З 2011 року поблизу Вінниці працює біогазова станція, побудована німцями. Останні чотири роки вони ще й продукують електроенергію. VежA побувала на біогазовій станції, щоб дізнатись, як саме це працює, чому німці інвестують в Україну та чи є майбутнє у подібної енергетики.

Біогазова станція займає досить невелику ділянку поблизу сміттєвого полігону, що у Стадниці. Саме тут добувають біогаз з гір сміття та трансформують це в електроенергію для населення.

Зустрів нас директор станції Йорг Майснер зі своїми заступниками та перекладачкою і на перший погляд здається, що інших робітників тут зовсім немає. Це видається зрозумілим, адже довго перебувати під сонцем, коли з полігону вітер приносить не надто приємні запахи, а сама станція постійно шумить, досить непросто. Насправді, окрім адміністрації, є ще двоє працівників, однак Йорг Майснер запевняє, що навіть у їхній постійній присутності немає потреби, адже все абсолютно автоматизовано і керувати станцією можна з будь-якого куточку світу.

Чому німці зацікавились Вінницею та вирішили інвестувати свої гроші у подібний проект?

Йорг Майснер розповідає, що в Німеччині працював на підприємстві «Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища», яке понад 30 років спеціалізується на поводженні з твердими побутовими відходами: виготовляють різну техніку, займаються біогазом, рекультивацією полігонів тощо. У 2008 році почалась співпраця із Вінницею, коли до них звернувся тодішній очільник Вінниці Володимир Гройсман, адже у Стадниці були великі проблеми і на полігоні часто виникали пожежі.

Було запропоновано побудувати станцію та  відбирати газ з тіла полігону. Повноцінно біогазова станція почала працювати з 2011 року і з того часу практично не виникало пожеж. Наступним позитивним моментом називають те, що полігон втричі швидше осідає. До речі, станція відбирає та спалює не лише метан, а й інші шкідливі гази і для найближчих населених пунктів це стало певним полегшенням.

– У Вінниці мешкає понад 360 тисяч мешканців і щороку вони продукують приблизно 150 тисяч тонн сміття, яке звозять на полігон. Тверді побутові відходи на 40% складаються з органіки і коли вона розпадається, то утворює газ метан, який є дуже вибухонебезпечним та шкодить навколишньому середовищу. В кожному місті України однією з найбільших проблем є питання правильного складування відходів. Те, що ви бачите зараз, – це лише перший етап рекультивації полігону: сміття звозять на полігон, вторинна сировина відсортовується, але понад 80% сміття залишається на полігоні і поступово розкладається, утворюючи метан.

Спершу вони просто спалювали небезпечний газ у факельній установці, цим самим перетворюючи метан у вуглекислий газ, який приносить шкоди навколишньому середовищу у 21 раз менше.

Для статистики, починаючи з грудня 2011 року і до кінця 2018 на станції було зібрано 18 561 380 кубічних метрів газу, а якщо переводити в зрозумілішу величину, то отримаємо 23 535 830 кілограми газу.

Тому пізніше, у 2015 році, створили одну із небагатьох електростанцій, яка працює на звалищному газі, адже ніякої економічної вигоди від просто спалювання шкідливого газу не було. Потужність електростанції на початку становила чотири мільйони кВт в рік, а до кінця 2018 року вдалось збільшити до шести мільйонів кіловат на рік.

– Сама станція працює стабільно на 800 кіловат на годину і по ефективності та завантаженості ми наразі входимо у ТОП-10 аналогічних європейських електростанцій, – додав Йорг Майснер. – Минулого року електростанція пропрацювала 8400 годин, що складає 96% ефективності роботи станції. Свою енергію ми продаємо по «зеленому» тарифу державному підприємству «Енергоринок».

Зрозуміло, що німцям довелось вкладати чимало грошей, аби запустити проект на Вінниччині. На першому етапі, на будівництво та підготовку станції до запуску в 2011 році, було виділено близько мільйона євро. На другому етапі у 2015 році, з облаштування електростанції, надали ще близько два мільйони євро. Разом з тим Йорг Майсснер додає, що фінансувати полігон у Стадниці потрібно постійно і на розширення системи збору газу та підняття свердловин необхідно хоча б 100 тисяч євро щороку. Сама ж електростанція окупиться орієнтовно лише у 2022 році.

Як все це працює?

На полігоні встановлено 31 свердловину, глибиною від 35 до 40 метрів та діаметром 73 сантиметри. Навіть не заходячи на сам полігон, можна легко помітити, як з гори сміття видніється яскраво-жовта труба, які встановлені по всьому сміттєзвалищу. Загальна довжина трубопроводу становить приблизно восьми кілометрів. Якщо пояснювати максимально просто, то поблизу станції є велика сіра бочка, яку одразу навіть не помітно, але, як виявилось, її глибина становить вісім метрів і саме тут з газу відбирається конденсат. Ще є вакуумний компресор, який перетягує газ в блок охолодження, а потім – до блоку очистки, де відбираються усі супутні гази та речовини, що можуть нашкодити двигуну електростанції. Лише після цього газ потрапляє на переробку в електроенергію.

Поряд є блок управління, куди директор люб’язно запрошує, щоб подивитись. Щоправда, просить нічого не натискати і не торкатись. Вся установка повністю автоматизована і контролювати станцію, вмикати чи вимикати, або регулювати температуру можна онлайн з будь-якого місця планети. Неподалік стоїть трансформаторна станція і всю зібрану енергію одразу передають до загальної електромережі.

Йорг Майснер розповідає, що на подібних підприємствах в Європі одна людина може працювати одночасно з 12 установками, адже все максимально автоматизовано. В Україні це поки що неможливо, адже електромережі занадто старі і часто виникають перепади напруги, тому на біогазовій станції у Стадниці ще є два працівника.

Чи є потенціал біогазу в Україні та що буде зі стадницьким полігоном?

Йорг Майснер також зазначає, що стадницькому звалищу потрібно буде 50-60 років для того, щоб газ повністю вийшов з тіла полігону.

Водночас він додає, що стрімкий розвиток біогазу в Україні – це щось з розділу фантастики. Найпершою проблемою називає корупцію, через що важко знайти фінансування подібних проектів. Також інвестори бояться вкладати свої кошти, адже якщо говорити про сміттєві полігони, то необхідна співпраця з міською владою або комунальним підприємством, але, на жаль, не всі міські адміністрації готові до подібної спільної роботи. Знову ж, на думку Йорга Майснера, – через корумпованість.

– В принципі, біогаз можна отримувати з будь-якої біосировини. Великою перевагою біогазу є стабільна робота установок, а це означає, що протягом року вона працює з однаковою потужністю. Наприклад, сонце та вітер менш стабільні. Тому я бачу велике майбутнє для біогазової галузі у світі.

Між іншим, Вінниця – не єдине українське місто, де працює Йорг Майснер. В місті Кременчук було побудовано подібну станцію, яка збирала газ, однак там засновникам не пощастило і у 2017 році у них просто відібрали станцію, як він говорить: «рейдерськими методами». Йорг Майснер похвалився, що нещодавно, 27 травня, вони вже виграли суд у Харкові і проект їм повернуть. Незабаром розпочнуть ще один проект у Дніпрі і вже до кінця цього року там мають розпочати видобуток та продаж електроенергії зі сміття.

Фото Ольги Мірошниченко

Дар'я Гоц

See Full Bio