У Вінниці презентували перший в Україні роман про постать ергерцога Вільгельма Габсбурга, який став до лав Січових стрільців та взяв ім’я “Василь Вишиваний”.
Пошук ідентичностей, історія різних сімей декількох епох та «людське» обличчя Cічових стрільців — це лише декілька шарів історії, котру Наталка Сняданко помістила у 540 сторінок роману.
Презентація роману у Вінниці була досить символічною, адже, як зазначив модератор Олександр Вешелені, півтора роки тому Наталка Сняданко читала у нашому місті фрагмент тоді ще рукопису, який ідеально пасував до теми, яка була стрижневою, а саме «Море та ідентичності».
Роман Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» наразі називають балетризованою біографією Вільгельма Габсбурга, хоча досі залишається під питанням, чи вона насправді є такою. Для Наталки Сняданко це перший роман, в якому є історичне підгрунття. Що прикметно, ніхто із авторів жанрової історичної прози раніше не писав про Вільгельма. Письменниця зізнається, що їй стало жаль, що пропаде така тема.
- Я читала про нього, уявляла як це можна зробити. Це було цікаво і в мене не вийшло класичного історичного роману. Але це було як таке занурення в атмосферу, яка тобі більше знайома за якимось такими кліше, аніж насправді відчуттями і спроба це відтворити. Для мене особисто це було страшенно цікавим експериментом, – розповідає під час презентації авторка.
Цікава історія пов‘язана і з вибором назви роману. За словами Наталки, було два варіанти між якими вона обирала. Це «Шовковий шляфрок ергерцога Вільгельма» та «Охайні прописи». Обидві назви подобалися як Наталі, так і редакторці Мар‘яні Савці. Проте, згодом варіант із «шляфроком» відпав, адже навіть у видавництві не знали значення цього слова. Тому в результаті дві назви поєдналися і вийшли «Охайні прописи ергерцога Вільгельма».
Багатошаровість Львова у різних епохах
У романі зображені події різних років, тому під час його прочитання здається, що існує декілька Львовів. Як зазначив під час презентації Олександр Вешелені, Наталці вдалося поєднати в колажовій формі декілька різних епох і водночас різних бачень Львова навіть на рівні того, як про це говорити.
Сняданко зізнається, що це було одним із основних завдань та під час роботи над написанням доводилося враховувати стилістику, адже в ті часи були різні мови, різні реалії і все доводилося перевіряти історично, але в той же час не обтяжувати, щоб все читалося легко і текст був справді художнім.
- Важливо, щоб у цьому тексті було комфортно, бо по-іншому роман писати не треба, тоді треба просто читати джерела. А романи для того й існують, щоб відтворювати атмосферу, а не реалії, правду-не правду. Атмосферність дається тільки тоді, коли це звучить органічно, – розповідає Сняданко.
Письменниця акцентує увагу на тому, що цей роман про один Львів, але він не є таким монохромним, яким його звикли уявляти. Він не є українським, як вже декілька століть намагаються запевняти українці, він не є польським, як зручно вважати полякам і він не є австрійським, як думають вони.
- Він є саме таким як розкопки — шар за шаром, а іноді і шар у шарі. Співіснування і є тією формою реальності. Не буває міст, тим більше таких старших міст, в яких все так хронологічно і іделічно відбувалося, як ми собі хочемо, – додає письменниця.
Вишиваний Сняданко…який він?
Для роботи над текстом авторці довелося багато працювати над різноманітними джерелами і не лише в Україні. Проте, «зліпити» власного Вільгельма їй допомогли листи та автобіографії діяча. Саме в них він розкрився для Сняданко як особистість.
- Це взагалі такий хаотичний портрет епохи, багато листів невідомо до кого, багато невідомо від кого. Другорядні деталі, які дозволили мені знати той ключик, щоб побачити цю постать такою. Багатовимірною, а не просто старанно списаною з джерела, а просто собі відчути, я не знаю навіть наскільки це помітно в тексті. Але для мене він постав саме з листів. Ось таким (показує на книгу), – розповідає письменниця та для більшого уявлення про персонажа зачитує уривок із книги, який характеризує Вишиваного з різних сторін.
Олександр Вешелені зазначає, що читачам симпатичний, як харизматична постать в багатьох епізодах Вишиваний може здатися таким собі франтом, “фраєром”-авантюристом та навіть розбещеним аристократом, який любив ламати шаблони та правила.
- Це з одного боку симпатично, а з іншого важко співставити людину, яку зараз намагаються розкрутити як великого патріота української ідеї, і людину, яка просто любила авантюри, – говорить Вешелені, на що Сняданко відповідає, що українська ідея не була для Вільгельма лише авантюрою, так само як і піти проти уявлень батька, який підтримував поляків.
