«Почну займатися спортом з понеділка!», – класичне гасло-відмазка для дуууже багатьох з нас. Зізнаймося собі відверто: скільки разів ми це казали оточуючим або й пошепки – самому собі? Що ж, сьогодні – понеділок і саме сьогодні він може стати тим самим понеділком, коли від слів можна перейти до справи. 

Якщо Ви не прибічник професійного спорту з жорстким режимом і«виробничими» травмами, суворими тренерами, зборами і професійними змаганнями – цікавими можуть стати неформальні спортивні спільноти Вінниці. Вони збираються за графіком «коли зберуться», вони спільно прокладають маршрути, разом займаються спортом, відпочивають, веселяться і часто – стають справжніми друзями. Де знайти такі спільноти, як до них долучитися і що для цього потрібно – у першій частині нашої серії матеріалів про неформальні ЗОЖ-спільноти Вінниці

Катання на велосипеді, ходіння по стропам, воркаут, кросфіт або ж просто біг – усі ці види активного відпочинку дозволять відволіктись від рутини та нарешті зайнятися власним тілом, аби воно завжди було здоровим. А відповідно здоровим став і дух!

VежА вже розповідала про те, де можна пограти у великий теніс або  взяти на прокат велосипед. Сьогодні пропонуємо дізнатися, що робити, якщо Ви – самотній велосипедист, любитель ходити по стропам, воркаутер, бігун чи кросфітер. Або навіть якщо ніколи раніше подібним не займалися, але шукаєте не нудний, а «веселий» і корисний спорт.

Зазначимо, що усі представлені тут спільноти є неофіційними, тому більшість наведених графіків та форматів тренувань можуть змінюватися. До того ж, за промочуванням до клубу може приєднатись кожен, а участь у заходах клубу – безкоштовна, за винятком деяких «позаграфікових» подій.

Клуб бігу

Дарина Крутенюк – куратор клубу. Олександр Марчук – тренер.

Контакти: сторінка клубу на Фейсбук

Суть: бігуни-любителі та спортсмени середнього рівня бігають разом у зелених зонах міста раз на тиждень.

Заняття, на якому побувала VежA

Під час нашої зустрічі з цією спільнотою зібралося восьмеро людей, з них двоє – ініціатор клубу та тренер. Поруч із центральним входом у Лісопарк бігуни познайомилися та розповіли кожен про свій досвід у цьому виді спорту.

Звідси бігуни легким темпом дістались галявини вже у самому парку. Тут тренер Олександр попросив усіх заміряти свій пульс, аби розуміти, що для кого є нормою після легенької пробіжки, та щоби було з чим порівняти показники наприкінці тренування.

Перед початком пробіжки учасники зробили розминку шиї, рук, тулуба, ніг та стоп. Потім за тренером учасники повторювали кілька бігових «па», як то «оленячий крок» та біг «із захльостом».

Після розминки тренер дав кілька порад щодо дихання під час руху, темпу і врешті спортсмени-любителі почали «мотати кола». А бігати, – і новачкам і більш підготовленим учасникам, – довелось дев’ять кіл навколо галявини. Втім, хто не міг – мав змогу відмовитись, однак не «здався» ніхто.
   

Завершивши тренування, яке тривало близько години, бігуни поділилися власними враженнями.

Віктор

• Мені подобається. Свого часу були періоди, коли я бігав двічі на тиждень, бо це гарно заряджає. Колись я бігав челендж – 12 забігів по два кілометри. Локація така – надзвичайно приваблива: пташечки, свіже повітря, красиво. Лісопарк краще за стадіон чи навіть Вишенське озеро, де трохи крива поверхня спричиняє незручності і сильно вантажить гомілкостоп. Ну, і за компанію бігати завжди краще – а тут вона є.

Ігор

• Колись я бігав професійно на середні дистанції: забіги були і на обласному рівні, і всеукраїнські. Так сталося, що покинув це. Але бігати все одно хочеться, тому вирішив приєднатися до цієї групи. Тренер хороший: він пояснює все доступно для усіх рівнів умінь і не заминається, як це буває. Місце занять влаштовує повністю, бо ліс – найкращий простір для здоров’я.

