Вінниця – досить багатогранне і часто – досить несподіване, місто. Варто зійти з центральних вулиць і все довкола одразу змінюється.

За висотними будинками та спорудами органів влади ховаються затишні та по-своєму цікаві подвір’я, які переносять любителів піших прогулянок до абсолютно іншого світу.

З приходом весни Вінниця одразу змінила свій вигляд. І мова тут не тільки про квітучі дерева та велику кількість зеленого кольору довкола. Змінюється саме сприйняття міста. Особливо, якщо говорити про непомітні на перший погляд, заховані від щоденної міської метушні, місця вінницького центру. Які вони – манівці міста: затишні, шокуючі та суто вінницькі – читайте і дивіться у нашому незвичайному огляді. 

Єрусалимка

(вулиці Магістратська, Набережна, Симона Петлюри)

Вулиця Магістратська мала багато різних назв. Вона була Довгою, Торгівельною, Романівською, Плеханівською. Під час німецької окупації в 1941 році її навіть назвали на честь Володимира Великого. Але в пам’яті багатьох вінничан досі збереглась її комуністична назва – вулиця Першотравнева. Магістратською вона стала в 2015 році, під час хвилі декомунізації. Назвали її так на честь магістрату – органу місцевого самоврядування, що діяв у Вінниці з перервами від 1640 року до 1838-го, коли йому залишили тільки судові повноваження.

Сучасна вулиця Магістратська є частиною Нижньої Єрусалимки – місця компактного проживання євреїв у Вінниці. Протягом кількох сотень років тут жили та працювали єврейські ремісники та купці. Місцина завжди вирізнялась високою щільністю забудови. Через прихід радянської влади, а пізніше – через німецьку окупацію – тут все сильно змінилося. Від євреїв залишився переважно тільки топонім, але дух старої Єрусалимки продовжує жити.

Тут і в наш час висока щільність забудови, деякі будинки буквально налазять один на одного. Їхні мешканці, заховані від міської метушні, живуть у власному маленькому світі.

У дворах сучасної Єрусалимки помітно зіткнення різних періодів історії. Тут і старенькі будинки початку ХХ століття, і радянська забудова, і цілком сучасні споруди. Всіх їх поєднує велика кількість металопластикових вікон та металевих дверей. Написи на стінах поєднуються з комуністичною символікою на окремих воротах, звалищами різного непотребу та великою кількістю рослинності. Квітучі дерева, яскраві квіти на навіть виноградна лоза, що розрослась на перші два поверхи п’ятиповерхового будинку.

Двір за адресою вулиця Магістратська, 9, що знаходиться позаду будинку Львовича (також відомий як канцелярія Петлюри та вже колишнє приміщення обласного радіо) відзначився великою кількістю котів. Щоправда, сфотографувати себе дозволили тільки два з них.   

На вулиці Симона Петлюри, позаду колишньої пошти своєрідна розруха. Частина двору заросла деревами. Споруда, також відома, як “шоколадний будинок” була зведена на початку ХХ століття. На першому поверсі облаштували телеграфну станцію, а на другому мали б жити місцеві купці Ваксмани.

Читайте також: Вінницький «Шоколадний будинок», який ми бачимо, але не помічаємо

Оборонні мури та литовські князі

(вулиці Мури та Князів Коріатовичів)

По іншу сторону від Соборної панує своя атмосфера. Неподалік від Мурів, на однойменній вулиці забудова велась на схилі пагорба. Подекуди виникає відчуття, що окремі споруди будувались досить хаотично.

Будинок № 7 є досить типовим представником єврейського кварталу кінця ХІХ століття. Протягом останніх років він перебуває у вкрай занедбаному, навіть аварійному стані. Позаду панує рослинність та нагромадження парканів інших дворів.

На відрізку вулиці Коріатовичів від її початку до перетину з вулицею Миколи Оводова не так вже й легко вийти до річки. Якщо не рахувати частину біля “Авангарду”, то тут переважно все закрито парканами приватних територій.

В одній з місцин, де це таки можна зробити, бачимо старезну плоскодонку, обрізану вербу та маленький будиночок з вікон якого відкривається гарний вид на Південний Буг та його сусідній берег.  

Вінницький міський голова

(вулиця Миколи Оводова)

В дворах будинків по вулиці Миколи Оводова розташовується одна з багатьох історичних пам’яток – садиба Болеслава Лещинського. Юрист та присяжний повірений Лещинський замовив собі садибу, стилізовану під фортецю. Її вигляд залишився фактично незмінним до наших днів. Тут лише добудували ще один поверх.

Читайте також: П’ять століть історії: що було і що лишилося на вулиці Оводова у Вінниці

Навпроти будинку природна пам’ятка – дуб, названий місцевими мешканцями Гаврилом. Вважається, що йому близько 200 років.

По парній стороні вулиці Оводова найбільше уваги привертає двір будинку № 52. Впізнавані усіма портрети Ернесто Че Гевари та Муамара Каддафі вже протягом кількох років є однією з місцевих цікавинок.

Неподалік розташувався будинок під номером 58. Він вирізняється незвичною ліпниною та відкритими, великими балконами. Щоправда, вгорі будинку, під самим дахом заховалась радянська символіка – зірки та серпи з молотами.

Садиба капітана Четкова

(вулиця Олександра Пушкіна)

В будинку, де тепер розмістився Департамент архітектури міської ради, колись жив місцевий викладач гімнастики, колишній штабс-капітан Олександр Четков. Маєток у стилі модерн на ділянці зі значним ухилом рельєфу звели протягом 1909-1910 років. В радянські часи тут містився пологовий будинок.

В дворі за садибою можна натрапити на несподівану знахідку – невеличкий яр, струмок та занедбану альтанку.

Київський архітектор та охоронці правопорядку

(вулиці Владислава Городецького та Міліційна)

Сучасну вулицю Городецьокого раніше називали на честь Пирогова, Коцюбинського і навіть польського короля Владислава IV. В 2015 році її перейменували з вулиці Червоних партизанів на честь “київського Гауді”, видатного архітектора родом з Вінниччини.

Читайте також: Владислав Городецький: «київський Гауді» з Вінниччини, що створив Будинок з химерами

Перепади висоти створюють враження, ніби вулиця Міліційна – це бразильські фавели у вінницькому стилі. У своєрідній низовині розташувалось велике нагромадження цегляних приватних будинків. В кожному окремому дворі можна зустріти якусь дивовижу – від звалища будівельних матеріалів та старих матраців до фігурки Жовтого з реклами шоколадних цукерок.

Головний будівничий Вінниці

(вулиця Архітектора Артинова)

Двір будинку № 40 – особливе місце. У 80-ті роки минулого століття тут полюбляли збиратися місцеві поети, музиканти, художники та багато інших. Зазвичай це було місцем очікування перед відкриттям ресторану “Руускій чай”, де вони проводили більшу частину свого вільного часу.

Через дорогу, позаду того самого (вже колишнього) ресторану вдалося знайти навіть імпровізований город. Щоправда, там поки нічого не висадили.

Величезну кількість тюльпанів можна побачити в дворі біля колишнього будинку Лазовських. Його збудували в 1913 році, пізніше неодноразово добудовували та відновлювали після німецької окупації. Тепер це житловий будинок з одним із найкрасивіших у Вінниці дворів.

Фото Андрія Завертаного

Микола Геркалюк

See Full Bio