Сьогодні, 29 липня, авторка та режисерка проекту Ірина Правило приїхала до Вінниці, щоб розповісти про ідею фільму та знайти людей, які допоможуть їм у процесі написання сценарію та майбутніх зйомках повнометражного ігрового фільму.
Наразі команда фільму лише починає роботу над сценарієм за мотивами повісті “Микола Джеря”. Однією із областей, де можуть відбутися зйомки, розглядають Вінниччину.
– Кіномистецтво та сфера кінематографу, я думаю, в Україні буде напряму залежати від того, наскільки активною буде вся Україна, наскільки буде активний глядач, який вимагатиме того чи іншого продукту і, звичайно, активні люди, які допомагатимуть створювати кінофільми українські та не лише, щоб вони обмежувалися виробництвом у Києві, а взагалі на всій території України, – вважає Ірина Правило.
Написання сценарію до фільму “Джеря” стало можливим завдяки підтримці Українського культурного фонду, який надав на це 499 908 гривень. Сьогодні ж режисерка анонсувала круглий стіл, який хочуть провести разом з істориками, експертами, митцями та активістами щодо того, наскільки Вінниччина зможе долучитися до кінематографічного образу майбутнього фільму і чи зможе стати одним із майданчиків, де будуть шукати локації, типажі та відтворювати історію 19 століття. Захід відбудеться у молодіжному центрі “Квадрат”, за адресою вул. Театральна, 15. Початок о 15 годині.
– На наше глибоке переконання питання волі, яке постало в цій повісті і цей архетип українця Джеря, який народжений абсолютно вільним духом, але також народжений в умовах, коли хтось і щось за нього вирішує, коли обмежується воля не лише його особиста, а взагалі простору та його близьких людей і це неспівпадіння світоглядне – це та тема, яка важлива для нас з історичної точки зору. Весь світ вже знає про рабство, яке було в Америці і ми знаємо багато фільмів, але що таке панщина в світовому контексті – це поняття невідоме. Дуже часто, спілкуючись з молоддю, ти розумієш, що ці надзвичайно важливі теми, які закладені в нашу класичну літературу, не знаходять глибокого відзвону серед учнів, – додає режисерка фільму.
– Це речі, які потребують переосмислення сьогодні, живучи в українській незалежній державі, часто продовжуються процеси, коли за нас і для нас вирішують, – додає Ірина Правило. – Нам може здаватися, що ми ніби вільні, але разом з тим це відчуття нашого внутрішнього духу дуже подібне до того, що відчуває герой повісті “Микола Джеря”. Це історія саме про те, що по духу і по суті ми хочемо більше і ми хочемо волі, і для нас це питання “воля понад усе” – це з давніх-давен. Проводячи паралель з сучасним становищем речей, ми бачимо тисячі прикладів, що сучасний українець в умовах зовнішньої агресії та війни, яка триває в Україні, готовий залишити сім’ю і піти захищати волю свою особисту та всього народу. В цьому плані дуже мало що змінилось.
Взагалі, роботу над фільмом планують проводити у трьох регіонах: на Черкащині, Вінниччині та Бессарабії. Черкаська та Одеська області важливі, адже планують показати весь шлях Миколи Джері.
– Він (шлях – ред.) починається на Київщині, Черкащині і він фактично потім йде в Бессарабію. Що там було посередині у Нечуя-Левицького дуже швидко прописано. Для нас важливо все ж пройти шляхом Миколи Джері. І ми вже знаємо людей з Одещини, які живуть цією історією і готові до співпраці. Ми розглядаємо можливість зйомок в усіх цих регіонах, або, можливо, в двох. Нам ще дуже важливо показати Україну, як морську державу.
Наразі, протягом трьох з половиною місяців команді необхідно пройти препродакшн проекту: від створення літературного сценарію та експедицій, до проведення перших кастингів, розробки візуального стилю, а також планують зняти тизер майбутнього фільму. Все це має допомогти отримати фінансування на зйомки фільму у майбутньому і Ірина Правило сподівається, що їхню роботу оцінить Держкіно та зможе у майбутньому виділити необхідну кількість грошей на продовження роботи.
– Ми для себе вже сформували слоган майбутнього фільму: “А завтра була воля”. Тому що це історія про те, що Джеря йде і каже, що повернеться через рік. І він впевнений, що він повертається, але його подорож триває 20 років. І ось цей момент, що ми все чекаємо й чекаємо волю та впевнені, що вона буде завтра, мені здається це актуально і для нас сьогодні, – додала режисерка.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.