Іслам – друга за чисельністю вірян релігія в світі та Україні після християнства. За різними підрахунками в нашій державі проживають від 800 тисяч до двох мільйонів мусульман, більшість з яких є кримськими татарами.
Та попри таку поширеність, в українському суспільстві можна зустріти різні реакції на іслам: від позитивної до настороженої чи навіть ворожої. Але на будь-якому з полюсів ставлення (а особливо на другому) відчутна одна проблема: відсутність знань про ісламську культуру трохи глибших, ніж у пересічних громадян.
Тож у черговому матеріалі з циклу “Релігії Вінниці” Vежа вирішила зібрати найцікавішу інформацію про мусульман-сунітів, як найчисельнішої групи ісламу. Починаючи від того, чому їм не можна брати кредити і закінчуючи тим, як здійснюють тисячолітні ісламські обряди у нашому місті.
Це третій матеріал з циклу «Релігії Вінниці» – досліджень релігійних громад нашого міста. Vежа не підтримує і не засуджує жодну релігію. Стаття має виключно просвітницький характер.
У 2017 році ми вже розповідали про мечеть сунітів на Матроса Кошки, торкнулись окремих аспектів життя мусульманських жінок та певних стереотипів (рекомендуємо прочитати спершу той матеріал). Цього разу ми зосередимося на найцікавіших, на думку автора, нормах ісламу та особливостях їх застосування у Вінниці та країнах шаріату.
Різний іслам
Багато хто з нас чув, що в ісламі віряни належать до одного з двох головних напрямків: або сунізму (яких близько 90%), або різних течій шиїзму (яких, відповідно, близько 10%). У Вінниці також є дві мечеті – на вулиці Матроса Кошки та в районі залізничного вокзалу. Однак насправді різниця між течіями не така колосальна і первинно полягала в різних поглядах на те, як мав передаватись титул халіфа (аналога Папи Римського для мусульман): бути виборним чи спадковим.
Крім цього, на практиці, наприклад, суніти мають молитися п`ять разів на день, у той час, як шиїти – тричі. Також у різних гілок ісламу може бути різне ставлення до імамів та ієрархії релігійних текстів після Корану.
Однак, як зазначив нам сунітський імам Рінат Хабібутдінов, “кардинальної різниці немає, бо основа у шиїтів та сунітів одна і та ж – Коран”. Але ми все ж зазначимо, що у цьому матеріалі ми досліджуватимемо іслам з точки зору сунітів.
Ще одне важливе уточнення – у різних сім`ях та навіть країнах норми ісламу можуть виконувати по-різному сумлінно. Відтак ми, за замовчанням, будемо говорити про те, “як чинять праведні мусульмани”.
“Арабська” подорож
Як показує практика, українські мечеті – місця, які можуть бути абсолютно різними. Якщо ви, як автор цього матеріалу, побуваєте в ісламських храмах Києва та Одеси, мечеть на Матроса Кошки може здатись вам відносно скромною, але більш затишною.
До цієї мечеті (ісламського культурного центру “Аль Ісра”) загалом ходять молитись близько трьох сотень мусульман з Вінниці, які є переважно студентами з інших країн, однак декількох, уже місцевих жителів Вінниці тут можна зустріти, здається, завжди.
Саме вони та імам Рінат Хабібутдінов й розповіли нам про теорію та практику ісламу – на сторінках Корану, у країнах Азії та у вінницьких реаліях.
Під час наших відвідин ми декілька разів потрапляли на намаз, який в порівнянні з постійними богослужіннями інших релігій видався найкоротшим – він тривав не більше 10 хвилин. У різні дні, крім п`ятниці, в мечеті було менше десяти вірян, тож під час карантину ми ходили до храму саме у такі дні.
Цікаво також, що жінкам для намазу тут виділена окрема кімната (в деяких інших мечетях автор зустрічав відгородження території для жінок ширмою).
Намаз. Здійснюється в бік Мекки
Загалом мечеть очікувано можна було б назвати “арабським світом”, позаяк арабську мову тут, здається, можна почути набагато частіше, ніж українську чи російську – на ній був написаний Коран, на ній відбувається дуже атмосферний заклик на намаз та саме цю мову вивчають мусульмани з різних країн.
