У Вінниці відбувся Український Жіночий Конгрес «Сила жінок. Вінниччина». Захід, на якому зібралися жінки і чоловіки різного віку, військові, волонтерки, представниці влади й громадського сектору, щоб говорити про досвід сили жінок, який народився під час війни, і про те, як цей досвід змінює громади. Подія 30 березня у Вінниці стала частиною національного діалогу про роль жінок у часи викликів – від особистих історій до системних рішень.
Про це повідомляє «Вежа».
Від хвилини мовчання – до розмови про силу
Співзасновниця Конгресу, віцеспікерка парламенту Олена Кондратюк виступила першою. Вона розповіла про важливість того, що Вінниця – одне з перших міст, яке почало вшановувати загиблих хвилиною мовчання, а також підкреслила, що саме такі практики формують нову культуру пам’яті, і відзначила роль Героїні України Ірини Цибух у її становленні.
У своєму виступі Кондратюк окреслила чотири ключові завдання Конгресу: зробити жіночі історії видимими, показати їхній досвід як основу стійкості держави, напрацювати рішення для розвитку громад і допомогти жінкам усвідомити власну силу та роль.
Вона також навела приклад вінничанки Юлії Вотчер – волонтерки, якій понад 70 років, але яка продовжує їздити на фронт і допомагати військовим. За словами Кондратюк, такі історії – це і є жива демонстрація сили, яка поруч.
«Як фенікси»: про жінок, які відроджуються після втрат
Начальниця Вінницької обласної військової адміністрації Наталя Заболотна наголосила, що сьогодні жінки працюють у надзвичайно складних умовах – як у тилу, так і на фронті.
Вона підкреслила, що багато з них переживають втрати, біль і розпач, але знаходять у собі сили рухатися далі, відроджуватися, наче фенікс, допомагати іншим і розвивати громади. Саме про це, за її словами, і була ця подія – як із викликів народжується стійкість, а зі стійкості – розвиток.
Партнерство та розвиток: синергія бізнесу й громад
Серед ключових партнерів події був благодійний фонд «МХП-Громаді», який представив приклади співпраці соціально відповідального бізнесу з громадами. Під час заходу представники фонду наголосили, що одним із головних прагнень, зокрема в компанії МХП, є бути надійними партнерами для жінок, які сьогодні відіграють провідну роль у різних сферах – від управління громадами та розвитку бізнесу до служби в армії.
Заступник СЕО МХП зі сталого розвитку, голова Наглядової ради БФ «МХП-Громаді» Юрій Мельник зазначив, що об’єднання зусиль є ключем до розвитку країни. За його словами, тільки спільними діями можна досягти масштабних змін, адже сильні люди формують сильний бізнес, громади й регіони, що в підсумку створює основу для сильної держави.
Водночас народна депутатка Марія Іонова акцентувала на важливості ролі громад у процесах євроінтеграції. Вона зазначила, що рух до Європейського Союзу починається не лише в кабінетах, а насамперед у громадах, де міжнародні ініціативи перетворюються на конкретні зміни для людей. За її словами, саме жінки часто стають рушійною силою цих процесів, адже швидше адаптуються, беруть відповідальність і запускають нові ініціативи.
Війна як точка старту для нових рішень
Під час першої дискусійної платформи учасниці ділилися досвідом, який часто починався з кризи.
Підприємиця Ірина Коваль розповіла, що після того, як частина працівників її компанії пішла на фронт, виробництво фактично зупинилося. Шукаючи спосіб бути корисною, команда розробила тактичний евакуаційний візок для військових.
За її словами, відповіддю став запит від військових, який і визначив новий напрям роботи. Команда почала розробку тактичного евакуаційного візка. Вона детально пояснила, що цей візок дозволяє значно спростити евакуацію поранених: якщо раніше для цього потрібно було кілька людей, то тепер достатньо однієї. Також конструкція передбачає можливість швидкого від’єднання у разі небезпеки.
Підприємиця Юлія Гаврилюк поділилася особистою історією, яка почалася з переїзду з Криму після 2014 року. Вона розповіла, що разом із чоловіком будувала нове життя, мріяла про розвиток бізнесу і відновлення економіки навіть у невеликому селі Степанівка на Вінниччині.
