“День миру для нас сьогодні – як ніколи актуальна дата. В Україні зараз немає миру, і ми мусимо зробити все для того, аби він нарешті настав”, – такими словами розпочали акцію на майдані Героїв Небесної Сотні, де сьогодні зібралося півсотні людей, переважно студентів.
Як і завжди, люди зібралися ближче до пам’ятника Шевченку та стели з портретами загиблих українських воїнів. У багатьох в руках – білі повітряні кульки, які невдовзі запустять в небо як символ світлих душ убитих солдатів.
Проте розпочати вирішили з виконання національного гімну: в колонках залунала музика, а на імпровізованій сцені жінка перекладала український славень мовою жестів. Багато з учасників акцій пізніше зізнавався, що сьогодні вони вперше побачили, як “чують” головну пісню держави люди, які позбавлені слуху.
Сурдоперекладач лишилася на сцені і після виконання гімну: присутнім зачитали ліричний вірш, написаний учасником бойових дій: про солдата, у якого народився син наступного дня після смерті бійця. Перед прочитанням декламатор зазначила, що ця поезія – реальна історія однієї сім’ї, яку знищила війна. Батько і син зустрілися в іншому світі вже після смерті бійця і перед народженням хлопчика, тож тато вперше і востаннє намагався дати життєві настанови своєму “маленькому козаку”. Можливо і через те, що історія з вірша – реальна, дехто з присутніх не стримував сліз. Відразу після цього на площі залунали звуки камертону – оголосили хвилину мовчання за полеглими на війні.
Увесь цей час прямо біля пам’ятника хлопці-студенти тримали 5-метровий жовто-блакитний стяг, на якому всі присутні могли залишити побажання та слова підтримки бійцям, котрі зараз перебувають на фронті. Присутні волонтери пояснили – цей прапор разом з іншими подібними згодом буде переданий в музей АТО, який вони саме планують створити.
Нарешті, організатори закликали учасників випустити з рук повітряні кульки, які відразу здійнялися уверх і вже за кілька секунд зникли з поля зору: на тлі білих хмар, якими сьогодні затягнуто небо, кульки просто “розчинилися”.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.