Минулої середи, 24 квітня, у вінницькому молодіжному центрі “Квадрат” відбувся концерт джазового тріо “Benito Gonzalez Trio”, який в рамках світового туру заїхав до України.

Неймовірний ф’южн звуків фортепіано, контрабасу та ударних залив заповнений слухачами “Квадрат” своїм неповторним звучанням і кілька разів зривав оплески залу. VежА не тільки побувала на концерті, але й поспілкувалася з музикантами після нього. Та про все по черзі.

Концерт розпочав лідер гурту, піаніст Беніто Гонсалес, який одразу заявив зі сцени:”Я дуже радий сьогодні грати тут зі своїми друзями”. Разом із Гонсалесом у команді грають італійський барабанщик Алесандро Д’Анна (Alessandro D’Anna) та американський контрабасист Есієт Окон Єсієт (Essiet Okon Essiet).

Беніто Гонсалес – віртуозний піаніст венесуельського походження, один із відомих представників нью-йоркської джазової сцени. Альбом, над яким він спільно працював з Кенні Гарреттом, отримав дві номінації “Ґреммі”. Талановитий віртуоз і власник низки джазових нагород.

Ще до початку концерту Гонсалеса здивувала кількість молодих людей у залі, адже, як потім він пояснив Veжі, зазвичай послухати джаз приходить дещо доросліша публіка. Після короткої презентації, музикант сів за клавіші та почав грати. Після кількох хвилин програшу додалися звуки контрабасу і барабану: саме тоді почалася “магія”. Запальний джаз створили емоційне фортепіано, надшвидкі барабани та контрабас.

Час від часу музиканти грали сольні партії, продовжуючи звучання свого інструменту на кілька хвилин, що створювало медитативний настрій. Водночас, музиканти імпровізували, майстерно підхоплюючи мелодії один одного, і творили своє “тут і зараз”.

Зала зривалася гучними оплесками та схвальними вигуками після кожної з оригінальних композицій гурту. Водночас, частина публіки покинула концерт завчасно, можливо через те, що така “не мейнстримна” музика подобається не всім. Як пояснили самі музиканти після концерту, “комусь подобається їсти рибу, а комусь – ні. У кожного свій смак.”

Після композиції “на біс” слухачі піднялися зі своїх місць та гучними оплесками ще раз подякували музикантам. Тріо залишило сцену, але публіка не могла заспокоїтися, тож продовжувала стояти та аплодувати, після чого Беніто Гонсалес зіграв соло на фортепіано.

За кілька хвилин несподівано для всіх із натовпу слухачів до сцени підійшов Богдан Совик, вінницький музикант гурту Совик Band, а пізніше за барабани сів учасник гурту “Женя та Катя” Олександр Явдик. В такому оновленому складі музиканти доводили, що навіть не знаючи один одного, а тільки спілкуючись “мовою музики”, можна створити прекрасну імпровізовану колаборацію.

Після квітів, зірваних голосів та завершальних оплесків нам вдалося запросити усіх учасників на розмову, яка врешті решт затягнулась на майже годину спогадів та роздумів. Музиканти розповіли про український тур, чим їх вразила вінницька публіка і про що вони думають під час гри на інструментах.

— Ми були дуже раді грати для такої молодої публіки, зазвичай таку музику слухає старше покоління. Але це було круто, реакція людей була дуже позитивною, — каже Беніто Гонсалес.

— Так, ти відчуваєш іншу енергію, коли граєш для такої, не звичної для нас публіки, – додає барабанщик Алесандро. – Це дає нам причину продовжувати далі, мотивує грати краще та водночас по-іншому.

На запитання, що вони думають про наших вінницьких музикантів, Гонсалес відповів:

— У кожного є свій стиль і ми намагаємося його змішати разом. Це виглядає ніби магія, але ми просто слухаємо один одного і підбираємо ноти. Завжди можливо знайти спільну мову з будь-ким, тим паче, якщо це музиканти.

Чоловіки говорять, що під час виступу вони часто імпровізують, але у цій імпровізації завжди існує структура. “Це якраз найцікавіша частина, тому що ти водночас і вільний, і ні”, – додає барабанщик.

Хоча й музиканти грають разом не так багато часу, існувало відчуття, ніби на сцені вони розуміють один одного з півслова, як давні знайомі. “Ми граємо за однаковими правилами музики, тому не має значення, наскільки довго ви граєте разом, якщо ви йдете “однією стежкою”- каже Гонсалес.

Для усіх трьох учасників музика – це і захоплення, і професія. Беніто Гонсалес народився в сім’ї фольк-музикантів, джаз почав слухати тільки після тринадцяти років, а тепер він постійно виступає у джазових клубах Нью-Йорку. Алесандро захопився барабанами в 15 років, починав з прогресивного року, але невдовзі захопився джазом. Контрабасист почав грати джаз ще в  школі.

— Якщо ти хочеш бути музикантом, ти маєш любити це, ти маєш цим усім дихати кожного дня. Це не офісна робота, її не можна робити просто так, – запевнили музиканти.

Фото Ольги Мірошниченко

Олеся Яненко

See Full Bio