Ця історія трапилася ще до Нового року, проте не хотілося псувати свято читачам негативом. Однак сама ситуація, що відбулася з автором цих рядків – досить симптоматична не лише для Вінниці, а й, напевно, для всієї країни.
Це історія про безкарність та вседозволеність, яка переростає у відверту зневагу до людей з боку “сильних світу цього”. Найгірше те, що багаторічна безкарність, наявність влади та грошей вселяє впевненість таким людям в тому, що це може відбуватися вічно. І вони щиро дивуються, коли хтось з цим незгоден.
А починалося все досить тривіально: я мав приїхати на ділову зустріч в торговельно-офісний центр “Юність”. Хто там бував – знає, що в тому місці дуже непросто припаркуватися. Тож доводиться шукати місце для авто деінде, наприклад – у сусідніх подвірях. Саме за поворотом від “Юності” трапилося таке місце: відкритий паркомайданчин біля ювелірного центру “Діадема”. Майданчик загороджений парканом, але ворота відкриті, за ними – припарковані автомобілі. Жодних підозр у мене на той момент не виникало.
Цікаво, що залишив власне авто в тому місці я лише на 5-7 хвилин, а коли повернувся – помітив, що ворота зачинені. Тобто вони замкнені і виїхати з парковки немає жодної можливості. Саме в цей момент до мене підійшов чоловік, котрий запросив мене до… господарів ювелірного центру.
В приміщенні мені пояснили, що я “несанкціоновано проник на режимний об’єкт” і мою автівку звідси просто не випустять. Я не представлявся журналістом, а як звичайний громадянин уточнив: чи справді ці люди мають намір заблокувати мою власність – авто, а відтак примусово обмежити моє право на пересування? Отримавши ствердну відповідь і зауваження, що на відкритих (!) воротах написано “Не паркуватися”, мені не лишалося нічого іншого, як викликати поліцію.
Важливо, що поліція їхала на виклик цілих півтори години (попри запевняння очільника вінницької “патрульки” про середній час прибуття на виклик протягом дев’яти хвилин)! Протягом цього часу хтось дав команду заблокувати ворота ще й цим червоним авто.
А я тим часом терпляче продовжував чекати “копів”. Врешті, нерви не витримали у водія машини, яка загородила шлях до воріт – він поїхав. Тож я вирішив відплатити тим самим, і вже своїм авто (яким міг їздити лише територією парковки) заблокував виїзд з парковки – до прибуття правоохоронців.
Господарі “Діадеми” також не гаяли часу та викликали охоронну фірму: вона прибула значно швидше, ніж поліція. Саме тут і відбувся контакт не з ким небудь, а власником “Діадеми”: п. Григорієм Деруном – на той час я ще не знав, хто це такий.
Виявилося, що п. Дерун не лише власник ювелірного центру, а й колишній заступник голови Вінницької ОДА, очільник партії “Сильна Україна” на Вінниччині, яка потім влилася в Партію регіонів Януковича. Можливо, саме згадка про ті часи і тодішню владу дозволяли п. Деруну відчувати себе настільки впевнено.
Григорій Дерун, крайній праворуч
Пан Дерун запевнив охоронців та згодом і поліцію, що вбачає в мені потенційного грабіжника, позаяк моє авто – не з вінницькою реєстрацією. А тому одноосібно вирішив заблокувати чужий автомобіль до прибуття патрульних: такий собі слідчий, суддя та державний виконавець в одній особі.
Зрштою, поліція таки приїхала і, перевіривши лише мої документи (а не людини, яка заблокувала авто), попросила адміністрацію випустити мою машину з територію парковки. Жодних протоколів абощо правоохоронці вирішили не складати, а на зауваження, що йдеться про кримінальне правопорушення, патрульні вирішили “тактовно” промовчати.
Так само патрульні не змогли відповісти на моє запитання про законність встановлення “Діадемою” парканів прямо на тротуарі. Оригінальної форми, зигзагами, паркан “режимного об’єкту”, фактично, забрав під “режимну парковку” тротуар для пішоходів. З цим запитанням поліцейські порадили звернутися до Вінницької міської ради, що автор обов’язково зробить.
А так само ми звернемось і щодо решти подібних “режимних парканів”, які обмежують наше право на вільне пересування Вінницею.
Якщо ви, шановні читачі, знаєте про місця таких незаконних парканів: повідомляйте, будь ласка, їхні адреси в коментарях і ми дізнаємося, чи законно вони встановлені з подальшими зверненнями у відповідні структури з вимогою демонтувати “режимні загорожі” колишніх прихильників Януковича – і не лише їх – у місті Вінниця.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.