від події та просто свіжими новинами у тій чи іншій галузі.

Вже після інтенсивного спілкування розпочалася друга частина конференції у якій можна було почути таких спікерів та спікерок, як Денис Рижих, Олена Шептинська, Олеся Коваль та Зоряна Дяк. У кожного та кожної з них багаторічний досвід у власній галузі та своя манера подачі матеріалу, що можна було неодноразово помітити під час лекцій.

Керівник ІТ проектів та команд Денис Рижих, спостерігаючи за роботою ІТ-команд упродовж тривалого часу, почав для себе виокремлювати головні чинники, які зумовлюють стрімкий відтік кадрів, низьку мотивацію та небажання долати труднощі у роботі. Під час лекції він розповів, як уникнути тотального краху ринку праці і сприяти трансформації принципів організації компаній та навчальної системи у ХХІ столітті.

– Люди кращі, ніж роботи, оскільки роботи не мають мрії. Ті компанії будуть активно розвиватися, в яких будуть піклуватися про таланти, – зазначив Денис під час презентації.

Педагог, методистка у школі «WizarD» та викладачка у EC Fusion (Мальта) Зоряна Дяк закцентувала свою увагу на темі «Ви такі, ми інші: сучасне покоління і як його навчати». Спікерка завдяки власному  досвіду учениці і педагога змогла відкрити для себе широкі можливості навчання у найрізноманітніших форматах, котрі зближують учасників освітнього процесу і дають їм поштовх до саморозвитку і готовності до викликів майбутнього.

– 7000 лайків сьогодні важать більше, ніж 3 вищих освіти, а Google авторитетніший, ніж наукова ступінь.
Щоб створити міцний плацдарм для спільного майбутнього, учні та вчителі мають цікавитися світами одне одного, – зазначила Зоряна.

Історик, кураторка музейного напрямку Центру історії Вінниці Олеся Коваль розповіла чому майбутнє не можна уявити без музеїв. Вона вірить в те, що люди нових поколінь ще активніше прагнутимуть пережити досвіди минулих епох, тож історики й музейники зараз готуються до захоплюючих викликів нової інформаційної ери.

​Олеся розповіла про те,  якими життєвоважливими хімічними речовинами можна співвіднести музей як частину суспільного організму і чому мрія про “машину часу” таки може справдитися.

-Музей – це спосіб знайомства із собою. Нам не треба чекати майбутнього, ми творимо його зараз. У мене є грандіозна мрія створити музейний простір у Вінниці – сюжетний, атракційний, відкритий,- сказала Олеся.

Художниця, викладачка, організаторка мистецьких акцій, засновниця арт-платформи «Дивина»  Олена Шептинська  сміливо сказала, що «Всі ми творці. І що з цим робити?»

Мистецтво для Олени – не тільки форма самовираження, але й динамічний і активний процес діалогу зі світом. Її посил – творити в спільноті та для спільноти, надихаючи інших на дії. І тоді мистецтво може стати навіть екстремальним спортом.

-Коли з командою ми шукаємо простір для мистецького проекту, то розглядаємо нестандартні локації, як наприклад занедбані простори, щоб саме на такому майданчику створювати атмосферу. Коли ж настає творча криза, допомагає фізична активність, наприклад мистецтво володіння вогнем або жонглювання, – розповіла про секрет балансу Олена.

Як ж організаторам вдалося відновити конференцію після п’ятирічної перерви? Про це вони поділилися із нами, а головне – пообіцяли, що наступного року конференція буде.

Як їм це вдалося?

Сергій Посохін – ліцензіат, головний організатор

– Коли ми тільки починали, то мало хто знав про конференцію TED, не кажучи вже про TEDxVinnytsia. Для того, щоб познайомити людей із TEDTalks, а також дізнатися чи взагалі потрібна така конференція у Вінниці, ми перед першою конференцією, проводили зустрічі інтелектуального клубу, навіть організовували окрему подію «Meet the TEDxVinnytsia».

Зараз учасники більш обізнані. Під час підготовки та проведення конференції ми керуємось вимогами ліцензії та рекомендаціями із TEDx Toolkit, тому кожна із трьох конференцій була проведена на достойному рівні. Цього разу нам більше поталанило із локацією.

При виборі спікерів кожен учасник команди пропонував своїх кандидатів, також допомагали читачі у соціальних мережах.

– Потім разом із Інною Сандюк та Олександром Вешелені ми дивилися на ідеї, які хочуть озвучити спікери, а вже після цього ми відбирали їх, беручи до уваги сферу діяльності та чи змогли б вони висвітлити ідею по-новому, додаючи свій власний досвід. Також ми старалися, щоб не менш, ніж половина доповідачів була із Вінниці.

Конференцію команда готувала впродовж шести місяців у вільний від роботи час, адже всі учасники команди мають постійне місце роботи, а деякі й не одне.

