Чи може чоловік бути феміністом, чому питання ґендерної  рівності важливе як для жінок, так і для чоловіків та звідки всі «нездорові» стереотипи щодо жінок-феміністок.

На жаль, суспільство досі живе стереотипами, вигаданими шаблонами, які «навішують» жінкам та чоловікам, а також гострим небажанням зрозуміти саму суть фемінізму та гендерної рівності. Феміністки в уявлені багатьох пересічних українців виглядають, які чоловіконенависниці, які ходять лише в штанах і не доглядають за собою. Ну або ж інша асоціація – перфомативні «Фемен», які роздягаються на акціях.

Незважаючи на те, що питання ґендерної рівності останнім часом все частіше піднімається, а словом фемінізм вже мало кого здивуєш, у Вінниці не так багато феміністок та профеміністів.

Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі. Сам термін «фемінізм» був сформульований соціалістом-утопістом Шарлем Фур’є в кінці XVIII століття. (Джерело: Словник ґендерних термінів)

Фемінізм можна умовно поділити на три основних напрямки (хоча насправді течій і різновидів набагато більше):

1. Ліберальний фемінізм, який відстоює рівність умов та прав на самореалізацію обох статей на рівні політичних та соціальних відносин.

2. Соціалістичний фемінізм – базується на класовій відмінності, тобто мета цього відгалуження – це урегулювання жінок і чоловіків в економічному плані. Соціалістичний фемінізм прагне стерти межі в плані фаху та працевлаштування.

3. Радикальний фемінізм – представниці цього руху в принципі вважають, що сучасна суспільна система функціонує виключно в інтересах чоловіків, тому найрадикальніші послідовниці прагнуть змінити її на феміноцентричну. Саме із цим напрямком фемінізму пов’язано багагато стереотипів щодо феміністок і профеміністів.

Ґендерна рівність — рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Ґендерна рівність означає наявність рівних умов для жінок і чоловіків у реалізації всіх прав людини та можливостей участі в політичному, економічному, соціальному та культурному розвитку, а також рівного користування його результатами.

Для того, аби показати те, що боротьба за рівні права – це не щось радикальне і страшне, що за рівні права жінок і чоловіків виступають і чоловіки, а феміністки не ненавидять їх, а навіть одружуються та народжують дітей, ми зустрілися із феміністкою Анною Савчинською та активістом Антоном Ходаковим, який виступає за рівні права чоловіків і жінок.

Анна Савчинська

Вінничанка Анна Савчинська має свою історію того, чому зацікавилася фемінізмом та питаннями гендерної рівності. У 2012 році її разом із хлопцем побили «гопники». Анна із цієї ситуації отримала новий досвід: зламаний ніс та безліч питань стосовно того, яким мають чи не мають бути чоловік та жінка. Через шість років хлопець став чоловіком, а цьогоріч у подружжя народилася донька. Після народження дитини питання гендерної рівності для Анни постало ще гостріше.

«До 18 років я розповідала, що хтось комусь щось винен»

Моя мама з татом розійшлися коли я була мала. В обговореннях я завжди чула, що чоловік повинен бути відповідальним, забезпечувати сім’ю і тому подібне. Але я цього не бачила, для мене мамині брати – це був приклад відповідальних чоловіків, які забезпечували сім’ї, за щось сімейне боролися, вкладали багато ресурсів в це.

До років 18 я розказувала, що хтось комусь щось винен, заробляти, розробляти і т.д

Потім ми зустрілися з Русланом, котрий достньо спокійний, врівноважений і не схильний до агресїї. Все в нас було цікаво, дуже ми любили один одного.

Для наших стосунків важливою стала одна неприємна подія. Одного вечора до нас вчепились гопніки, їх було доє і за кілька хвилин ситуації мені зламали ніс. Ця ситуція показала багато. Я не винуватила в інциденті Руслана, але багато хто вважав, що саме він винен, у тому що склалось. Власне саме це дало мені розуміння що вся ця міфологія про супергероїзм, про чоловіків, їхню стратегію поведінки  в ситуаціях різних – це дурня.

Тоді моя мама дізнавшись про цю історію,  зробила висновок, що Руслан повів себе не по-чоловічому.