Що стосується дівчат, то лише одна з них бігає чи не вперше, інші – займаються цим видом спорту близько року. Втім, усі кажуть, що темп тренування їм підходить.

• Нас же ніхто не змушує бігти, якщо ти не можеш. Є розминка, є тренер, є природа – ти просто біжиш і все. Благо, ліс великий – є де бігати. Будемо намагатися ходити щоразу, як буде час.

Усе тренування, як і розпочалося, завершилося знову ж таки вправами: бігуни розтягували м’язи ніг, стоп, шиї та тулуба – під керівництвом тренерів.

Про усі нюанси розповіла Дарина Крутенюк.

Як приєднатись і чи може це зробити будь-хто без зобов’язання відвідувати клуб постійно?

• Так, хоча ми наполягаємо на тому, що фізичні тренування приносять відчутний результат тоді, коли вони регулярні, але якщо людина хоче бігати з нами лише іноді, то ми не проти. Про всі забіги повідомлятимемо на сторінці у фейсбук. Ви пишете – ми збираємося.

Хто може приєднатись? Чи встановлено якийсь мінімальний рівень для бігунів, які хочуть долучитися?

• Ні, я сама любитель. Аматор чи професіонал – байдуже, «бігову компанію» собі знайде кожен. Новачок, який потренується із нами чотири місяці, вже восени зможе взяти участь у забігу наприклад, на 10 кілометрів, а за півроку – у напівмарафоні на 21 кілометр. Просто новачок та професіонал бігатимуть на різні дистанції. Головне – гарна компанія та зручний одяг.

Як із програмою, навантаженнями?

• Тренер постійно стежить за навантаженням, яке отримує людина, та виходячи із вихідних даних складає графік тренувань, може розписати харчування тощо. Окрім того, варто враховувати поточний стан здоров’я, слідкувати за пульсом, аби біг не нашкодив. Усі ці нюанси ми розповідаємо учасникам нашого клубу, створюємо для них графіки тренувань.

Як саме відбуваються заняття? Як минуло перше?

• Перше заняття 6 червня минуло успішно, хоча учасників було тільки шестеро, усі аматори. Півтори години ми бігали у Лісопарку, стомились, але усі сказали, що їм сподобалось та визнали, що гуртом – усе легше. Дуже «зацінили» наявність тренера. Поки неможливо точно спрогнозувати майбутні графіки, але одне точно: бігаємо та спілкуємось. Перед цим робимо розминку, можемо поділитись на групи за рівнями підготовки. Потім біжимо колами по Лісопарку – від двох до дев’яти кіл.

А хто тренер?

• Практикуючий спортсмен Олександр Марчук, який бігає вже понад 17 років, а «намотав» він 50 тисяч кілометрів. Він також є переможцем чемпіонату світу з радіо-спорту.

Який графік занять та де ви зазвичай бігаєте?

• На свіжому повітрі головне. Буде сформовано дві групи: ранкова, до початку робочого дня – із 7-ї ранку наприклад, та вечірня – з 19:00, після роботи. Знову ж таки, все залежить від побажань учасників клубу і графік неможливо встановити єдино вірний. Скоріше за все, популярністю користуватиметься саме вечірній час.

Як взагалі виникла думка організувати біговий клуб?

• Помітила, що часто люди бігають поодинці, що має свої недоліки. Адже значно легше мотивувати себе, коли ти знаєш, що поруч є однодумці, які вранці чи увечері бігтимуть разом із тобою. У Києві, наприклад, є багато таких клубів, тож виникла думка саморганізуватись: так хочемо показати людям, що вести здоровий спосіб життя та бігати може кожен. У майбутньому створимо офіційну спільноту, а наразі пробуємо зрозуміти, як усе «піде», наскільки це людям цікаво.

Як Ви особисто починали?