-Це командна робота, ми підтримували один одного і коли комусь була потрібна «підзарядка» інший підхоплював якусь частину роботи. Так поступово рухались до мети.

Організатори відразу після проведення конференції отримали багато позитивних відгуків як від учасників, так і спікерів:

– Максимально позитивні, багато хто не очікував такої класної енергетики і насиченості. Відзначали те, що конференція пройшла на одному диханні, і спонукала багатьох до активних дій. Вінничани і немісцеві однаково розпитували, чи важко організувати TEDx, тому що бажання зробити подібні заходи в них уже давно є. Спікери, маючи великий досвід публічних виступів, були задоволені, дякували нам, казали, що їх вразив рівень організації.

– Команда має ще більше оновлюватися, тому в майбутньому ліцензію планую передати Інні Сандюк, pr-менеджерці цьогорічного TEDxVinnytsia, яка має величезний потенціал і чітке бачення майбутнього конференції, – зазначив Сергій.

Інна Сандюк – PR-менеджерка 

-Команду часто запитували “коли буде наступний TEDx” і ми вирішили, що прийшов час пригадати, наскільки крутий і корисний формат TEDxVinnytsia. Далі зібралася команда – Сергій Посохін, Антоніна Посохіна, Олексадр Вешелені, Тетяна Мельничук – вінничани, які організували конференцію ще у 2011-2012, і знають, як перетворити 6 годин на вражаючий і надихаючий івент.

Я давно захоплююся TED Talk i TEDx і вважаю цей ресурс одним із найефективніших способів покращити англійську мову. Пам’ятаю, мріяла, щоб у Вінниці на TEDx були англомовні спікери. Озвучила цю ідею на заході у Книгарні “Є” Сергію Посохіну. Відтоді стала частиною команди. Впевнена, від мрій до дій має бути короткий шлях. А ідея з англомовними спікерами ще, напевно, буде реалізована.

– Майбутнє інтригує і готує багато змін, які ми ще не можемо передбачити. Все ж, ми хотіли спробувати зазирнути за горизонт і побачити, що нас там очікує. Перед заходом ми проводили невелике опитування серед вінничан різного фаху: урбаністів, фотографів, IT-фахівців, депутатів міської ради. Запитували, яким вони бачать майбутнє з огляду на розвиток своєї професії. Отримані відповіді з різних сторін характеризували бачення майбутнього, ми опублікували найцікавіші з них на нашій сторінці у Фейбсук .

– Формат TEDx передбачає чіткі рамки виступів спікерів – різні галузі знань та сфери діяльності, об’єднані однією темою – “Грані майбутнього”. Головною є ідея, варта поширення, на висвітлення якої всього 18 хвилин максимум. Для досвідченого спікера, який кілька годин поспіль може розповідати про свою тему, – побудувати короткий виступ завдання із зірочкою. Втім, цьогорічним спікерам сподобалося, що команда допомагала готувати виступ і проводила репетиції. А учасникам конференції сподобалося, що TEDxVinnytsia розширює кругозір, бо де ж іще почуєш про стовбурові клітини, бачення музею майбутнього або сучасного музею в одному івенті?

Олександр Вешелені – куратор, ведучий TEDxVinnytsia

– Якщо у 2012-2013 році наші перші спроби організувати TEDxVinnytsia наштовхувалися на питання – для кого ж ми це робимо, то станом на середину 2017 року ми відчули, наскільки сильним є запит на такі події у самих вінничан. Змінилося місто, змінилася країна, на передній план виходять люди з широким кругозором та бажанням змінювати світ довкола себе.

У перші дні відкриття реєстрації заявки на участь подало понад 300 людей, з яких – за умовами ліцензії – організатори могли відібрати лише сотню глядачів.

– Стало зрозуміло, що у місті відбувається чимало трансформацій, ідеї витають в повітрі, і дуже важливо знайти тих, хто здатен натхненно і цікаво говорити, але також уважно й активно слухати про них.

Цього разу підготовка зайняла ще більше часу, ніж зазвичай – шукалися нові члени команди, розширювалося коло тем, які хотіли заторкнути, і було бажання знайти баланс між спікерами з Вінниці та інших міст (це таки вдалося – рівно 50 на 50 ми мали запрошених і тутешніх).

– Найбільше задоволення я, звісно ж, отримував від підготовки виступів – бо саме за цю ділянку відповідаю в команді. Було цікаво зіставити різні стилі наших учасників – від чистої імпровізації до ретельно вибудуваних промов, і в результаті кожен спікер на конференції був просто на висоті. Особливо потішив їхніх фідбек – вони дякували і за цю підготовчу комунікацію, і за неповторну атмосферу TEDx. Напевно, ще ніколи за ці 6 років я не відчував такої легкості та впевненості під час події, коли люди так швидко вловлювали хвилю одне дного і були відкритими до нових думок та ідей. Словом, це було фантастично!

Марина Однорог

See Full Bio