Наталя акцентує увагу на тому, що коли все починалося у Вільгельма, то не стояло ані уявлень батька, ані політичної кар‘єри, ані іміджмейкерства, яке ми вже бачимо постфактум і воно вже більше його уявне, аніж реальне. Насправді питання також залишається і те, ким він був. Тут також постає питання про ідентичність типового австрійського ергерцога того часу та вчинки, які не властиві цій ідентичності.
- Коли Вишиваний довідується, що створюється УНР і в той період він не в Україні, то пише 125 листів до своїх друзів, що треба пацанам пива туди, така ж подія, – емоційно підкреслює Наталка.
Тут Олександр Вешелені акцентує увагу ще на одній складовій біографії Вишиваного, яка дозвоволяє побачите звичайне людське обличчя визвольних змагань, які наразі дуже пропрацьовуються і після цього залишається мало людяного.
Вишиванки та вірші — методи, які працюють досі
Незважаючи на багато можливостей захопити владу, Вишиваний завжди вважав, що все має бути в межах законів та легітимно.
- Багато є підтверджених історичних фактів серйозної занепокоєності вже гетьмана Скоропадського популярністю Вишиваного, адже він був страшенно добрим іміджмейкером – він міг оце показати щось уявне, реальне. В політиці важливо створити картинку, в яку люди повірять. Він вже це розумів тоді з цією вишиванкою, з цими портретами, а це все досі працює і вірші також. От уявіть цю картинку, як він падає на коліна в цій вишиванці і чистою українською мовою читає вірші. Це ж який рівень політики, – розповідає Наталка Сняданко та додає, що то була доінтернетна доба і важливу роль грала театральність, а всі технології Вишиваного були професійні.
Крім того, він мав добру освіту, чого не мали багато так званих ватажків і він розумів, що мало мати народну підтримку, мало справляти враження на вояків та солдат, а важливим є ще й зовнішнє визнання, яке йому вдалося мати також.
Жінки у романі
За підрахунками Олександра Вешелені історія Вільгельма становить десь 30% роману і насправді це роман не про Вільгельма єдиного та не про чоловіків творців історії. Тут важливий акцент на жіночому аспекті всіх цих історичних подій. Жінки, які водночас органічні в своєму середовищі, унікальні, які позиціонують себе і не тільки у воєнному Львові, а навіть у гіпотетичному радянському Львові, де бабця Софія просто фантастично зберігає цю свою природну внутрішню силу і авторитет, незважаючи на те, що довкола будується зовсім інший світ.
-
Мені страшенно хотілося прочитати мемуари ось такої бабці Софії, яка би написала про приватне життя, а не шукання національної ідеї, будування наративу і так далі. Жінки, які наважувалися на яскраву життєву позицію та якусь самореалізацію, вони в тому поколінні були асболютно переконані, що їх приватність це та річ, яка не те, що нікого не цікавить, а навіть не вартує уваги. Навіть, коли пишуть приватні мемуари це історія ідей, а не історія епохи і дуже шкода. Дуже важливим є досвід емоційний, досвід війни, досвід, який передається. Це те, що ми називаємо атмосферою війни, – розповідає Сняданко.
Позаяк, письменниця не знайшла таких мемуарів з української сторони, то шукала дещо з австрійської та польської.
- І мені доводилося це якось так конструювати з абсолютно різних джерел. Тобто це буквально по уламках збираний образ, якого мені страшенно бракує, тому я собі вирішила його створити, – говорить авторка.
Пошук ідентичності
Пошук ідентичності можна вважати однією із провідних тем роману. Наталка зазначає, що існує така ілюзія, що не можна самим обирати собі ідентичність.
- Але якщо ти сам не конструюєш ідентичність, то за тебе це робить хтось: або ти свідомо ідеш на вибір своїх цінностей, які тобі важливі, або ти стаєш жертвою, потрапляєш на гачок інших. Тоді вже доводиться йти ніби то даної ідентичності шляхом тієї ідентичності, яка теж конструююється, але не нами. Або ти можеш бути вимогливішим споживачем, але це вже вимагає більшої праці, більшої заангажованості і більшої обізнаності, роботи з цим. Це не так все просто, – говорить Сняданко та додає, що ідентичності – це останнє, що зникне і це насправді дуже цікава гра.
Говорити про цей роман можна довго, але краще його читати і не лякатися великих об’ємів. Письменниця також замість того, щоб годину розповідати про сам роман дещо розкрила особистість Вільгельма, прочитавши декілька уривків та зазначила, що текст можна читати хаотично.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.