Минулої неділі у Вінниці відбулося чи не найголовніше свято краси – конкурс «Міс Вінниця 2018». Першою красунею Вінниці цьогоріч стала журналістка місцевого телебачення Аліна Бабій.
Мабуть, чимало дівчат у дитинстві мріяли стати справжніми принцесами. Дехто просто приносить цю мрію у доросле життя, а інші навіть втілюють та отримують як корону, так і захоплені погляди, і принаймні на деякий час опиняються у центрі уваги всього міста.
Ми вирішили поспілкуватися із Міс-2018 та переможницями минулих років, аби більше дізнатися про конкурс краси та зрозуміти, чому вродливі дівчата йдуть змагатися у красі та таланті з іншими, не менш вродливими, і що отримують, окрім перемоги, подарунків та корони.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Вінниці обрали найкрасивіших дівчат міста на конкурсі “Міс Вінниця”-2018. ФОТОРЕПОРТАЖ
АЛІНА БАБІЙ, «Міс Вінниця 2018»
– На свою перемогу не очікувала. Вболівала за іншу дівчину, яка, на жаль, не виборола жодного призового місця. Оскільки титул здобула несподівано, переспективних планів повязаних зі званням «Міс Вінниця» не мала. Але тепер розумію, що не можу залишатися в тіні і обов’язково буду приймати участь у різноманітних культурних і благодійних заходах. Вже маю запрошення від художника Володимира Козюка.
– Стежила за конкурсом та переможницями минулих років. Цікаво склалось: Міс 2017 і 2018 років – Аліни з Калинівки. (Переможниця конкурсу 2017-го року – Аліна Шамалюк – ред.)
Аліна з подругою, яка допомагала майбутній “Міс Вінниця 2018” готуватися до кожного виступу
- Раніше подібні регіональні конкурси були змогою показати себе, здобути певну популярність. Нині простіше цього досягти сфотографувавши себе у дзеркалі у вдалій позиції, і все – ти зірка інстаграму. Ще й, кажуть, гроші за це можна отримати)
- Думаю, зацікавленою (в участі у конкурсі – ред.) повинна бути сама дівчина, аби її обрали спершу на кастингу, далі – гідно виступити на фіналі. А переможниця повинна бути зацікавленою у достойній презентації свого міста на всеукраїнському конкурсі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Діадеми зі срібних ложок та кристалів Сваровскі: у Вінниці показали корони королев краси
Наскільки уявлення нової офіційно найгарнішої дівчини Вінниці відповідають дійсності та які перспективи з’являються у володарки титулу «Міс Вінниця» найкраще знають переможниці минулих років.
Зокрема, ми також поспілкувалися із Ольгою Безпалько («Міс Вінниця 2009»), Лілією Поліщук («Міс Вінниця 2008»), Ксенією Пугач («Міс Вінниця 2015») та Владою Щегловою («Міс Вінниця 2013») і дізналися про те, як конкурс допомагає втілювати мрії, якою має бути ідеальна перша красуня Вінниці, а також про чесність і об’єктивність конкурсів краси.
УЧАСТЬ ТА ПЕРЕМОГА У КОНКУРСІ «МІС ВІННИЦЯ»
Міс Вінниця 2009 ОЛЬГА БЕЗПАЛЬКО:
– Про участь точно не шкодую. Правда, цей факт завжди приємно вражає моїх колег на роботі чи партнерів. Вважаю, що конкурс «Міс Вінниця» – це не лакмусовий папірець, який визначає твоє майбутнє: ніби, якщо ти брав участь в конкурсі, а тим паче перемагав, тоді обов’язково твоє життя буде успішним та простим.
Для мене конкурс – важлива сторінка моєї життєвої історії. В ній йдеться про друзів, котрі вміють щиро радіти перемогам, про гордість рідних, про повагу та визнання оточуючих. Хоча взагалі не поділяю життя на «до» та «після» конкурсу, адже перемога на мої пріоритети чи досягнення не вплинула, хоча внесла свої корективи.
Для себе я зробила такий висновок, що дівчата, які йшли на конкурс з якоюсь конкретною метою, а не просто перемогти і потішити своє самолюбство, потім досить вміло використовують цей титул. Хтось іде для того, щоб здійснювати певну благодійну роботу, хтось – щоб допомогти іншим через втілення соціальних проектів. Титул завжди привертає увагу тих людей, які соціально активні в суспільстві, тому цим можна досить вдало користуватися. Коли я займалася громадською діяльністю, то дійсно мені це допомагало.