Я дуже багато думала про те, що насправді вкладається в слова про чоловічу, жіночу поведінку, хто що винен і так далі. Зрозуміла, що це все в реальності дуже відрізняється від описуваних наративів.

Після цього життя мене звело зі Світланою Дубиною. Ми прийшли на тренінг, який стосувався теми протидії насильства над дівчатками в трудових колективах. Малося на увазі в студентських, учнівських. Це було у 2013 році.

Світлана Дубина: «У домашньому насильстві родичів немає»

Там якраз була вступна частина про гендерну теорію, де дуже багато уваги ми приділяли тому, з чого взагалі складаються ролі, що таке гендер. Бо всі це переважно асоціюють просто зі статтю біологічною, наявністю однієї форми геніталій або іншої. А це по суті конструйована така штука – це геніталії і плюс все, що навколо них тобі розповідає соціум.

Про стереотипність питання фемінізму

Фемінізм у багатьох асоціюється із тим, що це боротьба проти чоловіків, що є якісь божевільні жінки, які роблять все, щоб зробити чоловікам боляче, неприємно, що краще зрівнятися з ними.

Дуже гарний приклад типу: «ти що хоч заробляти стільки?», «ти шо хочеш всі рішення приймати сама і що от ти реально хочеш тягнути цю відповідальність на собі?». Камон, народ. Людина, яка не несе відповідальність за своє життя, в результаті від цього дуже страждає. Чоловік чи жінка –  взагалі немає різниці. Чим більше ти безвідповідальний, тим більше в тебе проблем. От і все. І так само це б’є по самолюбуванню деяких. Коли людина, якась жінка говорить відкрито про якісь проблеми, відкрито заявляє, що їй щось потрібно і на це щось вона має право, то це чіпляє. Екологія, війна нікого так «не гребе» як це.

Якщо говорити про традиційну сім’ю, то тут питання коли вона почалася.  Наприклад в Радянському Союзі, який не так давно був, жінка була максимально включена в кожен економічний процес.

Так само українська традиційна сім’я поняття дуже розмите. Якого століття, в яких умовах? От ці всі історії про мужчину і мамонта, але мамонтів було не багато, а їсти треба було щось. Тут вже проста схема – йшла жінка зі своїми дітьми і збирала ягідки. І це описано як період збиральництва.

Ясно, що в різних суспільствах це все варіюється, але в нас все дуже цікаво. Бо про силу, гроші, владу – це одна частина, а про красу, сексуальність – це інше.

Але якщо копати глибше і слухати, що люди думають, як це мало би бути, то дуже часто починає  прокльовуватися типу «ну жінка звичайно має займатися дітьми, рожать і тому подібне, але якщо вона ще заробити може, буде класно». Але вона не має забувати, що вона спочатку ось це все, а заробить, то нехай заробить. Це дисонує.

І тут  прекрасним доказом наскільки це все дистрофічно побудовано є програма «Хата на тата». По-перше, це український формат: СТБ за нього отримав премію, його купила одна з європейських країн. Де все починається із дуже простого, стандартного і зрозумілого для українського суспільства меседжа про те «та шо я не справлюся». Якщо помоніторити всі випуски, то на другий день у чоловіків виникає питання «В смислі, це вона все робить?».

Тут постає питання, що можна по-іншому, але коли ти йдеш іншим шляхом, то стикаєшся з великими непорозуміннями з боку рідних, з боку батьків, друзів.

Мені неодноразово говорили люди з якими я спілкувалася, з деякими я зараз взагалі не спілкуюся, що я не так себе веду, занадто багато на себе беру, не виховала з Руслана справжнього чоловіка. Для мене ця фраза взагалі незрозуміла, мама була  – нехай виховує. Я маю з людиною жити, рухатися в спільному напрямку.

«Для мене стандарти – це обмеження»: про різні види фемінізму

Є багато видів фемінізму: радикальний, культурний, квірфемінізм і ще багато інших. Для того, щоб більше зрозуміти взагалі суть фемінізму, я подавалася на багато гендерних тренінгів, поїздила, побачила поспілкувалася.

Скажу одне – будь яка модель (фемінізму – ред.) не ідеальна, в ній є багато питань, багато контраверсійних моментів. Для мене особисто, це все зводиться до власного вибору, тобто в тебе має бути шанс жити так, як ти хочеш і ніхто не повинен тебе в цьому обмежувати.

