Існує думка, що для вивчення іноземної мови потрібно багато часу та коштів. Однак сучасний світ – це світ можливостей, варто лише гарно пошукати. І цілком вірогідно, що навіть такі «коштовні» заняття можна відвідувати і зовсім без грошей – було би бажання.
VежА вирішила з’ясувати – чи можна у Вінниці вивчити іноземні мови абсолютно безкоштовно? Наш висновок – можна! Ми відвідали кілька розмовних клубів англійської, німецької та французької, де мову викладають безплатно та для всіх, хто виявить бажання навчатися.
Як виявилось, Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва надає цілу платформу для вивчення “заморських” мов. Саме на базі закладу й збираються вінничани, які прагнуть стати поліглотами. Окрім того, ми відвідали курси при одній з релігійних організацій.
АНГЛІЙСЬКА МОВА
«Вікно в Америку»
Центр залучає волонтерів з різних країн світу – США, Франції, Німеччини. Обов’язкова умова відвідування – наявність читацького квитка бібліотеки імені Тімірязєва. Записатися на відвідування клубу можна за номером: (0432) 56-27-44.
Приміщення для занять – Соборна, 70, другий поверх філії бібліотеки. Заняття тут тричі на тиждень – у понеділок діє клуб для людей із початковими знаннями англійської, у четвер – з високим рівнем володіння, а у суботу – одразу два заняття – розмовний клуб та відео-клуб. Саме на останні суботнього дня ми й завітали. Першим о 10:30 стартував розмовний клуб із Метью Мозінго.
Метью Мозінго
Група складається із в основному постійних відвідувачів, які мають середній рівень володіння англійською. Заняття Метью в основному курує по суботах, о 10:30. Метью вільно розмовляє українською. є певна група, але загалом приходять різні, нові люди. У організації «Вікно в Америку» працює з 2007-го року.
Заняття
Зазвичай, Метью дає групі якусь тему та спонукає людей до спілкування. Якщо виникають помилки – розповідає, чому те чи інше невірне і як треба. Іноді група переглядає та обговорює фільм, та в основному тема розмови виникає «у процесі».
Під час заняття група встигла обговорити одразу кілька тем: про подорожі, волонтерство у різних проявах, фантазії на тему «Що б я зробив, якби був мером свого міста?».
- Розкажіть про відпустку Вашої мрії, – каже Метью. – Куди б і з ким Ви б поїхали, що б хотіли зробити? Я наприклад, дуже хочу поїхати у Харків, та й взагалі подорожувати більше.
Всі дещо соромлячись, відповідають, що мріють про море, гори та розваги.
Після цього розмова точиться навколо теми «Що б я зробив, якби був мером?». Тут слухачі проявляють більше фантазії: від прибирання розкладок із непотрібними речами з центру міста, до будівництва нових доріг та мостів та вирішення проблем транспортного сполучення.
Загалом, група активно відповідає на питання Метью і переходить до іншого питання – тема благодійності. У процесі розмови учасники розказують один одному про те, який у цьому мають досвід – хтось займається цим професійно, хтось просто щодня намагається робити щось корисне для оточуючих.
Потім Метью роздає «учням» невеличкі групові тестові завдання – перекласти з десяток слів. В цей час він не стоїть осторонь, а допомагає впоратись.
Аудиторія.
Серед учасників, яких близько тридцяти – люди різного віку, статі та достатку. Заняття розпочалось о 10:30, втім ще з півгодини прибувають все нові слухачі.
Серед учасників – не тільки люди, які вчать розмовну англійську просто так. Наприклад Дмитро – сам волонтер, який у Польщі понад рік був за програмою EVS перекладачем. Сюди він приходить, щоб «тримати форму».
Інший хлопець, Сергій, є колегою Метью та викладає англійську на курсах від «Пангея Ультіма».
Коментар тренера.
Метью Мозінго, 35 років.
- Я народився у столиці США, Вашингтоні. Вперше приїхав в Україну десять років тому, прожив тут 5-6 років, працюючи у школі Немирова вчителем англійської. Потім переїхав до Вінниці, а потім – у Африку, де був консультантом з логістики. Тоді – знову у Вінницю.
- У Вінниці я живу постійно, працюю тут в соціальній службі, а у вільний час допомагаю людям вивчати англійську, тому що мені подобається спілкування із людьми. Хочу тут залишитись жити, але життя покаже.
- Десять років тому зустрічав дуже мало людей, котрі знали англійську. Тепер все інакше – люди хочуть навчатися і в них це добре виходить. Причому, це усюди – і в клубі, і на вулицях, і в кафе.
