“Це класна машина: повноприводна, з кількома комплектами хорошої гуми. Ми на кузов поставимо ще станки для ДШК (крупнокаліберний кулемет, – ред.) та АГС (автоматичний гранатомет, – ред.) і – на передову”, – каже один з бійців батальйону “Вінниця”, котрий сьогодні вперше сів за кермо позашляховика, подарованого сьогодні бійцям групою київський волонтерів.
Майже новий Mitsubishi L-200 дістався до Вінниці не без проблем: лише дозволу перетнути кордон з Польщею він очікував півтора місяці. “42 дні ми тримали його на польській фермі, аби навіть за сприяння Мінсоцполітики нам дозволили його ввезти в Україну”, – каже один з волонтерів, голова благодійного фонду “Хрест Сварога” Василь Сердюк.
“Шість тисяч кілометрів за п’ять днів ми відкатали за цією машиною, аби потім 42 дні чекати дозволу на ввіз цього авто в Україну. Ви знаєте, вже просто допекла ця бюрократія з машинами для АТО, тому я так на цьому наголошую”, – бідкається волонтер.
Однак про погане біля поліцейського відділку, де сьогодні зібралися бійці, волонтери та журналісти, все ж намагалися не говорити. Адже привід зустрічі був радісний: окрім вручення автомобіля батальйону “Вінниця”, волонтерам, які за власний кошт придбали позашляховик, командир батальйону вручив ордени.
“Ці люди для нас вже не просто волонтери, це – члени нашої команди, вони такі ж як і ми”, – говорить командир батальйону “Вінниця” Руслан Мороз перед врученням орденів “Патріот України”. Отримавши нагороду, одна з волонтерок Вікторія Воронович розповідає, що для них батальйон за понад два роки також встиг стати ніби другою сім’єю.
“Ми з цими хлопцями майже із самого початку війни: як уперше приїхали до них на Попасну, так ми разом і живемо, і воюємо”, – пригадує Вікторія. Їхня волонтерська група їздить у зону АТО до “Вінниці” щотижня: возять не лише автомобілі (адже L-200 – вже не перша машина, яку вони передали на фронт), але й одяг та їжу. “Хлопці іноді самі розповідають, що їм потрібно, але часто ми й самі бачимо, чого не вистачає батальйону. У міру можливостей намагаємося ці потреби якомога швидше “закривати”, – каже Яна Сердюк, яка їздить на фронт до бійців разом зі своїм батьком. Саме Яна була за кермом подарованого Mitsubishi, коли його переганяли вже з Києва до Вінниці.
“Ми довго шукали подібне авто і зрештою знайшли його в аж в Німеччині. Воно у гарному стані – ми лише замінили мастило і пофарбували його. Пробіг – близько 100 тис. кілометрів, є кілька комплектів гарної гуми, загалом заплатили за все 3600 євро. Цей повноприводний позашляховик очевидно краще допомагатиме переслідувати нашим бійцям ворожі ДРГ, ніж той старенький задньоприводний Фольксваген, на якому вони змушені виконувати бойові завдання зараз”, – сподівається Яна.
Командир батальйону розповідає, що сьогодні в зоні АТО постійно перебуває близько півсотні бійців, “Вінниця” на фронті перебуває із самого початку війни, лише змінюючи людей під час ротації.
Наступна ротація запланована приблизно за тиждень. “Можливо, до того часу вже встигнемо остаточно оформити цей автомобіль, поставити його на “білі” або “сині” номери”, – продовжує Руслан Мороз. За його словами, “офіційно” батальйон зараз перебуває у м. Краматорськ, а по факту виконує бойові завдання по всій лінії фронту.
“Окрім того не забувайте, що Вінниця межує ще з одним специфічним регіоном: Молдовою та Придністровям, звідки теж відчувається небезпека”, – каже командир. “Тож ми лишаємося пильними де б ми не були”.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.