Зі сторони може здаватися, що учасники просто кидають м’ячі і це схоже на дитячу забавку, але насправді бочча – це параолімпійський вид спорту, який допомагає розім’яти м’язи, сконцентруватися та навіть заспокоює. Та сьогодні це гра, яка в першу чергу єднає та соціалізує.

Не лише отримати перемогу, але й просто гарно провести час та розім’яти м’язи вирішили сьогодні вісім учасників та учасниць, що зібралися в центрі реабілітації «Гармонія» на турнір із бочча.

Бочче – досить давня гра, яке бере свої витоки ще з часів Римської імперії. У теперішньому вигляді була розроблена в Італії. Бочче (bocce) – це множинна форма італійського слова бочча (boccia), яке означає куля. Гра широко поширена в Європі, особливо в середземноморських країнах, а так само в тих країнах де є значна італійська діаспора – Австралія, Північна і Південна Америки. Бочча, в свою чергу, була задумана для реабілітації людей з дитячим церебральним паралічем, але пізніше в неї почали грати і з іншими серйозними захворюваннями опорно-рухового апарату (мязова дистрофія, травми хребта та інше). З 1984 року є паралімпійських видом спорту. Регулюється міжнародною федерацією бочча. Бочча поєднує в собі такі види спорту як: більярд, керлінг і боулінг. Суть гри в тому, щоб докинути якомога більше куль свого кольору до білої.

Вони багато розмовляють між собою, оцінюють територію та уважно слухають правила. Для когось – це вперше, інші бачили гру лише по відео, а хтось вже грає вдруге.

Всі такі різні, але мають одну мету – спробувати щось цікаве для себе, дати навантаження на певну групу м’язів і, звичайно, соціалізуватися. Існує не так багато видів спорту для людей з порушеннями опорно-рухового апарату та ДЦП. Для них кожна така зустріч сповнена емоцій та нових досягнень. Учасники вітають один одного із перемогами та бажають подальших успіхів, а в перервах між власними іграми спілкуються, а дехто навіть встигає загравати із вболівальницями.

У Вінниці турнір відбувається вже втретє у двох окремих категоріях: серед осіб із дитячим церебральним паралічем та порушеннями опорно-рухового апарату.

Для тих, у кого м’язи рук досить слабкі, є спеціальний апарат, з допомогою якого можна прорахувати силу кидка, його траекторію та навіть відстань. Учасникам постійно допомагають асистенти, які подають м’ячі та налаштовують рамку.

Один із організаторів турніру активіст Андрій Щербаківський розповідає, що дуже любить активні види спорту, але не всі його друзі і знайомі можуть ними займатися саме через проблеми із опорно-руховим апаратом. Саме тому він і влаштовує подібні змагання і паралельно виконує роль судді.

• Бочча – це один із різновидів спорту, який допомагає активувати людей, які не можуть займатися активним спортом. Вони можуть проявити себе, свої вміння, розвиватися, ставити певні цілі, чогось добиватися в житті. Суть гри в тому, щоб підкинути свою кулю до білого м’яча, і чим більше м’ячів буде біля білого, тим більше ти отримаєш очків і шансів на перемогу. Це спорт, який можна грати довго, виробляти певні стратегії, прицілюватися, а можна просто кидати м’яч і тобі пощастить.

Сьогодні відбувався новий етап змагання, адже у грудні вже відбувалися подібні. Переможці матимуть змогу поїхати на Всеукраїнський турнір у травні. Та схоже, що мало хто з учасників ставить собі великі цілі на Всеукраїнські турніри. Головна мета для більшості – це показати, що він чи вона щось може та довести це, в першу чергу, власному тілу.

А поки триває гра і по імпоровізованому полю котяться м’ячі, в учасників зосереджені обличчя, а при вдалому кидку обовя’зково посмішки і підтримка один одного. Інколи для того, аби визначити хто переміг, доводиться користуватися лінійкою.

Серед учасників переважно хлопці, але є й дівчата, які не менш сильні та зосереджені. Так, наприклад, Марія Остапенко грає у парі з чоловіком, але це не зменшує ні її, ні його впевненість – на полі всі в рівних умовах. Хоча у випадку Марії, умови не досить рівні, адже суперник грає з допомогою рамки, а, отже, йому потрібно менше сили у руках. Дівчині ж доводиться розраховувати лише на себе. Марія вже не вперше бере активну участь у різноманітних змаганнях та турнірах.

– Я приходжу сюди на різні заходи. Наприклад, у дівчат нещодавно був інклюзивний спектакль, то я декілька разів приходила на заняття з танців. Я поки не можу нормально рухатися, бо в мене порушення опорно-рухового апарату, бувають спастичні моменти, але мені ж ніхто не каже, що я маю тут бути. Якщо є бажання, то треба робити, бо не хочеться забуватися і закриватися.

Марія також додає, що для неї важливо бути корисною, саме тому дівчина займається волонтерством і допомогає чим може у «Гармонії». Розповідає, що такі змагання для неї дають можливість довести, що вона може і собі, і оточуючим.

– Воно якось більше драйву додає, впевненості в собі, що можна щось для себе довести, не тільки для молоді з обмеженими можливостями, для оточуюючих, аби більше поваги з’явилося. Я спробувала більше розширити свій кругозір, додати більше сили рукам, відчути як я можу, що я можу. Треба працювати на результат, але мені не стільки важлива перемога, а більше важлива участь – вона дає поштовх, що я надалі щось зможу. Воно дає можливість розвиватися, не бути замкненими в собі, сидіти тільки в темному приміщенні.

Марія мріє потрапити на Всеукраїнські змагання та побачити як розвивається цей вид спорту в інших містах, але в першу чергу цей турнір допомагає їй відчути себе повноцінною особистістю та забути про інвалідність.

Я вірю, що все, що в моїх силах. Потрібно просто старатися і докладати зусиль і тут вже не виграш головне, а головне, що я прийшла, я граю і я є.

Інший учасник турніру – Олег сьогодні вперше взяв м’яч для боччі в руки, але зізнається, що гра йому дуже сподобалася.

– У мене не було ніякої тактики, я просто кидав, бо мені сподобалася гра. А виграв у суперника напевно через везіння.

Суперник Олега з посмішкою підтверджує, що точно везіння та розповідає, що розраховував сили та відстань, аби потрапити ближче до білого шара.

Обох хлопців на змагання привіз спеціаліст з фізичної реабілітації обласного пансіонату для осіб з інвалідністю Юрій Євсєєв. Чоловік водночас записує результати учасників турніру та розповідає, що показував хлопцям відео в інтернаті як потрібно грати, але власного набору для гри в них поки немає, тому учасники з нетерпінням чекали цього турніру. Пан Юрій додає, що тут немає поділу на стать.

– Ми тут не ділимо, тут всі разом, але тут дівчата ще ого-го, вони хлопців перебивають.

Турнір наразі ще триває, адже чекають нових учасників із області. Та головну перемогу сьогоднішні кожен та кожна з учасників однозначно вже виграли, просто вийшовши на поле.

Фото Ольги Мірошниченко

Марина Однорог

See Full Bio