Для мене ось ці всі соціальні стандарти – це обмеження. Тобто тобі розповідають як ти маєш жити, їсти, ходити, вдягатися, ще щось. Мені абсолютно незрозуміло чому доросла самостійна людина, яка нормально за себе відповідає, має все це слухати.

Дуже прикольно коли у фемінізмі нездорової людини весь ефір забитий жіночою темою, а коли мова йде про якісь чоловічі питання в дискурсі феміністичному, вони відразу кажуть, що нема чоловічого питання. Для мене це сигнальничик, що цей фемінізм не для мене.

Коли заходить мова за зміну статі і розповідають чи справжній чоловік, чи справжня жінка, чи соціалізувалася чи не соціалізувалася, є частина феміністок, які вважають, що якщо відбулася зміна статі умовно від жінки до чоловіка, то це все одно не чоловік. Для мене позиція «недолюди» –  не позиція.

Для мене важливе чоловіче питання в дискурсі фемінізму, питання ЛГБТ і трансгендерних людей важливе і є маркером навколо правого поля, а також питання материнства, татівства. Тому що дуже часто мова йде про те, що жінка в якої діти, вона одружена, заміжня і так далі, то вона автоматично феміністкою бути не може, бо вона загрузла в цих патріархальних каструлях і тому подібне. Ніхто не розбирається в тому, що в тебе вдома, що чоловік готує або є людина, яка це робить. Контраверсійні питання, які я назвала, дуже часто розділяють спільноту.

Про економічне питання у контексті фемінізму та чому страждають чоловіки

Для багатьох питання про те, що жінок десь утискають в правах є смішним. Але фемінізм, як і будь-яка течія, відбувається на досвіді. Наприклад, коли тебе звільняють, бо ти вагітна або відмовляють у роботі, бо «для дівчат не комільфо».

Зарплатні якісь моменти, це складно, але це те, що є тут і зараз. Коли люди відмовляються це бачити, це не треба придумувати. Ми не фантазуємо про фізіологію в кого який рівень гормонів, ми говоримо про реальне, якщо в Держстат заходиш і дивишся зарплатну статистику, то в чоловіків на тих же посадах зарплата більша, а в жінок менша.

Але в цій всій історії не можна сказати, що не страждають чоловіки. Насправді вони стикаються з багатьма проблемами по вимогам, по об’єму відповідальності, який вони не завжди готові нести. І це нормально, коли людина не готова відповідати за 83 статті, які навішало суспільство, родичі, матері, брати, свати і так далі. Не може 100% чоловіків бути мільйонерами і бізнесменами, а 100% жінок «діаманти мені на всі пальці».

Зацікавленість у фемінізмі поступово почала рости, бо тут ще питання економіки. Чим більше в цій економіці буде закручено людей, чим вище кваліфікаційну категорію вони будуть мати, тим більше шансів, що ми виліземо зі сраки. Але ці шанси треба давати. І їх треба давати рівноцінно, не обслуговуючий персонал один гендер, керівні посади – інший. Тут має бути якась здорова конкуренція, при чому, якщо умовно жінка обирає не мати дітей і займатися кар’єрою – це її право, а чоловік хоче піти в декрет – це його право.

Гендерна рівність і фемінізм: чому вони поєднуються

Якщо ми говоримо про фемінізм, як рух, який захищає права жінок, то поняття гендерної рівності і фемінізму однозначно поєднуються, тому що це про доступ до можливостей  і реальних прав.

Можемо говорити про 10 базових прав. Ну, наприклад, право на безпеку. Воно треба і тим, і тим. Але у жінки, по факту, з цим може бути більше проблем, ніж у чоловіка. Якраз через те, що не так вдягнулася. Наприклад, «вона дуже визивающе вдягнулася – хоче, щоб я її згвалтував».

Так само з дітьми багато питань по судових рішеннях. Якщо у контексті прав людини брати, то це поняття, які однозначно поєднуються. Вони говорять про права і тих, і тих, і про рівний доступ.

