На календарі – 20 червня, а в центрі Вінниці гурт молоді розводить багаття, плете вінки та співає купальських пісень. «Дивина та й годі» – чудуються перехожі і не знають, що саме так святкували Купала наші предки, не знаючи християнства.
Відродити старослов’янські традиції, коли наші предки ще вірили у безліч божеств, у силу вогню та магічний день літного сонцестояння – коли день дорівнює ночі – вирішили організатори фестивалю «Коло Купала».
Вирішили – і зробили, максимально намагаючись адаптувати древні традиції під наші реалії. А місце для фестивалю обрали теж нетипове для подібних заходів – площу перед колишнім кінотеатром «Росія».
- По-перше – вінничани, котрі йтимуть повз, обов’язково побачать та поцікавляться – що ж тут відбувається, захочуть долучитися. Ще одна причина – це те, що ця місцина взагалі дуже сприятлива для подібного дійства – тут є галявина із зеленою травою, поряд – річка Буг, або ж Бог – як її колись називали. А на острові Кемпа, котрий теж не так далеко звідси, була фортеця. Логічно, що навколо були поселення, а тому не має сумнівів, що саме тут і саме так святкували Купала вінничани в той час. А тоді з’явилося християнство, традиції переплелися, і тепер Купала святкують 7 липня, – розповіла організаторка фестивалю Людмила Поворознюк.
Очікування організаторів таки справдилися – люди з цікавістю lивилися на дівчат, котрі були одягнені в різний автентичний одяг, ходили босоніж, плели віночки з трав та співали давніх пісень, які вивчили спеціально до свята.
Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорнії брови.
Дівчата виспівували, а хлопці в цей час рубали гілля, палили багаття та стріляли з лука.
Хто з відвідувачів нудьгував – міг придивитися цікаві сувеніри або ж на 10 хвилин відчути себе середньовічним паном чи панянкою – костюми для фото напрокат надали вінницькі клуби історичної реконструкції.
Але родзинкою фестивалю стало.. опудало. Та не просто опудало, а солом’яний образ Ярила – Бога Весняного Сонця, розквіту природи, родючості та пристрасті. У слов’ян часто зображався з мечем. А в організаторів фесту «Коло Купала» Ярило виявився з «перчиком».
- Оце опудало ми будемо топити, тому що це є символ вогню – поєднавшись, ці дві стихії – вогонь і вода – народять нове життя, – пояснюють організатори. – А от його дітородний орган ми спалимо.
Не встигла Людмила це договорити, як дужий хлопець вирвав у Ярила дерев’яного прутня та кинув у багаття. Від цього вогонь запалав ще яскравіше, а хоровод навколо пожвавився та завів нових пісень.
Й отак – зі співом – гурт поніс опудало Ярила по вулиці, аби вкинути його у Буг із середини Центрального вінницького мосту.
Коли ж солом’яний Ярило опинився у воді, до нього приєдналося трохи більше десятка віночків – так дівчата своє нещодавнє плетиво перетворили на символ трепетного очікування нової любові. Хто-зна, може й справді той вінок кітковий виловить із Бугу мужній лельо і стане чиєюсь долею.
А ті, хто леля знайшов, взялися парами за руки міцно – так, щоб не роз’єднати – і стрибали тричі через купальський вогонь.
- Так ви ще міцніше скріплюєте свій союз, а душа ваша очищається – вогонь спалює все погане, – примовляли організатори.
Після того, як стрибнули закохані та одружені, стрибки через вогнище сати забавкою вже для самотніх та для дітей.
Завершився фестиваль середньовічними танцями та нічним кінопоказом нічний кінопоказ «В ніч на Івана Купала».
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.