Наприклад, допоки ми розмовляли з імамом (татарином, який переїхав до України з Киргизії), ми стали свідками ситуації, коли присутні віряни, не зрозумівши питання, спілкувались з ним та між собою саме арабською.
У кого вірять мусульмани?
Напевно, не знайдеться людини, яка не знає, що мусульмани вірять в Аллага (Аллаха) та що його пророком був Мухаммад. Іслам часто протиставляють християнству, трохи рідше юдаїзму, однак небагатьом відомо, що з точки зору мусульманства всі ці три релігії очолює один Бог.
Мусульмани поважають Біблію як Святе Писання від Бога, однак, на їхню думку, в сучасних біблійських текстах багато чого змінили вже самі люди, без волі Всевишнього. Відтак, приписи Біблії мусульмани не виконують. Разом з тим, Ноя (в ісламі – Нуха), Мойсея (Мусу), Ісуса Христа (Ісу) мусульмани вважають пророками Аллаха та шанують їх.
Також в Корані окремо згадують про джинів (шайтанів), які були створені з вогню та є переважно злими створіннями та ангелів, які, зокрема, фіксують позитивні та негативні вчинки людини. І ті, й інші, згідно з положеннями Корану, є невидимими для звичайних людей. Головним джерелом зла в мусульманстві вважається шайтан Ібліс.
Країни, в яких релігійні норми ісламу діють на рівні закону називають країнами шаріату. Головною книгою мусульман, де містяться такі норми, є, як відомо, Коран, однак важливе значення має також Сунна – писання, викладене у формі розповідей про вчинки й висловлювання пророка Мухаммада, як взірцевого мусульманина.
Як приймають іслам?
Цікаво, що мусульманам не можна запрошувати чи примушувати приєднатись до ісламу – вони можуть лише розповідати про Аллаха, Мухаммада та Святе Писання, а вже рішення про вступ до релігії людина має приймати сама.
Тож першим, що має зробити людина перед вступом до релігії – ознайомитись з основами, в які вона буде вірити. Головною дією у прийнятті ісламу є промова “шахади” (свідчення) – “Свідчу, що немає Бога, крім Аллаха і свідчу, що Мухаммад – посланець Аллаха”. Однак робити це потрібно робити усвідомлено та з переконаністю у сказаному.
– При цьому, свідки не обов`язково повинні бути присутні – Аллах Всезнаючий, і буде чути ваші слова, навіть якщо ви будете один… – розповідає імам.
У мусульман, на відміну від християн, не здійснюють посвяту в релігію для дітей – в ісламі відсутні аналоги хрещення для дітей. “Дитина з народження стає мусульманином, тому такі обряди не потрібні” – розповідає нам імам.
Відсутність обов`язку помсти за віру
Не так давно Європу сколихнув ряд злочинів, через які порція негативу дісталась вірянам ісламу – наприклад, через вбивство у Франції вчителя історії Самюеля Паті за те, що він показав учням карикатури на пророка Мухаммеда.
Ми запитали у пана Ріната та присутніх мусульман, чи приписує Коран вчиняти якісь дії вірянам у випадках, коли лунають чи вчиняються образи Аллаха, Мухаммада чи, наприклад, ісламу.
Однак, як зазначив імам, вчиняти чи не вчиняти такі злочини є персональним вибором окремої людини – з його слів, в Корані немає норм, якими зобов`язують мстити за образу віри, особливо подібними шляхами.
Вчинок чоловіка-зловмисника у випадку вбивства Самюеля Паті імам засуджує та додає, що мусульманам часом доводиться зіштовхуватись з образами – зазвичай не повністю усвідомленими тим, хто їх висловлює.
Однак навіть якщо людина цілеспрямовано та повністю усвідомлено хоче принизити іслам, пан Рінат вказує на необхідність дії виключно правовими методами, не порушуючи законів країни, у якій перебувають мусульмани.
В якийсь момент розмови вінницькі мусульмани вказали на несправедливість застосування формулювання “ісламський терорист” (на їх думку, доцільна назва “терорист” без приставки “ісламський”) у випадках, подібних до вбивства Паті.
