Спочатку була «Висока гора», а потім з’явилась «Нетерпимість» – обидві стрічки поєднує одна тема, але різні історії та емоції. Якщо перший фільм вже активно гастролює фестивалями, то другий молодий вінницький режисер Володимир Бакум вперше покаже у рідному місті.
Короткометражний фільм «Висока гора» (15 хвилин) вже побував на 13-ти фестивалях, як в Україні, так і за кордоном, а вінничани могли побачити його під час «Відкритої ночі» у Молодіжному центрі. Хто не встиг або хоче переглянути ще раз, має можливість відвідати показ вже завтра, 7-го липня, у відкритому кінотеатрі біля кав‘ярні «Чорна кішка — білий кіт». Початок перегляду фільмів – о 22:00, завершення – о 23:55
Під час показу у Молодіжному центрі «Висока гора» став одним із фільмів, котрий зачепив багатьох, а дехто навіть не підозрював, що режисер із Вінниці.
Вінницький режисер зняв фільм за 100$ і переміг в міжнародному фестивалі
У стрічці, де не вимовлено жодного слова, чоловік похилого віку (мігрант з Вірменії, що живе в українському селі) чекає на свого сина, який повертається з війни з орденом на жовто-блакитній стрічці, але майже одразу знову їде воювати назад. Він не може лишатися з батьком – висаджувати сад, випікати хліб – доки в країні, де він зараз мешкає, тривають бойові дії. Між героями на інтуїтивному рівні відчувається любов та напруження, віра у майбутнє та смиренність, відчуття дому та відчуття обов’язку перед собою та країною, у якій ти зараз живеш. Батько, який вирощує сад і син, який цей сад більше не побачить.
Тут немає занадто емоційних сцен — слова промовляються лише поглядом та ніби існують у повітрі. Моментами здавалося, що хтось таки заговорить, але весь фільм побудований на мовчанні.
Як розповів Vежі режисер Володимир Бакум, спочатку це було завданням курсової роботи і він навіть дещо ображався на майстра через таке важке завдання. А на створення саме такого сюжету, Володимира надихнула історія сім’ї Сергія Нігояна – 20-річного хлопця, який першим поклав життя на Майдані у 2014 році. Після того, як стрічка отримала безліч нагород на різноманітних фестивалях, режисер не уявляє іншого варіанту розвитку подій.
- Фільм “Висока Гора” зі словами не ніс би того символізму та поетичності, яка створена акторами у ньому, – говорить Володимир.
До речі, акторський склад фільму також повністю вінницький — головні ролі виконують актор Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру ім.М.К. Садовського Микола Андрушко та хороший друг режисера, який раніше також був актором театру, Дмитро Демков.
Для Володимира це перший фільм, який має таке активне фестивальне життя. Режисер говорить, що фестивалі – це хороша можливість для молодих кінематографістів заявити про себе та показати своє незалежне кіно на великих екранах.
- Для мене «Відкрита ніч» була наймасштабнішим фестивалем, тому що велась онлайн-трансляція на 30 міст України, кілька країн Європи та світу. І уяви, як це почесно для молодого режисера, коли твою роботу бачить така широка глядацька аудиторія. Але ще більше я переживав за глядачів у Києві, тому що фестиваль відвідала сучасна українська кіношна еліта. Шкода, звичайно, що фест проходить вночі і моя робота була близько другої години – мало хто залишився до кінця. Але в цьому й особливість Відкритої ночі, що зустрічаєш ніч і ранок з кіно, – ділиться враженнями режисер.
Після успіху «Високої гори» у Володимира з‘явилася ідея створити студентську трилогію «Забуті Богом», яка була би об‘єднана однією темою — наслідки післявоєнного періоду. Це будуть історії про сімейні проблеми, які виникають на тлі військових подій.
- Нещодавно наша команда завершила роботу над другою стрічкою з трилогії. Назва фільму – «Нетерпимість». Цього разу я звернувся до світової драматургії і взяв за основу трагедію Шекспіра «Ромео і Джульєтта», але сюжет переніс на сучасне українське село. Фільм готується до подач на кінофестивалі, тому що це шанс побачити – чи рухаєшся ти в правильному напрямку, – розповідає Володимир.
Поки ще короткометражка (18 хвилин) не потрапила на фестивальні покази, вінничани мають унікальну можливість побачити її першими і, звичайно, поділитися враженнями з режисером, адже для нього завжди важливий саме зворотний зв‘язок. Володимир не збирається зупинятися та обіцяє ще не раз радувати глядачів новими роботами.
- Вірю в те, що після закінчення кінофакультету буду працювати за професією. Зараз в Україні нарешті створюється фундамент для нового українського кіно, виділяються кошти, прикута увага громадськості і це є хорошим поштовхом… повільно, але впевнено…, – підсумовує Володимир.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.