Поезія під ліхтарем: у Вінниці відбулися поетичні читання від Богдана Куценка

22 Грудня/ 14:12

Vinnytsia

Публікація22.12.1914:12

Автор:Олеся Яненко

Поезія під ліхтарем: у Вінниці відбулися поетичні читання від Богдана Куценка

Тепле жовтувате світло, кілька дерев’яних стільців та тиша, яку порушував тільки один голос, шум кавоварки та скрип вхідних дверей – у такій атмосфері 20 грудня у вінницькій кав’ярні “Синій Кактус” відбувся поетичний вечір Богдана Куценко.

О восьмій годині вечора до кав’ярні у центрі міста зійшлося близько двадцяти людей, аби послухати стару та нову поезію від вінницького поета Богдана Куценко. За кілька днів до події Богдан запитав своїх читачів, які вірші хотіли б вони почути на читаннях, відтак вчора поет читав багато старих віршів, які, за словами Богдана, навіть читалися “як чужі”.

Вірші Богдана – ніби майстерно змальовані скетчі із його повсякденного життя: у них він часто описує абсолютно буденні, але зворушливі речі: про “кашляючого” папугу, про вранішнє місто, його перехожих, природу, що навколо.

Окрім цього, вчора Богдан також читав вірші про війну. “Буденна філософія” його поезії водночас проста та глибока, а детальна “препарація” моментів на слова без лишнього примусу провокує у голові появу яскравих та чітких образів.

– Вірші можуть бути про три секунди насправді – з тижня, з року, з якогось моменту, який ти просто зараз побачив. Саме цими штуками мені більше за все хочеться ділитись. Тому що якісь епохальні речі мені здаються смішним завжди. Про них мають писати у новинах, скоріше.

Розмірений та глибокий голос Богдана перетворив читання віршів на медитативний процес, а стишуючись до шепоту та сповільнюючи темп, поет змушував закривати очі та разом “проживати” кожне сказане ним слово. Високий дерев’яний ліхтар “сіяв” жовте світло на поета, створюючи навколо нього ареал затишку та тепла.

Можна було помітити як дехто із тихої аудиторії непомітно ворушив губами, повторюючи знайомі тексти, а дехто, зворушуючись, навіть не стримував сліз.

Здавалося, що вчора в тьмяній напівсекретній кав’ярні зібралися “усі свої”, які близько трьох годин слухали поезію та спокійно “набувалися” разом на завершення робочого тижня.