- Вивчив мову, коли приїхав в Україну від Корпусу Миру. Чесно, про Україну нічого не знав. У Немирові ніхто не розумів англійську, відтак мені вдалося базово вивчити українську за три місяці. Тому, підтягнути свої знання – це реально для всіх.
«Корпус миру» (Peace Corps) – урядове агентство США, покликання якого офіційно формулюється як зміцнення миру та дружби між народами світу. Започатковане у 1960 році закликом сенатора Джона Кеннеді до студентів Мічиганського університету служити своїй країні та сприяти зміцненню миру у світі, живучи та працюючи серед громадян інших країн.
Коментар слухача
Марія:
- Ходжу на лекції третій тиждень. В мене проблема – розумію почуте, прочитане, а ось сказати самій часто важко, бо я сором’язлива. Тут я вчусь саме говорити, висловлюватись і бачу, як інші це роблять, відтак є свої маленькі «перемоги». Мене тішить, що тут дуже дружня атмосфера – всі жартують та приязні один до одного. Хочу просто навчитись чомусь і, можливо, це мені знадобиться, якщо працюватиму наприклад за кордоном.
Саша:
- Щонайменше раз на тиждень стараюсь сюди приходити, вже майже рік. Ходив також в іт-хаб, але там більш технічна англійська, і у «Артинові» був. Всюди є цікаві теми і свої переваги, але тут мені подобається, що можна навіть просто поспілкуватись, цікаво провести дозвілля, пограти у щось, та й команда тут приємніша. Ось я ще тут трохи організував ігровий клуб, який запускається після завершення розмовного.
_________________________________
Наталя Маславчук
Відео-клуб перегляду фільмів англійською. Щосуботи о 16:00.
Заняття.
Заняття триває дві години. Позаяк переглянути фільм повністю та обговорити його за цей час складно, то стрічку «розбивають» на дві частини та переглядають її дві суботи поспіль. І так – два фільми. Потім такий формат замінюється і наступні дві суботи відео-клуб «стає» клубом читання книги.
Під час заняття, яке триває близько півтори години, Наталя спочатку наводить кілька фраз, які будуть у фільмі, та пропонує слухачам їх перекласти.
Після цього відбувається власне перегляд стрічки. Ми разом із групою переглянули фільм «Міс Конгеніальність».
Після цього учасники клубу почали обговорювати побачене, сюжет, «мораль», проблематику та інші загальні аспекти стрічки, зупиняючись на окремих фразах та моментах фільму, щоб детальніше їх зрозуміти.
Аудиторія.
Учасників такого клубу наразі не багато – близько десяти чоловік. Молоді у відео-клубі також не густо.
- Спочатку відео-клуб відвідувало буквально двоє-троє людей, – розповідає Наталя, – лише півроку тому ця кількість збільшилась до 10-12 чоловік, що для мене вже є успіхом. Певно, це тому, що люди більш схильні до «традиційних» розмовних клубів, хоча цей елемент у цих заняттях теж присутній.
Як каже Наталя, людина може значно сягнути кілька рівнів, просто переглядаючи та обговорюючи фільми. Та такий формат все ж не для початківців, бо сприймати більш ніж годину англійської мови у фільмі – важкувато.
Коментар тренера.
Наталя Маславчук, 29 років.
Навчалась у Вінницькому педагогічному університеті, а потім в Острозькій академії здобула спеціальність перекладача та викладача. Зараз навчає дітей у садочках англійської мови та займається репетиторством.
- Чотири роки тому я прийшла у бібліотеку Тімірязєва як слухач у клуб розмовної англійської. Мені сподобалось такого формату спілкування і згодом у мене виникла думка створити щось подібне, але нетипове. Спочатку я півроку вела звичайні розмовні клуби дві на тиждень, а потім якось вирішилось, що прекрасна ідея – перегляд фільмів в оригіналі. Окрім того, що ми вчимо розмовну мову, ми ще й можемо трохи пофілосовствувати на теми, які є у стрічці, яку переглядаємо.
- Плюс такого відео-клубу – ти постійно вчиш нові фрази у контекстах, з перших уст героїв стрічки, відтак більше розумієш їх. Та й сам перегляд фільму – заняття приємне.
- Де знаходжу сили на таке волонтерство навіть не знаю – просто мені приємно бачити, як люди навчаються чомусь новому і корисному. І мені просто цього дуже хочеться, це зараз вже свого роду потреба.
Коментар слухача.
Надія.