– Насправді, я щиро радію, що останні роки конкурс почав ставати більш соціально-орієнтованим. Я часто помічала тенденцію, що багато учасниць, просто гарні дівчата, готові приділяти вагому частину свого часу благодійним проектам і бути корисними суспільству, але не знають як це робити. І в цьому немає нічого страшного, просто потрібно таких людей направити та підказати. Думаю, що з часом наш конкурс створить цілий фонд, який координуватиме діяльність бувших і теперішніх учасниць конкурсів краси.
ЛІЛІЯ ПОЛІЩУК:
- Не секрет, що я народилася в іншій країні та переїхала до Вінниці, коли мені було 13 років, а вже у 16 перемогла у конкурсі «Міс Вінниця», хоча до того я не планувала пов’язувати своє життя із конкурсом чи моделінгом. Дійсно після цього конкурсу моє життя змінилося. Напевно, чи не найбільше у порівнянні з переможницями усіх років, тому що після перемоги у 2008-му році, слово «Міс» стало дуже вагомим у моєму житті і навіть стало моєю професією. Після того, як я перемогла у Вінниці, я поїхала на всеукраїнський конкурс, але там не отримала жодного місця, тому що я була дуже маленькою. Виходить так, що за три роки, з 16 до 19, я об’їздила десять конкурсів краси, були перемоги і в українських, і у міжнародних конкурсах, але, зрештою, я вирішила, що з мене досить і мені вже не було цікаво займатися конкурсною та модельною діяльністю, хоча я мала контракти у Європі.
- У 19 років я відкрила свою дитячу модельну агенцію «Princess» і вже у 20 років провела конкурс «Міні-міс Вінниця». Я започаткувала цей конкурс і цьогоріч він відбувся вже вп’яте. Цей конкурс дуже успішний, тому що за цей час у мене дві дівчини стали «Міні-міс України» та дві перемогли у конкурсі «Міні-міс Світу».
- Минуло вже 10 років після моєї перемоги. Зараз я припинила займатися дитячим напрямком, а три роки тому я вийшла заміж та переїхала до Києва, але вирішила все ж мати зв’язок із Вінницею і так як зараз я стала вже «місіс», то вирішила започаткувати конкурс «Місіс Вінниця», він відбудеться вже в травні. Це така поетапність: спершу я була «міс», потім створила «міні-міс», а далі – «місіс». Це моя стихія.
Міс Вінниця 2013 ВЛАДА ЩЕГЛОВА:
– Перемога завжди сильно впливає на життя. Після перемоги у конкурсі «Міс Вінниця» я знайшла роботу своєї мрії – це робота моделі.
Міс Вінниця 2015 КСЕНІЯ ПУГАЧ:
– Мені участь у конкурсі допомогла стати впевненішою в собі, жіночнішою, познайомила з безліччю чудових людей, надала можливість проявити себе. А ще – взяти участь у «Міс Україна», працювати над собою та йти тільки вперед . За конкурсом слідкую кожного року, адже сама була на місці дівчат, розумію їхні переживання та надії. І кожного року всіх чекає незабутнє шоу завдяки організаторам та старанням самих учасниць.
(НЕ)ВТРАЧЕНА ПОПУЛЯРНІСТЬ КОНКУРСУ «МІС ВІННИЦЯ»
ОЛЬГА БЕЗПАЛЬКО:
– На мою думку, конкурс «Міс Вінниця» свою популярність ніколи не втратить тому що «Міс Вінниця» – це культурна подія міста, традиційне свято весни, якого чекають вінничани. Але концентрація інших конкурсів стала досить висока.
Сьогодні багато різних конкурсів всеукраїнського рівня перевели на кастинговий формат. Це говорить про те, що ніхто вже не ставить собі за мету перемогти в першу чергу в регіональному конкурсі, щоб їхати на всеукраїнські змагання. Тому я думаю, що багато дівчат вирішили себе одразу пробувати на національних конкурсах. Адже гарні дівчата у Вінниці не могли закінчитися (посміхається). Вони завжди були, є і будуть!
– Я не організатор, але якби мені довелось ще додатково обирати згідно якогось критерію, то я б, можливо, відправила свою «позакулісну» людину до зали, де дівчата готуються до кастингу, для того, щоб протестувати учасниць на гідну поведінку. Тобто перевірити, чи вони не пліткують, не поводять себе зверхньо, знахабніло, чи не вживають лайку. Адже обличчя міста повинно бути моральним в першу чергу. На таких дівчат рівняється підростаюче покоління.
