Гурт «Один в каное» вже декілька років поспіль є учасником майже всіх наявних в Україні фестивалів, вони збирають повні майданчики по всій Україні і ніколи не влаштовують особливе шоу. Для учасників гурт важлива музика і слова.

Мінімалізм у всьому і відсутність елементів, котрі можуть відвертати увагу від музики – такими здаються на сцені «Один каное», які вчора, 21 березня, презентували новий альбом у Вінниці у нічному клубі “Feride Plaza”.

Ще до початку концерту при вході утворилася велика черга тож о 19.00, коли мав розпочатися концерт, ні більшої частини глядачів, ні гурту на сцені не було. Розпочався концерт близько 19.40: без зайвих слів і привітань на сцену вийшли вокалістка Ірина Швайдак, гітарист Устим Похмурський та барабанщик Ігор Дзіковський. Музиканти вирішили не розпочинати концерт із знайомих пісень, а зіграли нові. Було помітно, що декого в залі це здивувало – люди аплодували, але вслухалися в слова ( це стосується тих, хто стояв у фан-зоні), сприймаючи виступ через власні смартфони.

Лише після виконаних двох композицій Ірина привіталася з публікою та нагадала, що сьогодні вони презентуватимуть новий альбом. Напевно це, а ще фраза про присвяту пісні «Ікони» шістедисятникам, були найдовшими фразами сказаними зі сцени.

Звичайно, якщо не враховувати прохання до залу поводитися трішки тихіше, адже за столиками та на барі часто панувала своя атмосфера – абсолютно несумісна із тією, що відбувалася на сцені та навіть у фан-зоні. Через це увесь концерт можна охарактеризувати словами “гармонія і хаос”.

Хедлайнером цього вечора, особливо для тих, хто стояв по бокам фан-зони біля сходів став охоронець, який «ганяв» слухачів і «оберігав» сходи та поручні нічного клубу від «буйних» меломанів (насправді найспокійніших, яких доводилося бачити)  котрі часом втомлювалися стояти, або хотіли краще побачити улюблений гурт і ставали на «священі сходи» зали нічного клубу.

Уявіть собі картину: ви слухаєте ліричні, мелодійні композиції гурту, виступ якого довго чекали, вас обіймає кохана людина і все ніби прекрасно і добре: є настрій, є гармонія і естетика, незважаючи на пафос самого закладу, але в певний момент ви обережно стаєте на сходинку… і все – казка зруйнована.

Шум людей позаду, відверта невихованість та байдужість до виконавців, напевно, вплинула і на сам гурт. Якщо на початку зв’язок з публікою відчувався, незважаючи на новизну композицій, то у певний період він обірвався: вокалістка співала ніби для себе, а гітарист і барабанщик для себе грали, хоча все і спліталося у хороший ритм, мелодичність і вартісні слова, але втрачалося десь на рівні сцени.

Меланхолійний душевний спів, філософія, певна недосказаність у текстах – все те, що властиве попереднім пісням гурту, написаним впродовж восьми років, залишається і в нових. Але, якщо у ранніх переважала відверта лірика, то тут з’являється доросла філософія. Особливо це стосується композицій «Ікони» та «У мене немає дому».

Саму ж музику і вокал Ірини можна впізнати із закритими очима. «Один в каное» – це той гурт, який залишається вірним собі у кожному альбомі. Змінюється звучання, тексти, але залишається незримий авторський стиль, мінімалізм, легка музика і глибина вокалу. Вони існують в музиці, а музика існує в них і в цьому сенсі байдуже – лунає старий альбом чи новий.

Та небайдужими до старих композицій гурту були самі слухачі, які враз оживилися, почувши знайомі слова та стали активно підспівувати. Дехто зазначив, що саме тоді для них і розпочався сам концерт. «Човен», «Пообіцяй мені», «Демони» – це пісні, слова яких підспівував майже увесь зал. І, звичайно, після знайомих композицій вінничани не захотіли відпускати гурт без виходу «на біс». Проте, другий на раз на «біс» вони не вийшли, незважаючи на довгі аплодисменти та вигуки. Не вийшла вокалістка і до численних фанатів, щоб залишити автограф або фото.

Фото Ольги Мірошниченко 

Марина Однорог

See Full Bio