До Вінниці минулими вихідними вперше приїхав “BRAT” – сольний хіп-хоп проект поета Григорія Семенчука, який зокрема відомий участю у «DRUMтеатрі» разом з Юрком Іздриком. “BRAT” зіграв у найбільш атмосферній локації вінницького «Air ГогольFest» – у підземному бункері для рейвів.

Уже з перших рядків його пісень стає зрозуміло: це слова не заради рими, а заради сенсу, хоча сам “BRAT” каже що його тексти це «не висока полиця української поезії». Разом із музикою що “качає”, проект “BRAT” “вбиває одразу двох зайців” – його музика змушує танцювати, а тексти – вслуховуватись.

Іронічні та тонкі меседжі про український соціум, висміювання над інстаграмом, ФОПами, та навіть культурологами та кураторами – інтелектуальний стьоб під електронну музику створює «гримучий» якісний україномовний реп.

“BRAT” – це експериментальний хіп-хоп проект Григорія Семенчука – музиканта, поета та культурного менеджера. Попри температуру, відсутність барабанщика та зміщення у програмі, прем’єрний концерт у Вінниці вдало відбувся, а після виступу Veжі вдалося поговорити з виконавцем про пріоритетність репу та поезії, життя альтернативного музиканта та поетичний бекграунд.

«BRAT» з’явився наприкінці 2017 року, а вже у 2018 вийшов його перший альбом «V$TAVЛЯЄ», у який ввійшли такі пісні як “ФОП”, “Доля українця”, “Йду за стаффом” та інші. Окрім цього Григорій Семенчук займається музично-поетичним проектом «Landschaft», а в наступному році має видати книжку. Також музикант є головою мистецької ради “Діалог”, яка влаштовує літературні події та заходи, пов’язані з сучасним мистецтвом.

“BRAT” жанрово – це не висока полиця української поезії”

Не знаю чи це реп, чи це хіп-хоп, чи як це взагалі назвати. Мені подобається, що це важко означити якимось одним терміном, – пояснює Григорій. Деякі репери кажуть що це реп, інші кажуть – що ні. Я вже заплутався, чесно кажучи. Тому я не втручаюся в ідентифікації, просто називаємося альтернативною музикою.

Музику, як і тексти, для проекту створює сам Семенчук, і попри те, що зараз він виступає у супроводі діджея та барабанщика, перші релізи музикант робив абсолютно сам.

– Я взагалі один в сім’ї і мені завжди хотілося мати брата або сестру. Брата крутіше, особливо старшого. Ну і ця назва була дуже коротка, вона “вкатила” одразу. Взагалі все почалося з першого треку “Брат вставляє”, інтро на першому альбомі. Ну і якось воно так виникло нізвідки, зачепилося і так й залишилося.

“Брат” – це слово яке має багато значень в українській лексиці і має дуже цікаве значення в англомовній.

– “BRAT” жанрово – це не висока полиця української поезії. Навіть треба було спробувати спуститися до рівня широкої публіки і спробувати зробити тексти, які будуть давати ті меседжі, які ми вважаємо за потрібне. В цьому випадку моя поезія вона соціальна, про певні речі, про певні проблеми. Мені здається, на відміну від багатьох різних колективів в Україні, які пишуть соціальні речі, я стараюся робити це не пафосно, іронічно “стібатися” з цього всього.

Поезія VS музика

Попри те, що “поезія вже не є вагомою частиною ідентифікації” Семенчука, в наступному році з’явиться його нова книжка, яка, за словами автора, “вже написана та давно лежить”. Також він займається громадською діяльністю – “не можу полишити, бо нема на кого”.

– Можу сказати, що від останнього часу музика приносить мені більше грошей, ніж інші види моєї діяльності, – каже музикант. – Я радий, що в своєму житті я можу заробляти не тільки музикою, але й поезією та культурним менеджментом. Навпроти мого будинку триває будівництво новобудови і я завжди дивлюся як ті хлопці в дощ і сніг щось будують, і думаю – як мені пощастило що я в своєму житті можу займатися улюбленою справою і не вмирати з голоду.

Ми граємо за цей місяць третій концерт, і я всюди задоволений аудиторією: люди приходять, підспівують, тусуються танцюють – я задоволений, значить воно працює. Чесно кажучи, мені процес написання музики більше подобається ніж процес написання поезії.

Написання поезії це таке копання в самому собі, а написання музики – це релакс. Коли мені погано, я сідаю писати музику у мене з’являється хороший настрій, навіть якщо це сумна музика.

Коли ти граєш з музичним проектом, ти відчуваєш ось цей благородний піт, що ти заробив ці гроші не дарма, ти дійсно попрацював. 

Про альтернативну (реп) музику та філологічний бекграунд

– Талановитих реперів є насправді дуже багато, багатьом з них заважає відсутність ресурсів для того щоб розкручувати свою музику. Наші реп артисти – це лише на 50 відсотків талант, якась харизма, а на інші 50 – це вдалий розкручений піарний проект.

Але будьмо відверті, альтернативна музика в Україні вмирає. 7-8 років тому концертних турів альтернативних гуртів, як я бачив, було набагато більше. І це не тільки питання репу, але й рок-музики. Тобто у нас гурт або збирає клуб на сто чоловік, або стадіон, щось середнього не має.

Життя альтернативного музиканта у нас – це або ти мусиш мати п’ять-шість проектів, щоб за рахунок них жити, або працювати на іншій роботі і заробляти гроші. Тоді музика це як хобі.

– Коли я слухаю як пишуть тексти молоді репери з якогось маленького містечка, як вони складають слова – я розумію, що я цього ніколи не зможу досягнути, бо я забагато цих слів знаю. А вони роблять це настільки природно, абсолютно в кайф собі, не маючи за собою нікого філологічно чи поетичного бекграунду. Це мене настільки захоплює, що я постійно “респектую” і думаю, як би це так викреслити увесь свій попередній бекграунд і згадати, що я виріс в Хмельницькому на “спальніку”, і повернутися туди на 15 років назад.

Фото Марини Сербінович

Олеся Яненко

See Full Bio