Сьогодні вінничани, що гуляли Європейською площею, могли поласувати шматочком торта та отримати подарунки до Дня прапору. Однак для цього їм потрібно було розповісти про своє бачення національної ідеї України.
Розпочалось святкування о 12 годині біля Вежі, де ГО “Вінницька Європейська Стратегія” облаштували столи та фліпчарт. Все для того, аби популяризувати серед містян День прапора.
Торт у 10 кілограмів, прикрашений мастикою у кольорах прапору України, власноруч виготовила вінничанка Лілія Ящук. Аби спробувати шоколадний бісквіт зі сметанним кремом та ягодами необхідно було лише написати або ж намалювати своє бачення національної ідеї. Окрім смаколика, організатори ще й дарували примірник Конституції України, аби вінничани знали про свої права.
- Насправді така ідея у нас виникла спонтанно. Але цей тортик ми не будемо роздавати “просто так”, – розповідає співорганізаторка акції Надія Сироватко. – Шматочок отримає той, хто висловить свою думку про те, що є національною ідеєю для сучасної України. Можливо саме тут ми зможемо знайти відповідь на це питання. Окрім тортика ми ще будемо поширювати Конституцію України, щоб ознайомити, між іншим, зі статтею 20, де закріплено інформацію про державну символіку. І це свято має стати національним і щоб люди не дивувалися тому, чому люди сьогодні у вишиванках і з прапорцями.
До акції жваво долучились як зовсім малі діти, які ще ледь вміли писати, так і вінничани поважного віку, але найбільше було підлітків.
Першим на папері з’явилось слово “єднання”, що написала Тетяна Марценюк.
- Перш за все, я пишаюсь, що ми українці. Ми – нація миротворців та охоронців. А “єднання” означає що ми разом, що ми єдине ціле і найсильніші, бо ми за правду і з нами Бог.
Чи не найбільше акції раділи діти, які вишикувались у чергу аби залишити свій напис та отримати шматочок торта. 11-річний Мирослав теж вважає, що національна ідея сучасної України полягає у єднанні українців.
- Я написав “єдність”. Мені здається, що коли люди між собою об’єднуються – це покращує світ, а не просто як відлюдники якісь. Я знав, що сьогодні святкують День прапору і мені тут подобається, все дуже класно і торт смачний.
Деяким дітлахам допомагали батьки, не менш зворушливими є написи про любов до України від тих, хто вочевидь нещодавно навчився писати, а тому плутає у який бік мають “дивитися” літери.
Серед бажаючих розповісти про своє бачення національної ідеї були навіть поети, які списували сторінки фліпчарту віршами.
Серед них була Олена Гриневич та Ірина Лірик.
- Я записала уривок свого вірша з назвою “Що тепер?”, який був написаний у 2014 році. Саме коли у нас почалася війна я написала вірш після перегляду одного із випусків новин, який мене дуже вразив. Так виник цей вірш і я хотіла декілька стрічок перенести на цей плакат. Взагалі мені подобається ідея сьогоднішнього свята. Я бачу тут людей, що приходять сім’ями і мені подобається, що це свято об’єднує людей, – розповідає Ірина.
А поряд із ними інша громадська організація “Інститут “Республіка” створила імпровізований “Диван незалежАності”, поряд із яким стояла Нехочуха – символічний образ “диванного бійця”, який всім незадоволений, однак змінювати щось не бажає.
- Цей диван – своєрідна насмішка над тими людьми, яких у народі називають “диванна сотня” і які сидячи на дивані розповідають, як у нас все в країні погано і як всім важко живеться, але варіантів змін не пропонує. А ми ж пропонуємо вставати з цього дивану, фотографуватися з такими девізами, як наприклад, “я незалежний”, “мій вибір – діяти”, “я вільний від дивану” та інші. Тому пропонуємо вставати, щось робити і бути активним громадянином і не скаржитися на відутність тих чи інших умов, – розповідає організаторка Христина Коваленко.
Вінничанам активісти розповідали про те, які у Вінниці є інструменти участі містян у житті громади, а також консультували, як можна вирішити певні питання вінничан.
- У нас таких “Нехочух” насправді багато, – вважає ативістка Вероніка Бабич. – Розумієте, поки справа не стосується тебе чи твоєї родини – ти ось така “Нехочуха”, а коли, як кажуть, “припече” – біжиш і шукаєш варіанти, як щось вирішити.
- Але насправді дуже легко контролювати місцеву владу: наприклад, варто знати свого депутата на окрузі і якщо щось не так – йти до нього і добиватись вирішення питань. Я сама писала петиції і ще буду писати, сподіваюсь, що громадськість їх підтримає. У нас люди дуже активно долучаються до вирішення загальноміських питань, це люди, які патріоти свого міста.
Незважаючи на те, що акції дещо переривалися дощем та намочили “диван незалежаності”, люди продовжували підходити фотографуватися із Нехочухою та чекати на свій ласий шматок торта. Щоправда, як ми помітили, дехто все ж намагався схитрити та пригоститися солодощами, не виконуючи всіх умов організаторів акції.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.