З початком повномасштабної війни вона створила волонтерське виробництво реторт-пакетів (герметична упаковка, яка замінює скляну та металеву тару) для військових. За її словами, разом із командою вони організували повноцінний процес виробництва і передали на фронт десятки тисяч таких пакетів.
Після загибелі чоловіка вона не зупинилася, а навпаки – продовжила розвивати цю справу. Вона розповіла, що створила громадську організацію «Степанівські бджілки», відкрила пекарню та мережу кав’ярень, де працюють жінки. Частина прибутку спрямовується на підтримку виробництва для військових. За її словами, саме діяльність, команда і відчуття місії допомогли їй пережити втрату.
Пам’ять, освіта і нові сенси
Координаторка ГО «Вшануй» Наталя Некипіла відповідає за освітній напрямок в організації. Вона пояснила, що хвилина мовчання найперше закріпилася саме у школах, де діти швидко прийняли цю практику.
Втім, за її словами, з часом виникає ризик формалізації – коли щоденне повторення втрачає глибину сенсу. Саме тому організація працює над тим, щоб переосмислити цю практику і надати вчителям інструменти для роботи з темами втрати, війни і пам’яті.
Вона також поділилася особистим досвідом – після загибелі чоловіка її діти повернулися до школи, і це стало викликом як для них, так і для освітнього середовища. Саме цей досвід став поштовхом до створення освітніх матеріалів. За її словами, у вчителів є запит на такі інструменти, адже вони хочуть підтримувати дітей, але не завжди знають як.
Волонтерство, бізнес і нові можливості
Засновниця «Швейної роти» Юлія Гнатюк розповіла про створення адаптивного одягу для поранених військових. Вона пояснила, що такий одяг розроблений з урахуванням складних медичних умов – зокрема для людей із металевими конструкціями або апаратами зовнішньої фіксації.
Також вона описала ініціативу «торбинка турботи» – набори базових засобів гігієни, які передають у лікарні. За її словами, поранені військові часто потрапляють у медзаклади без особистих речей, тому такі набори є критично важливими у перші дні.
Окремо вона пояснила, для чого потрібні спеціальні подушки. Як зазначає Юлія, вони допомагають уникати пролежнів. За її словами, це прості, але дуже необхідні речі, які значно полегшують стан пацієнтів.
Ветеран Дмитро Яковець поділився власною історією: після поранення і служби він відкрив приватний дитячий садок у Гайсині.
Як пояснює чоловік, саме бажання бути поруч із дитиною стало поштовхом до створення власної справи. Він звернув увагу на проблему переповнених державних дитсадків і відсутність альтернатив у невеликих містах. Скориставшись грантовою програмою, він відкрив приватний дитячий садок у Гайсині, реалізувавши ідею та втіливши власну мрію.
Заступниця міністра у справах ветеранів Юлія Кіріллова навела приклади ветеранського бізнесу. Вона розповіла історію про ветерана Дмитра Остапенко і його дружину Ульяну. Подружжя створило зоомагазин і грумінг-салон. За її словами, ці люди раніше не мали досвіду у цій сфері, але змогли реалізувати себе, повіривши у власні сили. Вона підкреслила, що такі підприємства не лише працюють як бізнес, а й підтримують інших – зокрема продають продукцію українських виробників, у тому числі створену ветеранами та внутрішньо переміщеними особами.
Окремо вона зупинилася на прикладах жінок-лідерок. Зокрема, розповіла про засновницю швейного виробництва, яка ще до повномасштабної війни почала створювати жіночу військову форму, а згодом її розробки стали частиною забезпечення сектору безпеки і оборони. Також вона згадала ветеранку з Запоріжжя, яка розвиває фермерське господарство із повним циклом виробництва, поєднуючи підприємництво та материнство.
Від локальних історій – до глобальних змін
На другій дискусійній платформі представники міжнародних організацій говорили про системний рівень змін.
Керівник програми розвитку регіонів ПРООН Мустафа Саіт-Аметов звернув увагу на те, що в умовах кризи проявляються сильні особистості, однак для досягнення системних змін цього недостатньо. Він пояснив, що важливо, аби такі ініціативи підкріплювалися політиками, інституціями та довгостроковими програмами розвитку.