Аргументують вони свою позицію, зокрема, тим, що навіть у випадку терактів проти мусульман (наприклад, у випадку вбивства 51 людини у мечетях в новозеландському місті Крайстчерч в 2019 році) прихильники ісламу не використовували словосполучення “християнські терористи”.
Ще одним аргументом називають заборону незаконного позбавлення життя Кораном – “вбивство навіть однієї людини прирівнюється до вбивства всього людства” – зазначають у мечеті.
Обмеження
Як і в багатьох інших релігіях, в ісламі є певні обмеження, багато з яких вже відомі широкому загалу. До прикладу, відомі заборони щодо вживання свинини, наркотиків та алкоголю. Однак не всі знають, що ці заборони охоплюють ще й суміжні заняття.
Так, мусульманам не можна вирощувати виноград з метою виробництва вина чи продавати його виноробам, працювати барменом чи займатись виробництвом наркотичних речовин (навіть в країнах, де це легально). Також не можна, до прикладу, працювати кондитером солодощів, що містять спирт.
Не лише забороняється їсти м’ясо свині, але й небажано носити речі з її шкіри, займатись вирощуванням цих тварин тощо. На питання про причини заборони свинини нам пояснили, що вона просто є в священних текстах, а вже люди шукають їй пояснення.
Так, один з вірян в мечеті нам перерахував наступні аргументи: певна спорідненість організмів свині та людини, брудний спосіб життя свиней, окремо наголосивши, що “свиня – єдина тварина, яка не ревнує” (що, на думку окремих мусульман, може “передатись” і людині через їжу).
Крім таких відомих обмежень послідовникам Аллага не можна курити (в тому числі й кальяни), їсти тварин, які померли своєю смертю, а також брати кредити в банку чи кошти в борг під відсотки.
Причина – в ісламі кредитування вважається “нечесним” заробітком. Разом з тим, кошти в банках можна зберігати, але не можна використовувати прибутки від депозитних рахунків – отримані відсотки потрібно витрачати, наприклад, на благодійність.
Цікаво, що в ісламі є й особлива обов`язкова пожертва – закят, яку мусульмани сплачують один раз в рік як свідчення того, що отримані доходи були чесними.
Окремі обмеження стосуються окремих статей – чоловікам, до прикладу, заборонено носити золоті прикраси та шовкові вироби (вважається, що вони призначені лише для жінок).
Жінкам же потрібно прикривати майже своє тіло, крім обличчя та кистей рук, в присутності чужих чоловіків. Це стосується й місць, де, здавалося б, заведено бути роздягнутим – наприклад, на пляжі. Для цього для мусульманок розробили спеціальний костюм для купання – буркіні.
Гріхи та їх відпущення
В ісламі є досить багато гріхів, однак деякі вважаються особливо тяжкими. До них належать, зокрема, ідолопоклонництво, вбивство людини (йдеться про незаконне позбавлення людини життя, позаяк, наприклад, смертна кара передбачена Кораном), залишення поля боя мусульманином, чаклунство, неправдиві свідчення в суді, наклеп, лихварство, перелюб та гомосексуалізм.
Разом з тим, у мусульман відсутній обряд сповіді – імам не може відпустити людині гріхи. Зробити це може лише Аллах, якщо людина звернеться до нього в молитві з щирим каяттям.
Крім цього, як розповів пан Рінат, згідно з Кораном, людина несе покарання лише один раз за один гріх – або за свого життя від людей (наприклад, через суд), або після своєї смерті. Однак, за словами імама, “після смерті покарання страшніше”.
Народження
Як ми вже зазначали, в ісламі відсутній обряд посвячення в релігію для народжених у мусульманській сім’ї дітей. Однак на честь народження дитини мусульмани, згідно з Сунною, мають за можливості влаштувати свято (“акика”) та пригостити гостей. Традиційно йдеться про приготування двох баранів на честь народження хлопчика і одного – на честь дівчинки.
Однак таку умову треба виконати, якщо є матеріальна можливість і є відповідні тварини (в країнах, де овець не розводять, можуть пригощати чимось іншим).
Так збіглось, що саме таке свято мали влаштувати у день нашого першого візиту до ісламського культурного центру. Так, у дворі центру ще вдень почали приготування м’яса, яке увечері в будівлі центру мали скуштувати десятки гостей.