- Відвідую цей клуб близько року і, позаяк я сюди прийшла вже із високим рівнем володіння англійською, то мені тут більше цікаво навіть просто подивитись кіно та дізнатись думку інших щодо того чи іншого сюжету. Втім, під час обговорення трапляються дуже рідкісні й цікаві фрази у фільмах. Наталя дуже цікаво і якісно веде заняття, тут цікаво не залежно від того, який у тебе рівень англійської.
Церква Ісуса Христа святих останніх днів
Заняття відбувають двічі на тиждень – у п’ятницю та у вівторок о 18:30 у приміщенні Церкви (вул. Магістратська, 40).
Курують розмовний клуб не професійні вчителі, відтак «гарантія» якісного вивчення англійської мови тут поширюється в основному на розмовну лексику.
Всього при Церкві – шестеро американців-викладачів. Головним тренером, якого тут називають Старійшиною Хьюстон, є американець-волонтер Ейден Х’юстон. Щоправда, він не розмовляє українською, тільки російською.
Про заняття
Під час заняття розмовляють на певну тему, часто в ігровій формі. Слухачі поділяються на дві групи – для тих, хто має початковий та середній рівень. Заняття тривають в середньому годину. Часто у групі працює одразу двоє «тренерів» – один говорить англійською, інший – перекладає.
Ми стали свідками гри «Вгадай проблему» – кожен з групи загадував «проблему», при цьому один учасник не чув обговорень (вийшов з приміщення). Останній мав ставити запитання, вгадуючи «проблему», ставлячи одному учаснику одне питання. Та «підступність» була у тому, що всі відповідали не на своє, а на попереднє питання. Відтак, всі сміялися з «нетямущості» «питаючого», та врешті він всіх «розкусив» і залишився задоволеним своєю кмітливістю.
Релігійний аспект
За півтори години заняття цьому питанню місіонери приділили максимум 10 хвилин, а також читали молитви на початку та наприкінці заняття (в основному про вдячність за можливість бути тут усім разом та навчатись чомусь корисному).
Після заняття – «духовна практика», тобто коротка лекція про релігію. Цього разу це виглядало так: усім учасникам було запропоновано із закритими очима витягнути цукерку із пакунка «M&M`s», з’їсти та вгадати, якого вона була кольору. «Мораллю» була думка, що не варто судити людину по зовнішності – треба судити за змістом; Бог бачить, що всі ми однаково добрі; ми всі намагаємось вгадати сутність людини за зовнішнім виглядом, та ми не можемо судити до того, як ми її пізнаємо – про що була відповідна цитата із «Книги мормона».
Після власне заняття та «духовної практики» група волонтерів та слухачів разом заспівали кілька пісень англійською мовою.
Також іноді у церкві влаштовуються творчі вечори, шоу талантів тощо.
Коментар тренера
Ейден Х’юстон (старійшина), 21 рік.
- Я народився у столиці США, Вашингтоні, штат Вірджинія. Вчився у шотландському університеті на факультеті міжнародних відносин, та вирішив, що хочу бути місіонером й розповідати людям про Євангеліє та Ісуса Христа. Відтак, зібрав речі й став місіонером, навчався у місіонерській школі російській мові два місяці, причому також на основі розмов. Приїхав в Україну 2015 року, щоправда з українською – досі погано. За рік планую повернутись та довчитись. Наразі пробую читати казки, романи російською. Мої батьки, які лишись у Штатах, не дуже поділяли мої погляди, та я поїхав і став щасливим.
- В першу чергу я – місіонер. Ми іноді ходимо вулицями та пропонуємо долучитись до нашої церкви. Втім багато хто каже, що є невіруючим. Тоді ми розповідаємо про клуб англійської – люди відгукуються більш охоче, особливо дізнаючись, що клуб безкоштовний.
Аудиторія
Постійно відвідують клуб 30-40 людей, серед них лише троє належать до церкви. Як запевняють самі волонтери, жодних умов, ні одразу ні впродовж навчання, до слухачів не висувають.
- Наша ціль – допомогти людям краще розуміти англійську та пропонувати їм прийти до Бога, та допомагати їм стати щасливішими. Але не хочете слухати про релігію – будь-ласка, ніхто вас не змусить, – каже Ейден Хьюстон.
Відгуки слухачів.
Ольга.
- Відвідую курси вже місяці зо два, практично щотижня. Я не належу до лав прихожан церкви і виключно задля вдосконалення знання мови сюди ходжу. Дуже подобається, що у Вінниці є можливість безкоштовно практикувати англійську саме з носіями мови. Гарно також, що такі Speaking Clubs підходять, навіть якщо ти взагалі не говориш англійською, бо тут ти можеш просто слухати і потихеньку засвоювати. Що стосується релігійного аспекту, то якщо людині близька ця ідеологія, то чому б і ні. Але примусово тут точно нікого не затягують, мене особисто нічого не насторожує.