Проблема у цій всій історії в тому, що збоку це виглядає так: от є штуки, які закріплені лише  за мужчинами – це влада, гроші, кар’єрні зростання. І жінка в цих право-феміністичних тусовках тягнеться до цього всього і це  суспільство вважає поганим, але закономірним, бо хочеться ж добре жити. Але є інше – це побут, самореалізація в індивідуально-душевному сенсі, діти і до яких, по ідеї, десь так само тягнеться чоловіча частина населення. Але це не дуже престижно. Тому виглядає збоку, що ця жіноча боротьба – це виключно жіноча двіжуха. А те, що є певна частина чоловіків, які також би хотіли звільнитися трохи від безкінченної навали «ти повинен» і зайнятися дітьми, тому що діти які виростають не бачать татів, мало кого приваблює і хвилює.

Антон Ходаков

Антон Ходаков – один із активістів громадської організації «Відкрите суспільство», котра намагається сприяти розвитку рівноправного партнерства заради синергії впливу на розбудову дійсно демократичної країни, країни що цілеспрямовано впроваджує політику дотримання прав людини.

На чітку позицію, що чоловіки та жінки мають мати однакові права вплинула мама Антона – Світлана, яка є засновницею «Відкритого суспільства» і з 2002 року працює в громадському секторі.

Як розповідає Антон, організація “Відкрите суспільство”  раніше була клубом підприємців, а після візиту волонтера з Корпусу миру почала більше займатися питаннями гендерної політики та прав людини.

– Ми з 2012 року активно співпрацюємо з посольством Нідерландів, вони допомогли нам у розробці Стратегії гендерної рівності на території Вінницької області. В рамках цієї стратегії ми рухалися останні п’ять років. Ця стратегія передбачала не тільки активізацію жінок як активних учасниць громадcького і політичного життя, але й більш такі інституційні фактори, як створення депутатських груп в обласній раді та міські раді. Також ця стратегія передбачала проведення інформаційних кампаній в ЗМІ на підтримку участі жінок.

Про усвідомлення важливості гендерної рівності

Коли я навчався на останньому курсі університету і був на практиці в банку, там трапився один цікавий епізод. Ми з мамою його проговорили, а вона на той момент вже була тренеркою з питань гендерної рівності. Тоді я і попросив, щоб вона провела мені короткий екскурс-тренінг по цій темі.

Після цього я знайшов якісь такі точки дотику, про які здогадувався раніше, вони були дотичні до моїх принципів. Мені була цікава ця тема і я почав брати участь у різних заходах. Далі мене затягнуло в цю роботу.

Щодо принципів, то для мене справедливість і взаємоповага – основоположні принципи.

Я ніколи не зустрічав такого, щоб через те, що підтримую гендерну рівність мене десь в чомусь утискали. Ніхто не говорив речей про слабкий характер і тому подібне. Я цього не боюся, я не стикався з такими випадками. Люди говорять різне, але наша справа рухатися далі і робити свою роботу.

Роботу потрібно вести і з чоловіками, і з жінками

Рівень насильства по відношенню до жінок за останні три роки зріс надзвичайно. 76% насильства – це щодо жінок, тому я думаю, що це актуальна проблема для Вінниці і України загалом. Вона, на жаль, залишатиметься ще тривалий час.

Серед жінок також потрібно посилювати цю роботу, бо якщо проти них скоюється насильство, то вони мають знати як на це реагувати, як поводитися в таких ситуаціях, щоб попереджувати такі випадки, а також куди звертатися і як уникнути подібних ситуацій.

З чоловіками дуже мало роботи ведеться, особливо певні групи ризику, з якими варто було би проводити таку роботу більш потужно, більш активно, більш системно. Ми намагаємося залучати чоловіків до наших заходів також, тому що гендерна рівність це не тільки про жінок, не тільки про проблеми жінок.

Питання гендерної рівності на рівні міста

Зараз йде розробка плану дій ВМР, ми беремо участь у ньому. Він є наступним кроком після підписання Хартії про рівність жінок і чоловіків. Вінницька міська рада приєдналася до цього у 2017 році. Концепція затверджена на рівні міської ради, ця робота може бути фіналізована вже в жовтні. Це дасть можливість робити конкретні дії до 2023 року по гендерному збалансуванню наших сфер життя. Там активна частина програми буде приділятися політичній участі жінок. Також Український Жіночий Фонд активно працює з нашою організацією в рамках роботи саме у Вінницькій області.

