Сьогодні, 23 квітня, виповнюються 100-ті роковини відчайдушної спроби галичан здійснити збройний спротив радянській владі. Адже саме 23-24 квітня 1920 року у Вінниці відбувся останній самостійний бій колишніх частин Галицької армії з більшовиками.
З цієї нагоди “Центр історії Вінниці” поділився на своїй сторінці у Фейсбук історією передумов і перебігу того повстання: від несподіваного наступу і можливої евакуації більшовиків до відступу з боєм, полону і репресій.
Далі – про наступ галичан середмістям Вінниці та сучасною вулицею Коріатовичів, захоплення будівлі ЧК, яка розташовувалася на місці теперішньої музичної школи по вулиці Артинова, взяття під контроль Кримських казарм, що на сучасній вулиці Стрілецькій та інше.
Передумови
Галицька армія в умовах епідемії плямистого тифу повністю втратила боєздатність, ще в лютому 1920 року вимушено уклала союз із більшовиками й відтоді називалася Червона Українська Галицька армія (ЧУГА). Однак, галичани відразу налагодили агентурний зв’язок із військовими та політичними структурами УНР, тому питання спротиву більшовикам було справою часу.
Підготовка
Ідею виступу плекав і втілив у життя колишній четар 9-ї сотні УСС Осип Гачкевич. Координувати дії допомагали вістовий Михайло Михайлик та десятник Степан Хабурський.
Активізація плану відбулася на початку квітня через підготовку українського-польського союзу про спільну боротьбу з радянською Росією. Повстанці у Вінниці заручилися підтримкою галицьких бригад – другої (із центром в с. Дяківці, нині – Літинського району) та третьої (перебувала в районі м. Ялтушків, нині – Барського району). Натомість перша бригада (дислокувалася на околицях м. Бердичева) проігнорувала заклик до повстання. Але, враховуючи віддаленість від міста та інтеграцію в червоноармійські структури й сутички з ними, реальної допомоги від них так і не надійшло.
Розстановка сил
Практично весь тягар боротьби припав на вінницьких галичан, яких разом із приміським резервом нараховувалося близько 800 осіб. Натомість сили “червоних” у Вінниці були дещо більшими: штабна охорона 45-ї стрілецької дивізії, слухачі дивізійних політкурсів, військовий трибунал, співробітники Надзвичайної комісії (ЧК) та невелика кількість бійців тилових та допоміжних підрозділів.
Перебіг повстання
Виступ розпочався з району Пироговської лікарні, звідки галичани вели наступ двома шляхами – середмістям та по сучасній вулиці Коріатовичів. Наступ прикривав гарматний розрахунок. Свідок тих подій Савелій Борунін зауважував, що “вони йшли двома ланцюгами, один за одним, чоловік по десять. Ставали на коліно, давали залп і рухалися далі”.
Першим об’єктом атаки став оплот більшовицької влади – будівля ЧК (нині музична школа на вулиці Архітектора Артинова, 21), здобувши яку, було вбито її голову та заступника та звільнено 12 бранців-галичан. Паралельно було взято під контроль Кримські казарми, що на сучасній вулиці Стрілецькій.
Попри менші сили, початковому успіху галичан сприяла сама несподіванка повстання, яке розпочалося по обіді 23 квітня. Сили супротивника були дезорганізовані та хаотично відступали до вокзалу. “Червоні” не знали, хто здійснив напад: підозрювали, що в місто увійшли підрозділи Юрія Тютюнника, інші – повстанські загони Якова Шепеля. Керівництво штабу 45-ї стрілецької дивізії на чолі з Йоною Якіром вирішило евакуюватися.
Однак, скористатися ситуацією не вдалося: в окремих частинах міста існували осередки спротиву, що не дозволили рушити у бік Замостя та захопити вокзал, а підмога українцям так і не надійшла. Водночас більшовики отримали свіжі сили залізницею і вже в ніч на 24 квітня перевага остаточно була на боці “червоних”.
Галичани організували відступ з боєм: частина з них загинула від куль супротивника, частина потрапила в полон, інші – здалися наступаючим польським військам.
Наслідки повстання
Результати повстання були невтішними: у місті з новою силою розгорівся “червоний терор” як проти галичан так і проти цивільних, репресій зазнали навіть ті, що не підтримали повстання. Драматизму тим подіям додає той факт, що 25 квітня розпочато масовий наступ польського війська, передові частини якого з’явилися у Вінниці вже 28 квітня. Незабаром Вінниці довелося вже втретє виконуватиме роль Тимчасової столиці УНР.
В основі допису Центру історії Вінниці було використано Олександра Логінова “Збройний виступ частин ЧУГА 23 квітня 1920 р. у Вінниці”.
Фото – з фейсбук-сторінки “Центр історії Вінниці”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.