Революція гідності стала черговим потужним стимулом піднесення патріотизму в Україні.

Навряд чи можна було ще кілька років тому таке побачити й почути: у якості мелодії телефону звичайного перехожого – Гімн України; у модних дівчат – синьо-жовтий манікюр; у людей будь-якого віку – стрічки на сумках чи одязі тих же кольорів. Декомунізація – одне з “дітей” Революції“, певна “розчистка” мізків від радянщини, що має стати одним з ментальних наслідків зрушення країни з мертвої точки.

Дотепер вінничани ходили вулицями, названими на честь тих, хто жив заради знищення України або ж просто не мав до нас жодного стосунку. Хоч і раніше цим, певно, мало хто не цікавився.

[learn_more caption=”Повний перелік перейменованих вулиць Вінниці”]

Міська рада затвердила рішення про перейменування 135 вулиць, провулків, тупиків та проїздів у місті.

+ Рішення від 29.04.2016 № 246 “Про найменування та перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця”

[/learn_more]

Приміром, чи багато хто знає, хто такий Євген Пилипович Едельштейн, на честь якого називалась одна з вінницьких вулиць? Вікіпедія розповідає: “Едельштейн – радянський діяч, активний борець проти влади Української Народної Республіки, виконавець політики червоного терору в Україні”.

На противагу, що знаємо про своїх? Зокрема про Майбороду, на честь якого була перейменована вулиця Збишка: польського революціонера, котрий якщо і мав, то дуже дотичний стосунок до Вінниці.

Водночас вінничанин Дмитро Майборода був командиром екіпажу літака Ан-26 456-ї окремої бригади військово-транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України (Вінниця). Він виконав 35 бойових вильотів для перевезення військових, озброєння, матеріально-технічних засобів в зону АТО на Донбасі, проводив евакуацію поранених та хворих.

Його літак підбили терористи 4 липня 2014-го у Краснодонському районі Луганської області. Підполковник Майборода до останнього керував літаком, аби дати екіпажу врятуватися. Сам Майборода разом зі своїм помічником Дмитром Шкарбуном, загинули.

Це – що стосується питання самоідентичності. Але що це коштує у прагматичних категоріях?

ЗАКОН

У Вінницькому департаменті архітектури кажуть, що у Вінниці зявилось близько півтори сотні нових назв вулиць, провулків і проїздів.

– Ми одними з перших в Україні зробили списки, погодили та затвердили їх, – розповідає Валерія Твєрітінова, головний спеціаліст департаменту. Наразі вирішуються питання щодо тих пам’яток, які з технічних причин не можуть бути передані до музею, – розповідає Оксана Горбань, начальник відділу охорони культурної спадщини і дизайну департаменту.

У муніципальній поліції продовжують про міські аншлаги:

– З квітня підприємці, які мають комерційну діяльність на зупинках, замінили старі вивіски. Станом на липень “сачкують” лише зупинки-магазини на Карла Маркса та Іванова. На будівлях-офісах замінили свої аншлаги 63 підприємства, тобто всі, хто мав це зробити, – запевняє Олег Коцюруба, начальник Відділу контролю за благоустроєм та санітарним станом міста МП.

Загалом, оновити усе необхідне у Вінниці влада планує до кінця 2016 року.

В Департаменті житлового господарства запевнили, що станом на липень у Вінниці встановлення нових табличок на багатоповерхівках завершено:

 – Замінили понад 660 табличок, тобто всі необхідні. Обійшлося це у 98 тисяч гривень, – розповідає директор департаменту Роман Фурман.

Приватний сектор оновлюється не так швидко, адже потрібно виготовити понад 4 тисячі табличок.

– До кінця року планується оновлення всіх аншлагів на декомунізованих вулицях, – каже Наталя Панчук, голова Асоціації органів самоорганізації населення Вінниці. – До речі, за законом про благоустрій міста, заміні (проте вже за рахунок населення) підлягають і ті таблички, що не відповідають сучасним вимогам, тобто застарілі.

РЕАКЦІЯ

Таксисти ж у свою чергу кажуть, що досі працюють з навігаторами, у які оновлені назви не внесені, та й люди здебільшого називають вже не існуючі вулиці. А у вінницькому ЖЕКу кажуть, що інформацію оновлювали по мірі зміни назв, позаяк і вінничани, телефонуючи у службу, називали й старі, й нові назви. Водночас зазначають, що більшість мешканців негативно висловлювалась щодо цих нововведень і не розуміли, “навіщо називати вулиці іменами тих, кого ніхто не знає”. Дивно, наче раніше багато хто знав, хто такий Едельштейн?..

Головними причинами нелюбові вінничан до декомунізації можна назвати “плутанину у назвах” і “більш нагальні проблеми”.