Студенти Вінницького медичного університету Тетяна та Максим, які також є парою.
- Побачили у маршрутці оголошення про безкоштовну англійську, проте були насторожені – боялись, що нас тягтимуть у якусь секту. Проте, вирішили піти разом й придивитись. Сказала мамі перед походом – йду туди-то, адреса така-то. Але обійшлося – ніхто нас ні до чого не змушує, хоча ми однозначно не поділяємо релігійних поглядів цієї церкви. Так, місіонери розказують свої притчі, про свою віру, але це не нав’язується, а в деякому сенсі переплітається із християнством – наприклад, про любов до ближніх, про турботу. Багато добрих і цікавих речей вони розповідають, із якими погодиться раціонально мисляча людина будь-якої релігії.
- Ходимо у цей розмовний клуб два місяці, спочатку було важко – не могли зрозуміти мову на слух, тепер рівень зріс у рази. Зараз без знання англійської в медичному нічого робити, бо новітні дослідження – англійською, та й треба мати перевагу над однолітками. В принципі ця мова – невід’ємна частина більшості сучасних спеціальностей. Відтак, ми можемо пов’язати майбутнє із роботою за кордоном.
- Те, що тут говоримо із носіями мови – просто чудово, так не лише вчимо суху граматику, а й спілкуємось. Мали досвід саме професійних курсів, але це було нудновато. Тут не дають домашніх завдань, але тобі все по собі цікаво, й настрій підіймається – всі місіонери дуже щирі. Ми навіть стали якимись добрішими. Ще момент – місіонери часто кажуть, що ось ви завчили щось, а американці те словосполучення вже давно не використовують.
НІМЕЦЬКА, ФРАНЦУЗЬКА (Центр розвитку «Пангея Ультіма»)
Курси англійської мови у «Пангеї» платні. Втім усім охочим доступні безкоштовні курси німецької, французької та італійської. Заняття із кожної з цих мов відбуваються о 17:30 один раз на тиждень: понеділок – французька, вівторок – німецька, середа – італійська. Обов’язкова умова – наявність читацького квитка у бібліотеці ім. Тімірязєва.
Заняття курують носії мови, а німецьку викладає педагог з Австрії. Вікових обмежень немає, та найбільшою популярністю курси користуються у студентів та вінничан віком за 40 років. Групи формуються за участю в середньому 15 чоловік.
Підвальне приміщення для занять виділила адміністрація бібліотеки імені Тімірязєва. Щоправда, тут з півгодини шумить якийсь агрегат, часто блимає світло, із телефонним зв’язком теж проблеми: щоб нормально говорити телефоном, варто відходити за метрів десять від зали.
Контакти ЦР «Пангея Ультіма»: 097-640-27-56, 063-827-83-24. Заняття від Центру відбуваються у підвальному приміщенні головного корпусу бібліотеки імені Тімірязєва (вул. Соборна, 73).
_________________________
Німецька мова (вівторок). ЦР «Пангея Ультіма».
Заняття курує австрійка Сабіне Манхартсбергер, яка є волонтером у рамках програми Еразмус+ (European Voluntary Service (EVS) – Європейська волонтерська служба).
Як відбувається заняття?
Рівень володіння українською, яка каже сама Сабіне, «є дуже поганий». Протягом заняття дівчина говорить німецькою та іноді пояснює завдання англійською. Тож, без розуміння англійської буде дещо важкувато, хоча всі слухачі один одному допомагають.
- Навіть якщо у людини зовсім відсутнє розуміння німецької – приходьте, ми це виправимо, – обіцяє Сабіне. – Не бійтеся говорити, всі роблять помилки. Просто спробуйте і побачите, що у розмовному клубі все набагато простіше, ніж думаєте. До того ж у нашому клубі є люди, які володіють німецькою, англійською та українською, відтак буде кому допомогти.
Заняття триває півтори години. В основному теми для занять – історія, культура, свята і традиції Австрії. Темою заняття, на яке потрапили ми став карнавал.
Серед завдань є робота із картками: після короткої розповіді на тему карнавалу та традицій Австрії, Сабіне роздає слухачам спершу невеличкі надруковані тексти, які вони читають по черзі, а потім дає картки із зображеннями і учасники описують їх словами.