А вже в другу чергу я б оцінювала інтелігентність та зовнішні дані. Я їх не розділяю. Вважаю, що вони пропорційно важливі. І хоч ми завжди з друзями в вузькому колі жартуємо, що розум зі сцени не видно, проте з часом все стає явним. Дівчина повинна вміти поводити себе гідно в суспільстві. Титул “Міс Вінниця” – це відповідальність. З моменту його отримання, переможниця повинна розуміти, що вона представляє не тільки себе.
ЛІЛІЯ ПОЛІЩУК:
– Як у конкурсантки та організатора конкурсів, у мене є своє бачення кастингу, але виносити на загал та говорити про це я не готова. В першу чергу тому, що я сама була «Міс» і я вдячна і місту, і організаторам за те, що це було у моєму житті і було б не дуже доречно висловлюватися про якісь зміни. Але я знаю, що відбудуться певні реорганізаційні зміни і вірю, що вже наступного року конкурс буде мати абсолютно нове дихання. А якщо ще й знадобиться моя допомога – я буду рада долучитися до цього дійства.
– Мені дуже прикро бачити, що сьогодні актуальність конкурсу спадає, тому що ще у 2008-му році у нас на кастингу було 116 дівчат і це було настільки престижно, що я була щаслива просто потрапити до «шістнадцятки».
Прикро, що зараз чомусь не складається із конкурсантками і хотілося б, щоб відбулись зміни на наступний рік. Я хочу дуже, щоб дівчата не втрачали таку можливість і брали участь у конкурсі. Наприклад, у мене зараз конкурсанток на «Місіс Вінниця» виявилось надзвичайно багато – 200 претенденток, при чому є організаційний внесок, але і неймовірно високий рівень конкурсу.
КСЕНІЯ ПУГАЧ:
– Щодо того, чому менше дівчат приходять на кастинги, можливо, комусь забракло впевненості аби прийти… Існує багато «але». Я вважаю, що потрібно приходити на кастинги та пробувати свої сили, не завжди вдається пройти з першого разу та це загартовує, вказує на помилки, які потрібно врахувати в майбутньому.
В жодному разі не потрібно засмучуватись, бажано зі всього виносити певний урок та працювати над собою. Найголовніше – це посмішка, адже саме вона показує внутрішній світ людини, ще важливо бути собою, не грати роль. Фальш завжди відчувається як членами журі, так і людьми, які будуть сидіти в залі в день конкурсу.
ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ТА СТЕРЕОТИПИ НАВКОЛО КОНКУРСІВ КРАСИ
ОЛЬГА БЕЗПАЛЬКО:
– Однозначно відповісти важко. Для моїх друзів, рідних і вінничан, яким я подобалася – конкурс був об’єктивним, а для цього списку інших учасниць – ні. Все в житті відносно. І оцінка красивого не виняток. В кожного своє естетичне сприйняття. Тому я вважаю, що конкурс “Міс Вінниця” – об’єктивний хоча б тому, що переможців не судять! Якщо людина перемогла, значить вона того варта!
Я не виняток. До участі в нашому конкурсі, я також піддавалася стереотипній думці про те, що конкурси краси носять нечесний характер. Я прагматик, і завжди виважено підходжу до всіх вчинків у житті. І пам’ятаю, що перед участю роздумувала: що перше місце для мене зась, друге місце отримає справжня переможниця, яка через відсутність коштів чи зв’язків не потрапила б на перше, а от за третє місце я ще можу поборотися. Я тоді дуже хотіла поїхати до Європи (саме таким був приз за третє місце), адже до цього ніколи за кордоном не бувала. Мені здавалося, що кращого бути не може. А вийшло навпаки – отримала перше місце і поїхала до Туреччини. Весело згадувати свої міркування тоді (задумано посміхнулася).
Також, пам’ятаю, як за декілька тижнів після того конкурсу був один захід і в колі молодих людей обговорювався результат конкурсу. Вони мене не впізнали, і під час розмови, кажуть, що переможниця кожному із членів журі за своє перше місце віддала, здається, декілька тисяч доларів. Після того я поцікавилась, а де ж моя частина?! Людина розгубилась і не знала, що відповісти. Питаю: «А звідки ти ТОЧНО знаєш?» – «А мені ЗНАЙОМІ говорили». Ось так “знайомі знайомих” “точно” знають як дівчата стають переможницями. Дуже наглядна історія про те, як чутки роблять конкурси суб’єктивними.