Пан Рінат пояснив, що не у всіх мусульман є місце, де можна приготувати страви та розмістити гостей, відтак центр в таких випадках може виділити відповідні приміщення.
Крім цього, за кілька тижнів після народження хлопчикам роблять обрізання – такий обов`язок для чоловіків приписує Коран.
– З медичної точки зору можуть бути різні причини – для чистоти, гігієни тощо. Але це припис Всевишнього, щоб робили чоловіки обрізання. Тому цю процедуру і здійснюємо – розповідає імам, який також пройшов через обрізання.
Обрізання роблять і у більш зрілому віці, однак тоді операція переноситься складніше. Роблять обрізання мусульманам і у Вінниці – в лікарні, а не в домашніх умовах. Щоправда, де-юре така операція вважається лікуванням.
Шлюб
Дошлюбні стосунки
В більшості немусульманських суспільств вже є “класикою” утворення сім`ї після певного часу стосунків між хлопцем та дівчиною. Від кількох місяців до кількох років хлопець та дівчина можуть самостійно вирішувати, чи варто їм одружуватися, просто бути у стосунках і жити разом, чи шукати когось іншого.
В ісламі така модель неможлива хоча б з однієї причини: чоловікам забороняється торкатись до чужих жінок, а жінкам – до чужих чоловіків. “Нечужими”, до яких торкатись можна, для чоловіків є лише матір, дочка, сестра, внучка та дружина (аналогічні обмеження діють для жінок). Тому казати про звичні для нас дошлюбні прогулянки з обіймами та поцілунками, не доводиться (не кажучи вже про секс чи співмешкання).
Крім цього, хлопцю та дівчині заборонено ходити вдвох на побачення взагалі (навіть у вигляді звичайних прогулянок з простими розмовами).
– Іслам забороняє не лише сам перелюб, але й ті засоби, які до нього ведуть. Усамітнення з людиною протилежної статі є таким засобом, тому також заборонене – розповідає Імам.
Відтак, зустрічі та розмови між потенційними молодятами дозволені лише в присутності інших людей – наприклад, брата чи батьків дівчини або ж на публіці.
На питання, як же потенційній парі пізнати одне одного краще, якщо навіть прості розмови обмежуються, імам зазначає, що в Корані радиться обирати богобоязку дружину, яка дотримується норм ісламу. Крім цього, великий вплив на вибір партнера/партнерки мають батьки потенційних молодят.
Також присутні й певні обмеження, які накладаються на мусульманських жінок та чоловіків при виборі партнера для шлюбу. Так, наприклад, чоловіку не можна одружуватись з кількома жінками, що є сестрами одна одній.
Крім цього, чоловік-суніт може одружитись, крім мусульманки, з віруючою християнкою чи іудейкою (а майбутня дружина при цьому може й не змінювати свою релігію – примус до вступу у мусульманство перед шлюбом є гріхом).
Одружуватись чоловікам з представницями решти релігій не можна. Разом з тим, жінкам-мусульманкам не дозволено виходити заміж за чоловіків будь-якої іншої релігії, крім ісламу.
В мечеті пояснюють – “чоловік є головою сім’ї, тож з точки зору ісламу, саме він несе відповідальність, до якої релігії будуть належати його діти. Жінка може потрапити під вплив чоловіка і в такому разі діти можуть не бути мусульманами”. Тому чоловікам-мусульманам такі шлюби дозволяють, а от жінкам – ні.
Одруження
Процес підготування до одруження (у випадку українських мусульман йдеться про аналог “вінчання”, позаяк держава в нас відділена від церкви) починається із заручин – фактично, обіцянки одружитися, яка зі слів імама, не надає нареченому особливих прав.
Наречені перед весіллям мають домовитися про махр – своєрідний весільний подарунок нареченій. Це може бути чим завгодно – як певним предметом, так і сумою коштів, які наречений зобов’язаний дати нареченій і які перебуватимуть у виключно її власності.
Пан Рінат розповідає, що в Україні найбільший махр, який він зустрічав – 150 тисяч доларів, які попросила наречена в Донецьку. У Вінниці, де мусульманами є переважно студенти, махром часто стають золоті каблучки.