• Побачила чоловіка на вулиці, який біг. Майнуло в голові: ось так просто можна вийти та побігти, отже це може робити кожен. Та насправді, коли я познайомилась із професійним тренером Олександром (він і тренуватиме учасників клубу – авт.) з’ясувала для себе багато нового: що потрібно правильно дихати, дозувати навантаження, планувати тренування тощо. Загалом за чотири роки я нарешті спромоглася підійматися на будь-який поверх, гору чи підйом без задухи, що вже казати про походи, коли в тебе за плечима – важкий рюкзак. Доказом цього є участь у напівмарафонах – ось нещодавно повернулась зі змагань у Карпатах, де ми бігали по горам.

«Вінницький велосипедний клуб «Пірати»

Куратор клубу – Андрій Спінул (сторінка у Фейсбук), спільнота у Фейсбук

Загалом у клубі доступно три формати поїздок: «лайт» по суботах – для новачків, по середах – для досвідчених, та «недільні покатеньки» – тривалі подорожі для велосипедистів із досвідом.

Покатенька, на якій побувала VежА

О 19:00 біля входу до Лісопарку зібралося понад 20 велосипедистів. Більшість спортсменів – постійні учасники клубу.

Мають при собі запасні камери, ремнабори, воду, легкий «перекус». До слова, спільнота не позиціонує себе як виключно «ЗОЖна», тобто у кількаденних подорожах практикують вечори біля багаття із невеликою кількістю алкоголю. Також у групі є люди, які палять.

Олена сьогодні із командою вперше, а ось її чоловік, який і залучив кохану до клубу – «старожил».

• Чоловік вже легко може подолати понад 100 кілометрів за раз. Поки я найбільше їздила 30 кілометрів і перевершити не пробувала, але думаю, що впораюсь. Бо містом ми з чоловіком пересуваємось в основному велосипедом, тож до дороги я звикла.

Сьогодні, під час вечірнього рейду, штурманом є Олександр – він планує маршрут, темп (в середньому – 25 км/годину, залежно від наявності початківців), дистанцію та програму.

Цього разу спортсмени проїдуть 40 кілометрів до села Некрасове. Зазвичай до фінішу команда приїжджає о 22:00.

Капітан Андрій Спінул каже, що новачкам буде комфортно, адже професійні велосипедисти «не кидають менших»: знижують за потреби темп, допомагають долати важкі ділянки та дають поради.

Найдовше перебуває у велоклубі – Олег.

• Загалом з цими людьми катаюсь понад півтора року – об’їздили чи не всю Вінницьку область. Максимально на «раз-два» долаю 200 кілометрів. З ними весело і ти просто відпочиваєш душею.

Як кажуть спортсмени, вони стараються максимально дотримуватись правил дорожнього руху, а усі велосипеди оснащені світловідбиваючими «маячками». А ось із пішоходами є деякі проблеми.

• Ну не ходіть ви будь ласка по тим велодоріжкам! – просять пішоходів велосипедисти. – Їх, доріжок, і так мало, а ми не можемо проїхати. Чи бува, не дай Боже, штовхнемо пішохода, якому все сигналиш-сигналиш, а він йде далі. Давайте якось поважати одне одного!

У клубі є велосипедист-медик – Наталя. Вона має завжди при собі арсенал ліків та готова за потреби надати допомогу.

• Я з командою вже рік, за чоловіками встигаю. Хлопці не залишать тебе у біді – вони завжди допоможуть. Та й найліпше тренування – їхати з тими, хто їде краще й швидше за тебе. До того ж я тут «штатний медик», тож усі в безпеці завдяки взаємодопомозі.

Їздять велосипедисти по всій області, іноді користуються потягом, залишаються на ночівлю у наметах. Зазвичай їдуть сільською місцевістю, оглядають історичні пам’ятки. Спорт, туризм, культура – те, що поєднує цю групу велолюбителів. Фактично, клуб підходить і для тих, хто любить поганяти, і для тих, хто більше хоче здійснити ознайомчу мандрівку. Новачкам доступні «лайт-покатушки» по суботах на дистанції 30 кілометрів.

Поспілкувавшись та заслухавши побажання щодо маршруту, темпу й низки інших нюансів, велосипедисти рушають у дорогу.