Водночас все більше таксистсів та й решта вінничан стверджують, що “ненависть” до перейменування вулиць суттєво впала у порівнянні з початком декомунізації і висловлюють думку, що вже через рік усі звикнуть і навіть “полюблять” нові назви.

З цього приводу вінницький психолог-консультант Сергій Талалян каже, що зміни на державному рівні завжди сприймаються дещо болісно, адже у випадку з декомунізацією вносяться корективи у сам менталітет.

• До таких змін не звикають, їх переосмислюють, – стверджує Сергій. – “Швидкість” цього переосмислення залежить від того, наскільки людина до цього була за чи проти подібних змін та від того, як ставиться її родина та авторитетні для неї люди до тієї чи іншої події. В будь-якому випадку, людям потрібно пояснювати позитивні сторони таких змін.

ПРОСВІТНИЦТВО

Сьогодні у Вінниці на деяких зупинках громадського транспорту є інформаційні плакати з ілюстрацією події або портретом особистості, на честь якої названо вулицю, та з короткою довідкою. Поки таких лайтбоксів 12.

Ідея належить ГО “Вінницьке історичне товариство” та ініціативі “Вінничани”. Вінницька міська рада допомогла в реалізації: надала в користування лайтбокси та надрукувала постери. Дизайнером цих плакатів є Андрій Янченко.

Історик Олександр Федоришен, один з організаторів проекту, каже, що на цьому інформаційна кампанія не зупиниться:

 – “Вінницьке історичне товариство” спільно з “Подільською агенцією регіонального розвитку” розробить сайт, на якому буде інформація про всі вулиці Вінниці, а це більше 900 міських топонімів. Також окремо будуть буклети з різною корисною інформацією. Працюватимемо над донесенням інформації до вінничан постійно, адже перейменування вулиць не може завершитись просто юридичним рішенням муніципалітету.

До речі, деякі обласні центри взяли й собі за основу цей проект для інформування населення.

ПОСТАТІ

На честь кого ж перейменували вінницькі вулиці? Ми вирішили коротко розповісти про кілька найбільш знакових особистостей, іменами яких відтепер називаються місцеві топоніми.

Князі Коріатовичі

Литовські князі, які уславилися тим, що вигнали з Поділля монгольських баскаків і повернули спадкове право на традиційне впорядкування. Вважаються розбудовниками Вінниці як міста-фортеці.

Микола Оводов

Вінницький міський голова, при якому місто набуло європейського вигляду. При ньому було здійснено електрофікацію та телефонізацію, прокладено водогін, збудовано театр, запрацював трамвай. Сто років тому за ініціативи Оводова розпочалася забудова центру міста.

Бернард Претвич

Барський староста. За його керування містом воно не лише розвинулося в економічному плані, а стало визначальним торговельним та ремісничим центром. Претвич перший організував мобільні загони озброєного люду, які несли сторожу від нападів татар. Неодноразово розбивав ворожі спроби пограбувати околиці. Вважається батьком реєстрового козацтва на Поділлі.

Отаман Яків Шепель

Наймолодший полковник армії УНР. Народився в с. Вонячин (Городище) Літинського району. Учасник першої світової війни. Тричі вибивав з Вінниці більшовиків. Його бійці знищили таких чекістів як Едельштейн та Гойхер.

Густав Брілінг

Директор та неофіційний засновник нинішнього Вінницького краєзнавчого музею, директор першого місцевого народного музею. Історик та етнограф, Брілінг завзято відстоював та сприяв збереженню історико-культурної спадщини Вінниці. Реставровував книги, рукописи, художні експонати; розробив технологію реставрації старовинних килимів. Жертва сталінського терору.

Валентин Отамановський

Видатний український історик, автор першого в Україні історико-правового монографічного дослідження міста (Вінниці). Член Центральної Ради, учасник бою під Крутами. Засновник “Кабінету виучування Поділля”, за зразком якого почали створювати аналоги в інших регіонах України.

Валеріан Боржковський

Етнограф, археолог, громадський діяч. З 1902 року жив у Вінниці, очолював Староміське товариство садоводів. Один з активних учасників українського громадського руху у місті. Гласний Вінницького повітового земства.

Петро Могила

Церковний діяч Речі Посполитої, настоятель Києво-Печерського монастиря, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі. В 1632 р. заснував колегіум при Вінницькому Вознесенському монастирі, опікувався православними монастирями та храмами Вінниці і Поділля. Святий, канонізований усіма гілками українського Православ’я.

При підготовці матеріалу використана інформація Tyzhden.ua, Gazeta.ua, УНІАН, Вікіпедія, сайту Вінніцької міської ради та ін. 

Фото Андрія Завертаного

Юлія Плахтій

Журналіст

See Full Bio