Також він зазначає, що під час весілля можуть визначати і “прощальний” дар, який наречений має дати дружині у випадку розлучення. Так, існує практика, де весільний подарунок може бути символічним (наприклад, становити одну гривню), а ось прощальний буде більш коштовним.
Обидва види подарунків прописують у мусульманському свідоцтві про шлюб, яке підписують та затверджують в мечеті. На весіллі мають бути присутні два свідки (будь-якої статі).
Присутність батьків необов’язкова, однак, як зазначає пан Рінат, у Вінниці, якщо хтось з молодят досить молодого віку (20-25 років) або якщо наречена одружується вперше, в мечеті вказують на необхідність згоди батьків або свідоцтва про шлюб із РАЦСу.
Сімейне життя
Не секрет, наприклад, що головним у мусульманській сім’ї вважається чоловік, який може брати собі до чотирьох дружин.
Однак, як пояснює пан Рінат, попри поширену у європейців думку, що багатоженство слугує в першу чергу для задоволення сексуальних потреб, воно, згідно із Сунною, має, головним чином, позитивну соціальну роль.
До приладу, так сімейне життя забезпечують жінці яка втратила чоловіка або при природній кількісній перевазі жінок у суспільстві. Також завдяки багатоженству мусульманам немає гострої потреби розлучатись з дружиною, яка не може мати дітей.
Про те, що чоловік планує одружуватися, він має поставити до відома дружину (дозволу в неї запитувати не потрібно). Як розповів пан Рінат, у Вінниці він зустрічав до десяти мусульманських сімей з багатоженством – у таких родинах одна дружина є офіційною (з точки зору законодавства), а інші – ні. З точки зору ісламу дружини є рівними.
Іслам регулює також і сексуальне сімейне життя своїх вірян. Зі слів імама Ріната, “дозволеними є лише статеві стосунки з дружиною, все решта – заборонено”. Секс з кількома дружинами одночасно – заборонений, секс поза шлюбом – заборонений, секс “зі збоченнями” – заборонений, мастурбація – заборонена.
Після статевого акту норми ісламу приписують здійснити обряд повного обмивання тіла.
Утримання ісламської сім’ї за промовчанням покладається на чоловіка, однак чоловік не може заборонити дружині працювати чи не працювати.
– Навіть якщо дружина працює, зароблені нею кошти – це виключно її доходи, які вона може витрачати так, як сама забажає – зазначає імам.
Разом з тим, Коран чітко регламентує підпорядкування чоловікам жінок:
– Чоловіки піклуються про жінок, адже Аллаг віддав перевагу одним перед іншими, а також через те, що чоловіки витрачають своє майно. Праведні жінки покірні, вони бережуть у час відсутності те, що Аллаг наказав берегти.
А тих жінок, непокори яких ви боїтесь, повчайте, уникайте на подружньому ложі та врешті-решт злегка бийте. Якщо ж вони послухаються вас, то не шукайте шляху проти них. Воістину, Аллаг – Всевишній, Великий! – йдеться в сурі “Ан-Ніса”.
Ми запитали в пана Ріната, як тлумачиться положення щодо рукоприкладства в межах цього аяту Корану. Імам розповідає, що ця норма чітко регулюється нормами шаріату і йдеться не про дозвіл будь-якого фізичного насилля:
– Будь-яке фізичне насилля стосовно не лише жінок є недопустимим і засуджується. І пророк Мухаммад говорив, коли йому скаржились дружини на своїх чоловіків, що “чоловіки, які застосовують насилля в шлюбі є найгіршими з вас”.
Далі пан Рінат бере ручку для письма та легко, майже невідчутно постукує автора по плечу. Він розповідає, що ісламські вчені-богослови встановили допустимим аналогічні постукування сіваком (невеличкою паличкою для чистки зубів) в сімейних відносинах.
– В шаріаті є певні межі для таких дій. Якщо чоловік порушує ці межі, він чинить гріх і буде відповідати за нього перед Всевишнім – розповідає імам.
