Після пекельної ночі з 26 на 27 вересня, Вінниччина починає поступово оговтуватися: до заблокованих раніше трьома кордонами Калинівки та Павлівки вже не долітають снаряди, а багряне зарево на небі змінилося темно сірим димом від поодиноких вибухів.

Кореспонденти Vежі Андрій Качор та Андрій Завертаний змогли потрапити до Калинівки та Павлівки – які мало не найбільше постраждали від вибухів – поки траса ще була перекрита поліцейськими блокпостами. Ми подивилися та спробували відчути, як живуть містечко та село після раптового та масивного артилерійського обстрілу зі складів власної армії.

Спецтема: пожежа на військових складах у Калинівці. ОНОВЛЮЄТЬСЯ

Перший блокпост від Вінниці в напрямку Калинівки стоїть ще до Стрижавки: полісмени зупиняють усі автомобілі, які рухаються по напрямку до злощасної військової частини, перевіряють документи. Журналістів пропускають і вже навіть не попереджають про небезпеку, як це було попередньої ночі. Ми рушаємо далі, минаємо ще два блок-пости та зауважуємо гурти людей, які пішки рухають від Вінниці в напрямку власних домівок.

Траса напівпорожня: по ній інколи проїжджають військові або поліцейські автомобілі, в небі – літає авіація МНС в червоно-білих кольорах: вочевидь, гасять пожежу з неба.

На відміну від ночі з 26 на 27 вересня крізь вікно авта вже не чутно звуків вибухів, однак відчувається запах пороху та згарища. За кілька хвилин ми потрапляємо в саму Калинівку, вулиці якої – майже порожні.

Біля споруди, що нагадує спортзал зауважуємо кілька автомобілів та журналістів ТСН: на асфальті поруч зі стінами – розсипи битого скла. Колись тут були широкі та високі вікна, тепер від них лишилися уламки, частини великих шибок загрозливо колихаються від вітру та в будь-який момент ризикують впасти.

Чоловіки поруч розповідають журналістам, що на вулиці поруч можна побачити сильно поруйновану хату – рухаємося туди, дорогою зустрічаємо гурт військових у всеозброєнні: вірогідно, вони патрулюють місто в пошуках можливих мародерів. Не доїжджаючи до хати ми помічаємо ще одну будівлю без вікон – дитячий садок.

Зрештою, натрапляємо на ту саму хату: сюди очевидно прилетіло щось серйозне. Будівля стоїть майже без даху та зі значними пошкодженнями, на подвір’ї – два пса, які агресивно гавкають на всіх перехожих та не пропускають за понищений паркан будинку.

Разом з нами дім фотографують перехожі та повідомляють, що ще в кількох десятках метрів “надзвичайники” виявили снаряд і саме зараз намагаються його знешкодити або вивезти подалі від людських помешкань.

У пошуках небезпечної знахідки ми їдемо в район гаражів, дорогою зустрічаємо працівників ДСНС, які охоче розповідать, де саме знайшли снаряд. Загалом поліція, Нацгвардія та ДСНС ставляться до журналістів приязно і без підозри, що приємно здивувало.

Біля подвіря одного з будинків, поруч з гуртом саперів працює екскаватор. Саме тут лежить великий снаряд: як пояснили потім “експерти з Фейсбук”, найпевніше йдеться про реактивну міну для систем залпового вогню. Таких снарядів пізніше ми бачили ще не один.

Основний рух в Калинівці відбувається поблизу приміщення РДА (де вночі був облаштований оперативний штаб), а також біля будівлі міськради та поліції: вони розташовані одна навпроти одної. Тут скупчилося багато техніки: вантажівки з написом “РОЗМІНУВАННЯ” на бортах та з різних регіонів, джипи МНС, ЗІЛи та КРАЗи військових, круті позашляховики “Укргазу”.

Тут же – маса журналістів центральних каналів у пошуках бодай якоїсь свіжої інформації, однак саме з нею – проблеми. В штабі наразі не повідомляють про обсяги руйнувань у місті, пояснюючи, що досі збирають інформацію про людей, які ще не евакуювалися.

Пообіцяли, що вже наступного дня буде організований прес-тур для журналістів по місцям, котрі зазнали ударів снарядів. Хоча і тут на площі видно багато ушкоджень на будівлях. Згадуючи, як вночі “бахкало” саме тут, дивуєшся, що стіни лишилися цілими.

Поруч стоять тентові “газелі”, з під накриття яких визирають підібрані на вулицях розірвані снаряди.

Загалом Калинівка не виглядає надто “розбомбленою”, деякі будівлі вводять в оману: здається, що в них потрапив снаряд, однак пригледівшися розумієш, що це справа рук часу та економічного занепаду. Побиті фасади та вибиті шибки на багатьох спорудах в центрі – точно не від вибухів.

А ось будівля автостанції справді відчутно постраждала: більшість вікон тут потрощено та й попередньої ночі, в пік “обстрілу”, звідси відмовлялися забирати людей навіть деякі волонтери, закликаючи мешканців рухатися в бік РДА, де нібито було безпечніше.

Ми ж вирушили в бік села Павлівка, розташованого значно ближче до епіцентру вибухів. З траси видно місце вибухів: тепер там не “феєрверк” як уночі напередодні, а невеликі стовби сірого диму.

Вже на в’їзді, на колишній вулиці Леніна, помічаємо вщент зручновану хату, яка досі догорає.

Тут метушаться тележурналісти: вони розгорнули безліч апаратури і прямо в хаті облаштовують щось на кшталт студії: встановлюють освітлення та камери.

Насправді, всередині відчуваєш себе не дуже безпечно: балки над головою горять або тліють, посеред кімнати лежить аналогічний “калинівському” величезний снаряд.

Стає зрозуміло, що після потрапляння такої “штуки” в будинок, шансів на ремонт не лишається. На стіні зауважуємо обгорілі ікони, неподалік у сінях – обплавлений посуд та картоплю в тарілці. Вона добряче запеклася. Даху над головою немає зовсім.

Павлівка патрулюється волонтерськими дружинами: вони ходять селом, з’ясовують, чи потрібна комусь допомога. Однак враження, що Павлівка “вигоріла вщент” (як про це писали в соцмережах, а також про Медведівку чи Сальник) – зовсім немає. Так, на багатьох дахах побитий шифер та вибиті вікна, однак люди, заспокоєні відсутність безперервної канонади, поступово виходять на вулицю.

Ми вертаємося в напрямку Вінниці, однак їдемо не швидко, позаяк попереду – військовий БТР. Його також супроводжують “Хамери” Нацгвардії пісочного кольору, однак в сутінках їх уже погано видно.

Зразу за Павлівкою, прямо на трасі бачимо вирву від снаряду – перед нею поставили попереджувальний знак для водіїв, а в саму яму кинули гілочку.

Траса вже більш жвава: ми зустріли не менше десятка цивільних машин: це неабиякий трафік у порівнянні з минулою ніччю, коли магістраль була моторошно-порожня і темна.

На виїзді в бік Вінниці нас знову зупиняють на блок-пості – перевіряють багажники, вочевидь шукають мародерів. Однак настрій у всіх вже не настільки напружений: вибухів тут вже зовсім не чутно, а наступного ранку трасу мають відкрити для всіх.

admin

Технічний адміністратор сайту

See Full Bio