Далі – демонстрація відео-сюжету про те, як німці відзначають свята. На екрані зображені чоловіки у дивних кількаметрових «капелюхах». Журналіст у сюжеті розповідає про цікаві моменти, Сабіне ставить відео на паузу і обговорює з усіма побачене й почуте.
Аудиторія
Всього слухачів – 10-14 (на початок заняття прийшли не всі), більшість з них – жінки: дівчата-студентки та жінки старше середнього віку. Всі вони – постійні відвідувачі курсів.
«Підтягнути» німецьку люди приходять в основному із ціллю подорожувати (й відтак розуміти мову) або ж як «додаток» до освіти. Однією із таких слухачок є Оксана – дівчина, яка навчається на факультеті іноземних мов із другою німецькою мовою.
- Ходжу сюди з грудня. Для мене це знахідка – чути у Вінниці німецьку від носія, – радо констатує Оксана. – Плюс, паралельно ми вчимо німецьку культуру й традиції, що теж корисно для розвитку. Бо в університеті ми вчимо граматику, накопичуємо слова. А тут все дуже оригінально, і це єдиний мені відомий клуб, де німецьку викладає носій, ще й безкоштовно.
Про викладача
Сама Сабіне – з Австрії. Завершивши навчання, дівчина шукала можливості попрактикуватися у волонтерстві за кордоном. До України за програмою EVS Сабіне потрапила у жовтні минулого року й перебуватиме тут до липня. Потім волонтерка повернеться до Австрії, де й планує залишитися працювати.
- Дуже подобаються люди в Україні – щирі та цікаві. На вулиці також завжди можу порозумітися із людиною, яка не говорить жодною з мов, яку я розумію. Та вже влітку повернуся додому, із дуже гарними спогадами.
_________________________
Французька мова (понеділок). ЦР «Пангея Ультіма»
Заняття курують одразу двоє волонтерів із Франції – дівчина Ноемі Філіп-Дюместьє та хлопець Ремі Пріур.
Темою заняття, на яке ми потрапили, була весна. Волонтери пояснюють завдання французькою та англійською, проте українською майже не володіють. Ноемі та Ремі – учасники програми EVS.
Самі викладачі кажуть, що новачку у даному клубі рівень можна підтягнути суттєво за кілька місяців. Та все залежить від мотивації самого слухача.
Заняття
Формат, як і тематика, змінюються від заняття до заняття: розмови на певну тему, граматика, ігри, співи тощо. Тривалість заняття – близько півтори години.
Спочатку слухачам було запропоновано відповісти на запитання, за що вони люблять весну.
Отримані слова та фрази Ноемі писала на дошці. Після цього учасники клубу спробували написати на роздрукованих «квіточках» по фразі на кожній пелюстці.
Потім всім були роздані тестові завдання, де потрібно було дати відповіді на шість нескладних запитань.
Іншою частиною заняття стали співи французькою. Спочатку учасники прослухали пісню, потім всі по черзі читали рядки з пісні, а згодом всі разом її заспівали.
Під час завдання деякі слухачі дуже відповідальні – майже все звіряють зі словником.
Аудиторія
Всього, хто з самого початку, а хто ні – було 14 слухачів різного віку. Декого із них ми помічали й в інших мовних клубах. Більшість учасників так чи інакше володіє англійською та по-дружньому спілкуються із викладачами.
Тетяна:
- Почала сюди ходити ще минулої весни. Відвідую клуб просто для себе, бо люблю французьку мову. Колись я вивчала французьку на київських державних курсах, але потім років зо п’ять взагалі не практикувала, тож майже все забула. А тут мені за цей рік вдалося поновити старі знання та отримати нові. Та, щоб отримати суттєвий результат, особливо новачкам, потрібно не тільки раз на тиждень сюди ходити, а й самостійно вчити французьку вдома чи на інших курсах. Благо, рівень викладання тут хороший, бо в нас є і літні люди, яким досить важко сприймати нову інформацію, та вони все ж добре навчаються, відтак це можна вважати гарним показником. Паралельно також відвідую клуби, де можна «підтягнути» німецьку та англійську – для саморозвитку і спілкування.
Викладачі
Ноемі викладатиме в даному розмовному клубі ще до серпня, Ремі – до грудня. Поки обидва волонтера планують викладати спільно.
Нагадаємо також, що англійської у Вінниці безкоштовно навчають дітей, зокрема і дітей вимушено переміщених осіб, а ще можна вивчити польську мову онлайн. Можна навіть спробувати свої сили у вивченні китайської, яку волонтери викладають у ВНТУ.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.