Для того, щоб вінничани не зголодніли, святкуючи День Європи, для них влаштували фестиваль вуличної їжі, де кожен міг знайти собі страву до смаку: від смажених баранчиків – до еко-їжі.
Вздовж вулиці Соборної містяни та гості Вінниці зупинялися не лише або сфотографуватися із живими скульптурами чи приєднатися до того чи іншого майстер-класу. Організатори свята подбали не тільки про естетичне задоволення та розваги, а не забули про не менш важливе бажання кожної людини – поїсти. По вулиці були облаштовані локації десятьох країн, на більшості з яких можна було познайомитися із традиційною кухнею, які підготували представники вінницьких закладів харчування та магазинів.
Йдучи від Майдану Незалежності, першою країною на шляху зустрічаємо Україну. Загалом, більшість представлених страв була з курячого м’яса. Судячи з черги, вінничанам українська їжа знайома та не надто цікавила.
Трохи далі від “м’ясної локації”, свою солодку продукцію представляла інша компанія. Щоправда, чи то через те, що свято лише розпочалося, але вінничани не надто цікавились солодащами: печивом, тістечками та пиріжками. З напоїв пропонували не надто “українські” солодкі води та соки.
Сусідньою до України стала Польща, де пропонували традиційні журик та фляки. Спілкуватися із кухарями довелося не відволікаючи їх від процесу, адже черга біля них лише збільшувалася. Разом з тим можна було поласувати м’ясними ковбасками та картоплею з салом.
- У нас є ще й бігус, а це така традиційна страва, без якої поляки просто не можуть. Є ще декілька інших страв з європейської кухні. Польща – це ж Європа, правда? – жартують кухарі.
Окрім всього, там можна було замовити бограч. Однак вінничани не побачили великого казана, у якому традиційно мали б готувати таку страву, і жартували між собою, що це буде звичайний суп.
А ось, якщо ви зголоднієте поряд із Нідерландами, то доведеться йти далі, адже там багато локацій із квітами, та лише один стіл із різними видами сиру, які є традиційними у деяких інших країнах, та не в Нідерландах: сулугуні, бринза, качокавалло та інше. Щоправда навіть самі продавчині не знали чи представляють кухню Нідерландів, та зазначали, що вони вінничанки.
Далі ми перемістилися до Іспанії. Спершу нам було важко знайти, де ж можна скуштувати іспанських страв, адже велика черга просто сховала за собою стенд із їжею. Тут можна було знайти не лише іспанську, а мексиканську їжу: фахітос, кесаділья, такос, паелья. Ціни від 15 до 55 гривень.
Не менший ажіотаж був біля традиційної німецької їжі. Просто на вулиці для вінничан смажили німецькі ковбаски, шашлик та баранчика.
За нашими спостереженнями, найбільшим попитом користувалися саме ковбаски та звичний шашлик. Однак вінничани, міркували, що ціни аж занадто “кусалися”.
- Ось 100 грамм баранчика на вертелі коштують 50 гривень, але ж у порції буде грамм 200-250, а це трохи дорого, – розповідає Катерина Яковлєва. – Цікавились, що бограч коштує 50 гривень, польський журик у хлібі – 35, шашлики орієнтовно 35-38 гривень.
Далі нам зустрілася Румунія, однак ми не знайшли там локації із традиційною їжею. Щоправда, тут можна було перепочити та скуштувати імбирне печиво.
А ось кухня Італії мала одразу двох представників. По одній стороні вулиці ГО “Гармонія” готувала невиликі піци одразу перед вінничанами та випікала їх у мобільній пічці.
- Взагалі просто їсти – це не цікаво. Ми ще й поєднали це з інформаційною кампанією, що кожен вінничанин може написати проект і щоб людям було це цікаво, ми поєднали піцу з пітчингом проектів, – розповіла голова ГО “Гармонія” Раїса Панасюк. – У нас можна скушутвати смачну піцу та послухати про проекти. Окремо ми дали можливість дітям намалювати свої мрії для міста Вінниці і теж викладають на піцах різні малюнки. Там у нас з ковбасок вирізані фігури людей, будинків, пташечок і діти можуть фантазувати, що вони хочуть для свого міста. Потім цю піцу можна спекти та з’їсти.
Одразу навпроти них ще одні учасники фестивалю продавали італійські страви. Серед них були як відомі всім піци, бутерброди в кунжуті, шашлики, ковбаски та пиріжки з капустою.
Перейшовши до французької локації ми відчайдушно шукали круасани або хоч якийсь натяк на французьку кухню. Однак наші пошуки були марними. На окремих столах продавали кекси та лимонади, однак нам також не змогли розповісти чи є вони представниками традиційної кухні Франції.
Поряд із Францією розташувалася Угорщина. Тут вінничани могли скуштувати бограч, паприкаш та млинці. Дивували вінничан також лимонадом з сухим льодом, через що напій бурлив та випускав білий “дим”.
Останньою у кулінарному марафоні по Соборній була Австрія. Біля великої локації була черга з людей, поряд смажили кабанчика. Ми вже сподівалися побачити австрійський яблуневий штрудель чи кнедлики, однак продавчині зазначили, що продають лише українські страви: вареники з картоплею і капустою, хліб з салом, пиріжки та голубці. За словами продавчинь, найбільшим попитом користували саме вареники, 100 гр яких коштували від 7 гривень.
Одразу навпроти стояв фургон, у якому готували хот-доги, що теж не зовсім було схоже на традиційну австірйську кухню. Для тих вінничан, які не надто полюбляють смажені та м’ясні страви, можна було знайти окремі локації з еко-продуктами.
Насправді, складалося враження, що більшість учасників фестивалю вуличної їжі, не знали у чому беруть участь або ж не до кінця зрозуміли концепцію. Але, зрештою, за нашими спостереженнями гості свята не надто засмучувались та залюбки ласували як знайомими стравами, так і незвичними для української кухні.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.