Цей костел за 80 років пережив часткову перебудову, з нього робили Дім піонерів та бібліотеку, його частину облаштували як складське приміщення, однак зрештою він знову став костелом. Цьогоріч у ньому почалися ремонтні роботи, частина з яких вже виконана, а на решту збирають кошти.

Ще навесні у селищі Стрижавка Вінницької області розпочали реконструкцію костелу Матері Божої Скорботної, який був збудований у 1827 році за проектом невідомого італійського архітектора в стилі розвитого класицизму коштом тодішнього власника села Миколи Грохольського. У 1938-му храм освятив єпископ Франциск Мацкевич. Але у 1920 році святиню закрили.

Читайте також: Містична Вінниччина. VежА презентує ролик про перлини південного Поділля. ВІДЕО

Понад 70 років храм використовувався не за призначенням і при цьому його безжалісно перебудовували. Пристосовуючи під клуб у 1920 роках, знесли вежу-ротонду, відгородили цегляною стіною вівтар храму від цього центрального приміщення. У приміщенні вівтаря збудували сходову клітину, облаштували другий поверх з обох боків вівтаря. В центральній частині костелу в стіні з південного боку пробили отвори для вікон, які згодом були закладені. Балкони-хори відгородили від центральної частини храму.

Читайте також: #SOSмайбутнє: 13 архітектурних пам’яток Вінниччини потребують негайного порятунку

Поряд на території святині стояла дзвіниця, яку теж зруйнували ще у 20-х роках ХХ століття. Потім у храмі було облаштовано Дім піонерів та бібліотеку. Однак у вересні 1991 року вже майже знищений костел повернули римо-католикам Стрижавки, які поступово його оновлювали.

За словами настоятеля храму Матері Божої Скорботної у Стрижавці ксьондза Віталія, перші ремонтні роботи проводилися у 1998 році.

• Ми тоді зібрали кошти і змогли частково відновити автентичні елементи на другому поверсі та перебудувати його під потреби парафіян, бо ви ж знаєте, що тут раніше клуб та бібліотека була. Відповідно дуже багато чого було зруйновано, – розповідає священнослужитель.

Проте, костел зовнішньо так і залишився сірим, будівля виглядала так, неначе постійно в ремонті. Лише хрест свідчив про те, що це храм. Але від його первісного вигляду залишилося дуже мало.

З квітня місяця тут почалися активні ремонтні роботи більше над зовнішнім виглядом будівлі: фасад костелу утеплили та пофарбували у білий колір. Планувався також благоустрій території та роботи всередині храму. Проте в серпні цього року ремонт призупинили через брак коштів.

• Пожертви надавали іноземні римо-католицькі віряни, не меценати, а прості люди. Наразі ремонтні роботи призупинилися, поки ми не назбираємо відповідну суму для продовження робіт. Бо ми змогли зробити лише стіни, і тепер це чи не найгарніша будівля в Стрижавці — світла така. Я фактично ініціював ремонтні роботи ще тоді у 1998 році, а потім відкривав храм у Калинівці. Скільки ми збиратимемо гроші я не знаю, поки не можу загадувати, бо роботи насправді ще дуже багато, а наші віряни не мають таких великих коштів. Але потроху якось воно буде, – розповідає Віталій.

Голова Стрижавської селищної ради Короленко Таїсія Анатоліївна також підтвердила, що на костел із селищного бюджету кошти не виділялися.

• Там ксьондз Віталій активний такий, він знайшов якихось закордонних меценатів і все власними силами робить. В нас на реконструкцію храмів у бюджеті коштів не передбачено. Цьогоріч ще один храм у Стрижавці — найстаріша церква – реконструюється також коштам вірян та місцевих меценатів, – говорить Таїсія Анатоліївна.

Меценатом міг би бути нащадок роду Грохольських, який наразі проживає у Польщі, але доволі часто відвідує Вінницю, — Генріх Грохольський. Проте, як виявилося, стосовно ремонту з ним ніхто не радився, та цього року за допомогою не звертався. Генріх дізнався про ремонтні роботи на офіційній сторінці спільноти «Історія Віннниці» у Фейсбуці.

• Стрижавка — це селище незалежної держави, мешканці якого повинні самі приймати рішення для себе, своєї країни та місцевих громад. Моя думка, яку, звичайно, не варто враховувати, пов’язана з історичними зв’язками нашої родини з Поділлям, з почуттям зв’язку з людьми та місцями. Востаннє, коли ми були у Стрижавці, то подарували храму символічну суму на святкування Різдва Христового. Можливо, в майбутньому ми зробимо щось більше, але з історичних причин наші фінансові можливості дуже обмежені, – говорить Генріх.

Грохольський додає, що він не бачив як відбувається ремонт, що там мають робити та якого вигляду набуде костел.

• Я радий, що храм пережив комуністичний період, коли багато інших місць були зруйновані та зрівняні із землею. Чудовим є той факт, що він як і раніше, слугує місцевій громаді. Особисто я є прихильником реконструкції будівель у первісному стані, але як я вже згадував раніше, я не знаю ні планів, ні умов, які можуть вплинути на них, включаючи технічні. Чітку оцінку я дати не можу. Звичайно, було б добре, якщо б хтось проконсультувався з моєю сім’єю про проблеми роботи, проте конкретно впливати на роботи я не планую, – розповідає Генріх.

Чоловік сподівається, що зможе приїхати до Вінниці цього року та презентувати українською мовою спогади його прабабусі Софії про Вінницю та Стрижавку.

Коли костел повністю відремонтують — поки невідомо, але до не досить комфортних умов стрижавським католикам не звикати: у храмі навіть в період ремонтних робіт регулярно проводилися богослужіння.

Фото: Андрія Завертаного та  strizhavka.misto.online

Марина Однорог

See Full Bio