Я не зраджую своїм принципам. Вважаю, що “придбана” перемога ніколи не принесе радості і поваги в оточуючих. Та й насправді – це не перемога. І пишаюся тим, що завжди в житті вистачає сили і мудрості не приймати “подяки” чи інші пропозиції, що суперечать моєму переконанню. Розумієте, конкурс краси, це не єдине місце де можуть “запропонувати винагороду”. Якби я реагувала на такі пропозиції – вже б давно змогла відмовитися від щоденної роботи і жити в задоволення, але насправді важливі не блага, а гідність. Ми особистості тільки тоді, коли маємо власні переконання і впевнено слідуємо їм.
ЛІЛІЯ ПОЛІЩУК:
– Навіщо бороти ці стереотипи? Я точно знаю, що свого року я перемогла чесно та справедливо. Я була 16-річною дівчинкою, яка приїхала з Придністров’я, з простої сім’ї, не маючи абсолютно ніяких коштів чи зв’язків, але ось так мені пощастило в житті. Надалі я взяла собі за правило, що і на моїх конкурсах все буде відбуватися абсолютно чесно та прозоро.
Я щаслива від того, що на моїх конкурсах ніхто не може сказати, що все куплено, адже навіть преса може знаходитися під час голосування і зараз ми до журі беремо відомих зіркових осіб, нікого немає з Вінниці.
Скажу, як організатор, що можна зробити все чисто, прозоро та доступно, але все одно знайдуться ті люди, які будуть щось говорити. І нехай, ми не зможемо ці «злі язики» змінити. Тому просто потрібно показати раз, що, наприклад, преса може бути присутня при голосуванні чи ще щось, щоб люди зрозуміли, що все насправді чесно.
КСЕНІЯ ПУГАЧ:
– Мені здається,що кожного року, якою б не була переможниця будуть ті, яким вона не сподобається чи хтось буде мати свої думки з цього приводу. В кожного є свої фаворити і я вважаю що кожна дівчина заслуговує корони. Поняття краси у кожного своє, і ця краса повинна бути не тільки зовнішня, але й внутрішня, як би банально це не звучало.
ІДЕАЛЬНА «МІС ВІННИЦЯ»
ОЛЬГА БЕЗПАЛЬКО:
– Наступного року, після своєї перемоги, я була у журі і тоді перемогу між собою ділили дві досить гарні учасниці і дійсно було непросто обрати. Одна була більш модельного формату, а інша конкурсного. Під час рейтингового голосування всі члени журі погодилися, що дівчина, яка виглядала ніби краще, на Міс Україна «вище голови не стрибне», а інша мала гарний потенціал – струнка, з гарним станом, зачаровуючим довгим волоссям та позитивним посилом до глядачів. І ми проголосували саме за неї, тому що розуміли, що до конкурсу «Міс Україна» вона зможе якісніше підготуватися і показати кращий результат. І ми не помилилися, вона отримала третє місце і це був найкращий результат за ті роки.
ЛІЛІЯ ПОЛІЩУК:
– Мабуть було б добре, щоб розкривали внутрішню сторону конкурсанток. Наприклад, на конкурсі «Місіс Вінниця» ми будемо оцінювати конкурсанток не лише за зовнішністю, а й обов’язково по її соціальному проекту та “місійності”. Хотілося би, щоб і конкурс «Міс Вінниця» більше розкривав дівчину зсередини, її ерудованість, талант, внутрішній світ, тому що надалі вона поїде представляти Вінницю та Україну, матиме подальші перспективи.
ВЛАДА ЩЕГЛОВА:
– На мою думку, кастинг варто проводити в декілька турів, адже дівчата повинні бути найкращими. Можливо, можна зробити певні конкурси. Я думаю, що неправильно обирати конкурсанток лише за завнішніми параметрами, адже на таких конкурсах потрібно показувати ще й інтелект дівчини.
КСЕНІЯ ПУГАЧ:
– Звичайно, перш за все, це конкурс краси, де б журі мали оцінювати лише зовнішні дані, але їх недостатньо. Дівчина повинна бути цікавою, вміти поводити себе як на сцені, так і поза нею. Я думаю, це було б фізично неможливо переговорити зі всіма бажаючими прийняти участь у конкурсі, але організаторам вдається кожного року обрати достойних дівчат, які мають змогу проявити себе.
Фото надані переможницями конкурсу «Міс Вінниця»
Дякуємо!
Тепер редактори знають.