У Вінниці наприкінці березня в артпросторі “ПІЧ” відбулась презентація поетичної збірки “Люди з дієсловами” вінницької письменниці, поетеси, перекладачки, лауреатки Шевченківської премії та волонтерки Катерини Калитко. Збірка готувалась до друку ще на початку 2022 року, однак через повномасштабне російське вторгнення публікацію збірки було відкладено, і вже на початку вересня, доповнену, дописану та видозмінену, її було презентовано в межах фестивалю “MERIDIAN CZERNOWITZ”.
У Вінниці ж презентація відбулась лише тепер. Захід мав і благодійну складову – під час читань відбувався збір на тактичну медицину для фонду “Me4U” (“Medicine for Ukraine”). Як згодом було зазначено на Facebook-сторінці артпростору “ПІЧ”, в межах презентації зібрати вдалося 4020 гривень.
Крім того, в “ПІЧі” в ході читань можна було придбати примірники поетичних збірок авторки: “Орден Мовчальниць”, за яку Катерина Калитко була нагороджена Шевченківською премією цьогоріч, “Ніхто нас тут не знає, і ми – нікого” та, власне, “Люди з дієсловами” – нову збірку поетеси, другий наклад якої вже вийшов друком на момент презентації у Вінниці.
Загалом, на презентацію поетеси прийшло кілька десятків слухачів. У тому числі – й близькі друзі авторки, деякі з яких приїхали з нагоди презентації у Вінницю з Одеси. Відтак, хоч нова збірка Катерини є певним відголоссям передчуття, а потім – і вражень війни, початок зустрічі у Вінниці був скоріше щемливо теплим.
– Радий всіх вітати тут. У всього нашого міста, всієї нашої громади – велике свято. Шевченківська премія, як то пояс інтерконтинентального чемпіона, переходить тепер у наше місто і зберігатиметься тепер у ньому довічно. За що ми Вам дуже вдячні, Катерино Олександрівно, – розпочав презентацію з жартівливого вступного слова вінницький поет та волонтер Богдан Куценко. – Цьогорічна “Шевченківка” була дуже бурхливою, залишається і залишиться такою.
Також із вступним словом виступив Андрій Хаєцький, поет з Одеси:
– Неймовірної сили людина. Людина, яка знайде слово навіть у найтемніший час. Людина, яка зможе звернути гори, якщо захоче. І звертає їх, навіть коли не дуже захоче, як показала Шевченківська премія цього року. Я дякую цій землі, що вона дала нам Катерину Калитко. Я дякую, що ви її підтримуєте завжди і зрощуєте. Тому що для нашої країни це дуже-дуже гучний голос.
Сама ж поетеса, дещо приємно розгублена та зворушена як приїздом близьких людей, так і сказаними привітаннями, перш ніж перейти до безпосереднього читання віршів зі збірки, виступила з короткою, але чуттєвою подякою:
– Я страшенно зворушена, і ще нічого не почалося, а мені вже плакати хочеться. Дякую вам за те, що ви всі зібралися в цей глибокий та важливий для мене вечір.
Щодо цьогорічної Шевченківської премії, то авторка зазначила наступне:
– Я ніколи не вважала себе людиною, яку “оформлюють” і визначають премією. Мене багато питали, власне, про “Шевченківку”. Зокрема, і через той шлейф, що її цього року супроводжує. І я часто повторюю, що цього року її для мене було єдино пристойним способом отримати. Тому що посеред страшної війни це таке означення, маркування твоєї присутності в цій країні.
Щодо самої збірки, то авторка відзначила її важливість для себе. Адже вона вийшла друком вже після початку повномасштабної війни, після певного переосмислення життя та його важливості.
– Ця книжка написана приблизно порівну – до повномасштабного вторгнення і після. Стрижневі її точки – це вже від березня 2022-го і далі. І, власне, дуже щемко те, що ми говоримо про неї зараз, в останній день березня. Я пам’ятаю, як рік тому, в останні дні березня ми записували тут мою частину для фільму “Ми з України” – про митців, які залишилися в Україні чинити спротив на культурному фронті, з дозволу сказати. Я останнім часом уникаю цього формулювання, але я задумалася про те, що попри те, що фронт – дуже конкретна річ, травматична, фізична і та, яка уможливлює всі наші зібрання в умовно тилових містах, але, насправді, за всі роки репресій, опору та самовідтворення, культура, яка, як море, самоочищується та самооновлюється, показала, що є полем бою, фронтом та великою силою. Тому я зараз дозволила собі це формулювання, – зазначила Катерина Калитко, розповідаючи про “Людей з дієсловами”.
Щодо згаданого документального серіалу “Ми з України”, продюсерами якого є співзасновники Мистецького об’єднання “PLAI” Олександра Венславовська та Володимир Подолян, то тут варто зауважити, що Катерина Калитко стала героїнею першої серії з п’яти. Ознайомитися з усіма серіями можна, зокрема, на YouTube-каналі об’єднання. З матеріалом з презентації серіалу в кінотеатрі “Родина” можна ознайомитися ТУТ.
В рамках своєї участі у стрічці авторка зачитала вірш, який рік потому, вже в березні 2023 року прозвучав і на презентації “Людей з дієсловами” в “ПІЧі”, де, що символічно, декламування вірша було записано для документальної стрічки. Твір під назвою “Особовий займенник” починається наступними строками:
– Прийде час подякувати, що сталася доля така
і що ми віддавали одне одному більше,
ніж насправді могли. Що тримали землю в руках
серед попелу і гнилого м’яса, дати і дні згубивши.
Я любила Європу наприпочатку весни,
цей залитий сонцем порядок, шляхетний присмак усталеності.
Я могла би приїхати і лишитися.
Ось тільки залізна нитка,
що за мною тягнеться, на шматки розітне міста…
Нагадаємо, в березні Катерина Калитко здобула Шевченківську премію за поетичну збірку “Орден мовчальниць”. Відомо, що збірка вийшла друком в 2021 році і того ж року увійшла до списку найкращих українських книжок за версією ПЕН. Варто зазначити, що, за публікацією “Детектору медіа”, цьогоріч вперше за багато років переможців Шевченківської премії не оголосили 9 березня, до річниці народження Тараса Шевченка. Деталі – за посиланням.
Ми також окремо поспілкувались із поетесою: про її волонтерську діяльність, творчість від початку війни та Шевченківську премію. Розгорнуте інтерв’ю – невдовзі на “Вежі”.
Фото – Зорини Гаджук
Дякуємо!
Тепер редактори знають.