Розлучення
Розлучення у мусульман, на відміну від деяких інших релігій, є дозволеним, однак “неприємним” для Бога процесом. Для чоловіків завершення шлюбу є досить простим – достатньо тричі (один раз на місяць, три місяці поспіль) промовити “Я з тобою розлучаюсь” і після цього шлюбні стосунки фактично припиняються – суд лише документарно реєструє розлучення.
Однак в такому випадку ще раз одружитись з уже колишньою дружиною чоловік так просто не зможе – це може статись лише після того, як жінка вийде заміж за іншого чоловіка та розлучиться вже з ним.
Жінка в країнах шаріату має для розлучення одразу звертатись до суду, при цьому потрібна вмотивована причина. В Україні розлучення із “офіційною” дружиною відбувається в установленому законом порядку, а з “неофіційними” – за посередництва імама в мечетях.
Знову вийти заміж жінка може лише за три місяці (місячні) після розлучення/ смерті чоловіка.
Подружня зрада, як звична причина для розлучення в Україні, в країнах шаріату є злочином. За позашлюбні сексуальні відносини може загрожувати смертна кара – як для чоловіків, так і для жінок. Однак в мечеті стверджують – на сьогодні такі випадки смертних покарань є досить нечастими.
Разом з тим, для доведення цього потрібні чотири свідки, які будуть давати свідчення перед судом. Якщо свідків менше або взагалі немає (а підозрюваний член подружжя не зізнається у зраді), покарання “за наклеп” отримує той, хто намагався звинуватити.
Смерть, заповіт і райське життя
Як доводять попередні матеріали циклу “Релігії Вінниці”, смерть – кінцевий пункт, до якого різні релігії підходять геть по-різному. Не став виключенням й іслам. Так, попри те, що мертвих людей мусульмани також ховають у землю, роблять вони це не в труні (як, наприклад, християни), а в савані (спеціальній тканині).
До цього покійника мають обмити та на голе тіло загорнути у згадану тканину, яку називають кафаном. Хоронити мусульман можна на звичайному кладовищі, однак, за словами імама, в ідеалі на окремому. Так, на цвинтарі у Луці-Мелешківській для мусульман виділили окрему ділянку.
Після смерті майно людини, згідно з Кораном, мають розділити у чітко визначених долях між родичами померлого. У такому підході, людина зазвичай може заповідати (на конкретну мету чи конкретним людям) лише третину майна – решта ділиться у чітких пропорціях між близькими родичами. Розмір частки для подружжя залежить, наприклад, від наявності дітей.
– Вам належить половина того, що лишили дружини ваші – якщо у них немає дитини. А якщо у них є дитина, то вам належить чверть того, що вони лишили – після поділу того, що було вказано у заповіті, або після виплати боргу. Дружинам же належить чверть того, що залишили ви, якщо у вас немає дитини… – йдеться в сурі “Ан-Ніса”.
Однак, як зазначає пан Рінат, в Україні та інших немусульманських країнах, де часто заповідають все майно (або діють інші частки розподілу за законом), між спадкоємцями трапляються конфлікти – частина з них може вимагати поділу майна за Кораном, частина – за заповітом. У таких випадках можуть починатися суди, в яких рішення виносять на користь спадкування за законом чи заповітом.
На самого померлого після смерті, згідно з віруваннями мусульман, очікують або пекло, або рай – в залежності від того, наскільки сумлінно людина виконувала приписи Корану. Від цього також залежить “розмір” нагороди та покарання, позаяк існує й певна градація праведності та грішності. Крім цього, в раю на людей очікує переродження в молодому красивому тілі.
Від автора
Звісно, ми не описували всі аспекти життя мусульман-сунітів – в самому лише Корані кількасот сторінок тексту, без врахування Сунни та сучасних тлумачень релігійних норм ісламськими вченими-богословами.
Однак автор сподівається, що цей текст щонайменше зміг вас зацікавити у подальшому пошуку інформації про цю релігію, а щонайбільше – змінив ваше ставлення до мусульман, як змінилось воно і в автора під час роботи над цим матеріалом.
Фото Марини Сербінович, автора
Ілюстративні фото – aljumuah.magazine, reason.com, serambi.minang, wishqatar, sadaka, alif.tv
Дякуємо!
Тепер редактори знають.