 

У міській раді взагалі досить цікава і обнадійлива тенденція, якщо люди вже зголосилися на те, що підписали такий документ, який публічно його зобов’язує до вирішення питання гендерної рівності на рівні міському. Це європейський рівень.

“Пані Петро”: на конференції ґендерної рівності пропонують “флешмоб жіночого роду”

Вінниця перша приєдналася до цього документу в Україні. Я думаю, що на рівні Вінницької міської ради поки все ще досить добре. Їм також це потрібно, бо вони співпрацюють з європейськими партнерами і вони цього також вимагають. Це показник прихильності органів місцевого самоврядування принципам демократії, європейським цінностям.

Жінок дискримінують в першу чергу в управлінській сфері

Звичайно, на тему гендерної рівності дуже багато спекуляції та маніпуляцій від прихильників традиційних цінностей або різних релігійних організацій. Це нормальний процес, кожен відстоює свої погляди, цінності. Не нормально коли це радикально, але нормально, коли це на рівні дискусій.

Якщо людина схильна до демократичних принципів, до поваги, до взаємоповаги, то для неї не буде ніяких перепон, бо вони не контрастують з традиційним цінностям.

Дуже велика диcкримінація жінок в управлінській сфері. Думаю, що на рівні сім’ї також є, просто вона не так вивчена. Мало хто буде говорити про те, що в них в сім’ї коїться та і не всі будуть запитувати. А от на рівні управлінських рішень, на рівні політики – там дуже серйозна дискримінація. І тут вже цифри говорять самі за себе. Дуже низька участь жінок у прийнятті рішень, що не дає їм можливості реалізувати і відстояти свої інтереси.

 

Жінки зацікавлені у тому, щоб приймати такі рішення, але тут іншу роль грають обмеження, які вже склалися в суспільстві, ті ж самі стереотипи.

Чому гендерна рівність стосується чоловіків?

Є також стереотипи з якими чоловік стикається, що чоловік не може поводитися слабко. Через це дуже багато самогубств. Різні групи чоловіків і жінок стикаються з різними перепонами у своєму житті і в економічному і суспільному.

Чому така велика кількість суїцидів серед чоловіків? Тому що ці всі ці стереотипи, яке в нього має бути життя, стреси, робота та ж сама, вони постійно мають відповідати тим нормам, які склалися в нашому суспільстві: він має бути мужнім, він має бути сильним, він має бути багатим і так далі і тому подібне. Подивіться на рекламу алкоголю, це типу він має посидіти нормально після роботи. Негативні звички, виснажливий ритм роботи, щоб забезпечити сім’ю –  все накладається на їхню поведінку та здоров’я. За статистикою 40% 16-річних юнаків можуть не дожити до 40 років.

Потім в нас буде великий дисбаланс між жінками старшого віку і чоловіками старшого віку. А жінки старшого віку через економічну дискримінацію, бо ви напевно знаєте, що жінки з однаковими роботами як чоловіки, часто заробляють менше. Це може привести до бідності, де буде соціальний дисбаланс, який постійно породжує якісь нерівності.

«Якщо більше чоловіків говоритиме про гендерну рівність, то це посилить вплив»

Якщо питання про гендерну рівність частіше виникає в інформаційному просторі, то воно починає турбувати все більше людей. Все більше людей потрапляють під сфери впливу і громадських організацій, які займаються тим питанням і тих інформаційних ресурсів, які опікуються цим питанням.

Якщо говорити про те, що має робити чоловік аби питання гендерної рівності не стояло так болюче, то по перше він має працювати на рівні своєї сім’ї, долучатися до діяльності різних організацій або відвідувати заходи щодо питань гендерної рівності, якщо він раптом боїться заявити публічно про свою діяльність.

Головне – не робити того, що завдає шкоду жінкам, а по-друге відноситися з повагою як до жінок, так і до чоловіків.

Взагалі як би про питання гендерної рівності говорило більше чоловіків, ніж жінок, то це би посилювало вплив.

Фото Андрія Завертаного, Миколи Геркалюка, головне – Secretstoeating