Оновлено: 16 Серпня 2017, в 19:31
У Центрі Вінниці триває облаштування скверу «Ліверпуль», котрий може стати ще однією цікавою туристичною точкою міста. Нещодавно під час виконання робіт з благоустрою будівельники наштовхнулися на підземні ходи із великими залишками цегли.
Як повідомляє Центр історії Вінниці на сторінці у Фейсбук, сталося це 7 серпня. Ексаватором було зачеплено цегляне мурування по металевим балкам, після чого відкрилась яма глибиною близько 1,5 метра. І перша думка, яка промайнула у голові – ось і знайдено черговий вхід у 400-літні Вінницькі каткомби.
Таємниці вінницьких підземель: 300 років тому тут їздили карети
Обстежити місце розкопок вирішили спеціалісти Центру історії Вінниці та волонтери Вінницького історичного товариства.
В результаті чого було виявлено, що це всього лишень руїни підвального поверху будинку 1910 року, де розташовувався меблевий магазин, торгові ряди та лавки Янкеля Співака. А будинок цей було зруйновано під час ІІ світової війни під час бою у березні 1944-го – дім згорів та не підлягав відбудові.
Жовта субмарина і «Бітлз» оселяться до Дня міста у вінницькому Ліверпулі
- Вочевидь, в силу великого об’єму робіт з демонтажу підвальних стін та фундаментів будинку у післявоєнний час було прийнято рішення облаштувати сквер на вирівняній ділянці, по рівню підлоги 1-го поверху. З цегли зруйнованої садиби виклали підпірні стінки, а ухили рельєфу засипано залишками будівельного сміття, – повідомляє Центр історії Вінниці.
Проламали вінницькі будівельники саме стелю підвального поверху, коли копали котлован під ліхтар. За висновком викладача Вінницького коледжу будівництва і архітектури Євгена Совінського, виявлене приміщення розміром 3х6 м та висотою близько 2,8 м має муровані стіни з каменю, аркові перекриття по металевим балкам і є одним із секторів підвалу цього будинку. У склепінні через перезволоження цегляного мурування та руйнацію корінням дерев вже неодноразово виникали пролами, які засипались ґрунтом.
- Також у процесі проведення комунікацій відкрито периметр капітальних стін будинку, фрагменти мощення підлоги 1-го поверху кахлем, залишки комунікацій, вигрібних ям та господарських приміщень, що співпадають з архівними кресленнями, – йдеться у висновку.
Загалом, особливої історичної цінності підвали будинку Співака не мають, адже неодноразово перебудовувались та були пошкоджені впродовж І пол. ХХ ст. Співробітники Центру зафіксували усі збережені архітектурні форми, додавши їх до архівних матеріалів.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.