Про інші подробиці «велоклубного життя» попередньо нам розповів Андрій Спінул.

Якого формату ваші зібрання?

• Ми їдемо у подорож щонеділі по цікавим локаціям Вінниччини. Також збираємося десь у місті, але то вже за окремим графіком, зазвичай по середах, але це для досвідчених велосипедистів. Тоді, під час таких «вечірніх рейдів», ми їдемо кілометрів 50. По суботах часто робимо поїздки для новачків на відстані у 30 кілометрів повільним темпом. Зазвичай покатеньки тривають щонайменше півдня, але бувають і кількаденні подорожі.

Як приєднатись до вашого клубу?

• Анонс про проведення події та маршрут оголошується за 2-3 дні до початку самої події. Анонси поширюються у соціальних мережах у наших групах.

Куди саме катаєтесь?

• Найчастіше катаємось на території Вінницької області. Ми відвідуємо різні красиві місця та архітектурні пам’ятки. Ми не тільки катаємось, а намагаємось вчити історію Вінниччини. Інколи бувають походи та «далекобійні покатеньки» у сусідні області, наприклад, ми вже відвідували Житомирську та Хмельницьку області. Ось щодо дороги, то ми їздимо по ним якнайменше, у стилі крос-кантрі: 50-60% по бездоріжжю, 40-50% – по асфальтованому покриттю. Автомагістралі намагаємося оминати.

Чи потрібно бути постійним членом клубу? Робити якісь внески?

• У Клубі є поняття постійного членства. Будь-хто може стати членом клубу при бажанні, але це не обов’язково.

Скільки в середньому учасників?

• В «недільних покатеньках» – від 15 до 20 людей. Є постійні велосипедисти, а є новачки. Беремо із собою людей віком від 18-ти років, а якщо це юнак чи дівчина трохи молодшого віку, то обов’язкова присутність батька чи матері.

Що з собою потрібно взяти?

• Відповідальність за безпеку – на плечах самого велосипедиста. Але коли людина хоче їхати з нами без шолома – ми не відмовляємо. Ми всі дотримуємось усіх вимог безпеки і просто радимо інших не нехтувати правилами. Кожен з нас бере по камері, ми можемо поділитися, але ж…
• Також варто мати шолом, запаску, окуляри, елементарний ремнабір, рукавички, воду, легку їжу. Аптечка є у нашого медика. Також краще одразу говорити, у кого які є проблеми зі здоров’ям. На «недільні покатеньки» необхідно мати справний велосипед, запасний ремнабір до нього, невеличкий запас грошей та гарний і бойовий настрій, оскільки це подорож на далекі дистанції.

Яка концепція та цілі вашого клубу?

• Ми у клубі поєднуємо поняття велосипед та свобода. Саме любов до свободи та велосипеди, які є інструментом для досягнення цієї свободи, і є головною ідеєю у клубі. Наш девіз – «Дух свободи». Ціль – об’єднання прихильників велосипедного руху для їх спільного активного відпочинку; організація і проведення спортивних походів, покатеньок вихідного дня, подорожей, та екскурсій з оглядом історичних, природних і культурних пам’яток; пропаганда здорового способу життя, просування велокультури в широкі верстви населення.

Чому взагалі вирішили таким займатись?

• Клуб виник рік тому завдяки «Недільним покатенькам», ідею створення яких мені «підкинув» директор магазину «Велохаус» Віктор Медончак. Люди, які постійно катались, почали гуртуватись разом, утворюючи «кістяк» спільноти, на базі якої було вирішено створити клуб. Займатись велопрогулянками особисто мене, як капітана клубу, змусило одне питання: от людина купує новенький велосипед, а що далі? Куди і з ким кататись? Тому і було прийнято рішення показати людям красу нашого краю, вирвати їх з міста.

У наступній частині нашого огляду читайте про спільноти, які займаються більш новими видами спорту: воркаутом, слеклайном та кросфітом – стежте за оновленнями!

Юлія Плахтій

Журналіст

See Full Bio