За часів радянської влади у цьому храмі на найсвятішому місці – вівтарі – облаштували туалет, а в самій будівлі облаштували завод. Це був один із найбільших католицьких храмів на Поділлі і, можливо, найвищий. Й нині старовинний костел Архангела Михаїла у невеликому містечку Тиврів, повертають до життя.
Як повідомляє Urban, у цьому костелі має з’явитись культурний християнський центр всеукраїнського рівня.
- У наших братів уже є успішний досвід відновлення католицьких храмів на Вінниччині – дуже гарного костелу Святого Йосипа у Гнівані, який мало не зруйнувала радянська влада”, – розповідає Адріан Котлярські, молодий монах монастиря, який приїхав до Тиврова з Польщі у складі місії братів ордену Місіонерів облатів Непорочної Марії.
Розповів під час екскурсії для міського журналу Urban, що це був один із найбільших католицьких храмів на Поділлі і, можливо, найвищий: висота костелу разом із баштами сягала 60-ти метрів. Нині таку висоту має вінницька адмінбудівля “Книжка”.
- Католицький храм у Тиврові створений в середині XVI століття – тоді це був невеличкий дерев’яний костел. А в 1760-му році збудували муровані костел і монастир коштом тодішнього власника містечка, поміщика Міхала Яна Калитинського. У 1833 році монастир при Костелі належав чернечому ордену домініканців, але у 1833-му році його закрили. З моменту відновлення – на початку 1990-х років – монастирем опікуються брати ордену Місіонерів облатів Непорочної Марії.
Відбудовувати монастир почали у 1991 році, коли приміщення повернули католицькій громаді. Тож сьогодні вже помітно значний результат відбудови святині, який відбувається за рахунок католицької церкви, пожертв громади, а також меценатів.
Нині у монастирі облаштовано молитовну залу, келії ченців, гостьові кімнати молодіжного центру, трапезну та ігрові зони для дітей. Крім, того у монастиря є власне підземелля, де розміщено котельню та навчальні класи.
Потроху у Тиврові відбудовують і сам костел, з якого досхочу познущалися прибічники тоталітарного режиму. Так, у 1960-х тут з’явився завод пластмасових виробів, а прилеглий монастир пристосували під багатоквартирний будинок. Після повернення костелу у 1991 році, священики застали тут шокуючу картину – будівлю перетворили на руїну і смітник, а у вівтарі зробили… туалет
- Ясно, що тим самим вони хотіли підкреслити свою зневагу до релігії, – констатує Адріан Котлярські.
Каже, цей факт і наштовхнув духовенство на створення оновленому храмі Архангела Михаїла унікального туристичного об’єкту.
- Аналогів йому немає ані в Україні, ані на просторах усього колишнього радянського табору, стверджує священослужитель. – На першому поверсі буде музей жертв репресій тоталітарного режиму відносно релігії. Там будуть представлені речі, пов’язані з тими подіями, історичні матеріали, фотографії, – зауважує місіонер. – Зокрема, в експозиції будуть і ті нечисленні предмети оздоблення нашого костелу, які вціліли. Наприклад, рештки історичної ліпнини, які ми зібрали під час реконструкції. А поверхом нижче, у підвалі під вівтарем, де раніше розміщувався склеп монастиря, будуть мощі святих католицької церкви.
На жаль, в первозданному вигляді відновити костел не вдасться – якщо демонтувати нинішні перекриття, що утворили три поверхи, стіни можуть не витримати навантаження. За сучасним проектом знайшли компроміс – на кожному поверсі костелу буде більша чи менша молитовна зала.
Вже сьогодні тут діє молодіжний центр, куди приїздять діти та молодь з різних областей країни. Зі слів брата Адріана, у майбутньому це буде не тільки католицький, а саме християнський центр.
- Ми усі християни, як католики, так і православні. У нас і зараз склались хороші відносини із священиками православної церкви Київського патріархату. Ми часто зустрічаємось, товаришуємо. А от представники Московського патріархату, чий храм зовсім поруч, чомусь на контакт йти не хочуть, – резюмує Адріан Котлярські.
Більше про костел, репортаж з місця та фото – на urban.vn.ua.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.