Півень, жайвори і тісто: у Вінниці закликали весну стародавнім обрядом

Домашній ручний півень, керамічні іграшки та миски, писанки, витинанки, старовинні килими, ляльки-мотанки та віночки з воску. А ще — аромат свіжої випічки, яка ніби пророкувала швидку весну — саме так сьогодні в обласному центрі народної творчості закликали весну прийти швидше.

Якщо старовинні традиції поступово починають зникати з нашого життя, то майстрині з Етномайстерні Коло намагаються зберегти їх та донести до загалу. Саме сьогодні, 24 лютого, у сонячний, майже весняний день в приміщенні Вінницького обласного центру народної творчості «співали» пташки. Щоправда, вони більше заманювали своїм ароматом, а не піснею, адже майстрині провели майстер-клас по випіканню весняних жайворів. Майстер-клас відбувався в рамках виставки «Як півень води нап‘ється».

Ще до початку майстер-класу в невеличкій кімнаті збираються переважно жінки різного віку та діти. Всі ті, хто прийшли без хустини та фартуха, отримують їх від майстринь із етномайстерні. Організатори відразу говорять, що сьогодні всі мають випекти свою пташечку, тому «халтурити» не вдасться.

Тут все,  ніби в старій хатині: діти граються з півнем Петрусем, жінки обговорюють рецепти та життя, на столі — продукти для випікання пташечок, а обіднє сонце додає цій картині особливого шарму. До речі, Петрусь — зірка цього дня, спокійно йде усім до рук, лише не любить, щоб за живіт брали. Петрусь досить вихований — на стіл заглядає, та не вистрибує.

Поки ще не зібрались всі учасники майстер-класу, голова громадської організації «Етномайстерня Коло» Наталія Сентемон розповідає про виставку, яка навколо нас.

• Ця виставка називається «Як півень води нап‘ється» зроблена нашими п‘ятьма майстринями. Відкривалась вона 15 лютого на Стрітення. В народі кажуть, що в цей день зима з літом зустрічається, що це момент відродження і в цей час пташки з вирію вилітають до нас весну нести. Тому ви бачите, що в нас тут кругом пташечки. А ще чому у нас тут півень — бо дуже багато на Стрітення прикмет «як півень води нап’ється, то на Юрія віл напасеться», тому від півня, насправді, багато чого залежало. Він тут води попив нормально, тобто весна буде гарна, а урожай — хороший, — розповіла Наталя.

  

Якщо говорити про роботи, які можна побачити на виставці, то витинанки робила Анастасія Філінська, керамічні миски — Вікторія Ніколаєва. На них відтворено давній розпис наших подільських мисок різних гончарних осередків. Майстриня обирала саме той розпис, де  є пташечки.

Традиційні східноподільські писанки робила Наталя Сентемон, ляльки-мотанки з природних матеріалів з делікатними восковими віночками — Юлія Васюк, унікальні керамічні пташечки — майстриня Людмила Філінська. Прикрасою виставки  організатори вважають старовинні подільські килими із Крижопільського району.

• Ми сьогодні вирішили провести майстер-клас, бо пташечки робили, щоб закликати весну. Їх робили в нас в різний час, і на Різдво діткам дарували, і на 40 Святих, яке раніше називалось Сороки чи Сорочини, бо вважалось, що сорока в‘є гніздо із 40 паличок в цей день, і що цього дня пташки вже летять з вирію закликати весну. Тоді робили пташечок, давали діткам, а вони з ними вибігали на вулицю, співали веснянок, кликали весну, дарували один одному і на паличках їх носили, і на стрічках, — ділиться традиціями Наталя Сантемон.

Юлія Васюк розповіла, що пташечок на Поділлі робили у різний час, а особливого значення їм надавали на весілля — саме тоді пекли голубок.

• А ще в селах,в кого в родинах були діти, їх пекли майже щотижня, коли випікали хліб і ось останнє тісто, якого на паляничку зазвичай не вистачало, використовували для випікання голубок. В мене моя бабуся їх на капустяному листку клала в піч. Ми щотижня чекали їх, бо це було справжнє свято, – захоплено та емоційно розповідає Юлія Васюк.

  До речі, саме мама Юлії — Васюк Тетяна Сергіївна, організувала майстер-клас з випікання пташечок за рецептом бабусі, уродженки села Бондарівка Чечельницького району Рябій Феодори Павлівни 1922 року народження.

З невеликим запізненням, але майстер-клас таки починається з вітального слова директорки Вінницького обласного центру народної творчості Цвігун Тетяни Омелянівни.

• Знаєте, як говорять «доки існує писанка — доти існує світ», а ми кажемо, «доки ми вміємо робити ось цей хліб — доти існує світ». Сьогодні ми будемо наповнуватись цією енергетикою, цього святого хліба. І мені дуже приємно, що тут зібрались не лише майстрині, які займаються відродженням цих традицій, але й всі ви, адже, якщо навчитесь робити ви, то і біля вас хтось навчиться. Нехай вас Бог благословить на все гарне.

Головні помічники на імпровізованій кухні у Тетяни Сергіївни сьогодні діти: дві дівчинки і двоє хлопчиків. Спочатку вони по черзі подрібнюють дріжді, доливають молоко, потім сиплять трішки цукру. Наостанок, звичайно, улюблене заняття малечі — просіювати борошно. Далі тісто ставлять на теплу піч, щоб “підійшло”. Поки малеча працює, жінки за столом обговорюють традиції пекти жайворів у своєму регіоні. Хтось фотографується з півнем, а хтось розглядає численні вироби та спостерігає за магічним та водночас милим процесом — як малеча захоплено заглядає до тіста.

Для того, щоб процес готування пташечок був швидшим, організатори вже мали готове ще з 10-ї ранку тісто. Всі учасники майстер- класу розбирають собі матеріал для майбутньої пташечки.

Досвідчені хазяйки хвалять, що тісто дуже гарне і запашне. Далі розкатують його у «ковбаску», потім відрізають третину для “тулуба”, решту — перекручують для “крил”. У всіх жайвори виходять різними, адже кожен готує саме свою пташку. Для оздоблення є перець, гвоздика та родзинки. Далі всі пташечки відправляються в піч, а Тетяна Сергіївна вже детально показує як замішувати тісто.

В цей час невеличка кімната наповнюється ароматом випічки і всі з нетерпінням чекають свою пташечку. Юлія Васюк поглядає до тіста, жінки разом з дітьми співають веснянки — здається ніби зараз зовсім не 2017 рік.

• Наш рецепт дуже простий і ним може скористатись кожна із вас та готувати вдома і булочки і калачі. А ще ми за цим рецептом випікаємо калачі.

Нарешті перша порція пташечок “вилітає” з печі, але перед тим, як вони потраплять до своїх власників та власниць, на майстер-класі відбувається міні-фотосесія. Першими своїх жайворів отримують діти. У приміщенні продовжуються пісні, діти бігають щасливі, а весна таки, здається, прийшла на цей аромат і спів.

Фото Андрія Завертаного