Павло зробив, на перший погляд, дуже просту річ – проїхався електричками від Харкова до Ковеля й описав людей, яких зустрів, діалоги і ситуації, свідком або учасником яких став.

Вже 1-го листопада о 18.30 в книгарні «Є» автор Павло Стех і редактор видавництва «Темпора» Дмитро Козак презентують книгу репортажів «Над прірвою в іржі» у Вінниці.

Репортаж Павла Стеха «Над прірвою в іржі» переміг у п’ятому конкурсі художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець».

– Що можуть розповісти електрички про нас самих? Таке питання ставив собі автор перед початком подорожі електричками по периметру країни. Репортаж Павла Стеха документує знайому різнорідну реальність, у якій переплелися анекдоти про Брєжнєва, контрабанда, випивка, галасливі діти, таксисти, популярні пісні з 90-х і, звичайно, іржа. У тісних просторах електричок і на провінційних вокзалах досить важко бути спостерігачем: жваве й неприкрашене життя притуляється до тебе і не лишає іншого вибору, як взаємодіяти з ним. Електрички виштовхнуті на культурні маргінеси, але, коли ними їздить величезна частка населення, нема кращого способу зрозуміти свою країну, ніж затеставшись поміж «незручних» громадян,ст10авши маргіналом на маргінесах. «Над прірвою в іржі» вирізняється жвавою оповідною манерою, невідцензурованими голосами, фактурних героями — і живою мовою, яка протистоїть граматиці, – ідеться в анотації до книги.

Текст супроводжує низка світлин, покликана не так ілюструвати, як подати власну точку зору на життя в електричках. Ці перспективи — текстова й візуальна — накладаються і вдало доповнюють одна одну. Книжка проілюстрована фото харківського митця Гамлета Зіньківського.

– Книжка про подорож, але водночас і про тупцювання на місці. В ній є одна із реальностей нашого суспільства, яка не надто приваблива, тому мало представлена в наших медійних просторах. Чому електрички? Тому що, як на мене, приміські потяги є хорошим дзеркалом, в якому можна добре роздивитися свою країну. Можливо, хтось скаже, що не можна судити про суспільство, дивлячись на змучених пасажирів електричок. Але насправді відмінність між ними й пасажирами метро не така вже й велика. Особливо якщо послухати і перших, і других”, – розповідає виданню Litakcent Павло Стех.

Загалом автор побував у чотирьох регіонах, провів 18 днів в електричках, а на написання дебютної книги витратив два роки.

– Книжка поділена на чотири дуже умовні частини України – північ, захід, південь, схід. Це чотири маршрути, Я хотів проїхатися там, де колія йде максимально близько до державного кордону, щоб це справді була мандрівка по периметру країни. Єдине що, я не дотримався плану на сході. Перед кожною новою вилазкою я прораховував усе так, щоб не було вікон і щоб я дві доби не сидів, скажімо, у Жмеринці, – розповів під час презентації у Львові журналіст.

Фото, відео Litakcent

Vежа

Адміністрація сайту

See Full Bio