Також він додав, що економічна нерівність між чоловіками і жінками призводить до величезних втрат у світовій економіці. Так, Мустафа підкреслив, що понад 160 трильйонів доларів втрачається через нерівність у доходах саме людського капіталу, а завдяки тому, що частина праці є неоплачуваною – щороку втрачається понад десять трильйонів доларів в світовому вимірі.
У цьому контексті він розповів про нову глобальну ініціативу ПРООН – «Екваномікс, спрямовану на переосмислення економіки через призму гендерної рівності, і зазначив, що Україна починаючи з цього року також долучається до її реалізації.
Менеджерка проєктів з цифрового розвитку громад швейцарсько‑української Програми «EGAP» Софія Сакалош детально зупинилася на ролі технологій у житті громад. Вона пояснила, що цифрові інструменти сьогодні стають не просто зручністю, а необхідністю, особливо в умовах війни, коли доступ до базових послуг може бути ускладнений.
Вона розповіла про конкретні рішення, які вже впроваджуються в громадах.
Зокрема, про мобільні комплекси для надання адміністративних послуг, які дозволяють обслуговувати людей з інвалідністю або тих, хто не може самостійно дістатися до установ. Також вона згадала про впровадження сонячних електростанцій у ЦНАПах і школах, що дозволяє забезпечити безперервну роботу навіть під час відключень електроенергії. За її словами, такі простори стають не лише місцем отримання послуг, а й точками підтримки, де люди можуть залишатися на зв’язку.
Вона наголосила, що технології самі по собі не працюють – важливо, щоб були люди, які вміють ними користуватися і застосовувати їх відповідно до потреб громади.
Директорка фонду «Подільська громада» Олена Данілова розповіла про те, як змінилася робота організації з початком повномасштабної війни. За її словами, громада сама почала формувати запит на допомогу, і це стало ключовим орієнтиром у діяльності фонду.
Вона пояснила, що у перші дні війни фонд став своєрідним координаційним центром: сюди надходили ресурси від бізнесу, донорів, благодійників, а завданням команди було швидко і ефективно розподіляти їх відповідно до потреб. Водночас фонд активно працює над розвитком нових ініціатив – допомагає створювати громадські організації, підтримує освітні та культурні проєкти.
Данілова підкреслила, що ключову роль відіграє партнерство – із місцевою владою, бізнесом і громадським сектором. Вона також наголосила, що одна з головних задач – дати людям віру в себе, особливо жінкам, які часто стикаються зі стереотипами і сумнівами щодо власних можливостей.
Видимість як перший крок до змін
Підсумовуючи, співзасновниця Конгресу Світлана Войцеховська в коментарі нашому медіа наголосила: головне завдання – зробити жінок видимими.
Вона зазначила, що саме через такі історії формується натхнення для інших – тих, хто лише шукає свій шлях або сумнівається у власних силах.
Войцеховська підкреслила, що учасниці, які виступили на заході є не просто спікерками, а рольовими моделями, які демонструють, як можна впливати на громади, приймати рішення і змінювати середовище навколо себе.
На сайті «Українського Жіночого Конгресу» організацію характеризують як національний майданчик для просування політики рівності, заснований у 2017 році. Завдяки його діяльності в Україні було скасовано заборону на сотні професій для жінок, запроваджено гендерні квоти на виборах, відкрито доступ до вищої військової освіти та бойових офіцерських посад. Конгрес щороку проводить події у Києві та організовує регіональні заходи, поширюючи ці практики по всій країні.
Український Жіночий Конгрес «Сила жінок. Вінниччина» організовано громадською організацією «Український Жіночий Конгрес».
Генеральним партнером Конгресу є Благодійний Фонд «МХП-Громаді».
Захід організовано за технічної підтримки структури ООН Жінки в Україні та фінансової підтримки уряду Данії.
Український Жіночий Конгрес «Сила жінок. Вінниччина» реалізується за підтримки проєкту «Фенікс: Сила спільнот», що виконується Фондом Східна Європа коштом Європейського Союзу.
Захід відбувається за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні, а також Національного Демократичного Інституту (НДІ).
Партнер Конгресу – Кондитерська корпорація «ROSHEN».
Фото – Український Жіночий Конгрес
*Реклама
Дякуємо!
Тепер редактори знають.