Енергійна, креативна та творча – саме так можна описати книгу-п’єсу «В очікуванні копірайтера» від видавництва Pabulum та водночас – її авторку, молоду письменницю Стаську Падалку. Дівчина презентувала свою першу книгу у Вінниці 14 грудня, у книгарні «Є».

Сама книга – це фактично посібник для тих, хто дотичний до сфери копірайтингу, заробляє написанням текстів або ж міркує – чи не податися йому в цю професію. У книзі описано погляд на текст з точки зору трьох персонажів – письменника, філологині та маркетолога.

Презентація вже відбулася у кількох містах України, після Вінниці залишається останнє місто – Дніпро, до якого Стаська вирушила майже одразу після зустрічі у нашому місті. Відтак дівчина зізналась, що окрім вінницьких трамваїв, котрі їй до речі сподобалися, більше нічого не встигла побачити. Але пообіцяла якось повернутися.

Про Стаську (Станіславу)
У дитинстві дівчина родом з Горлівки мріяла стати ветеринаром і не бачила себе у жодній іншій професії. Втім усе змінив випадок: Стаська просто здавала кров і від цього раптово знепритомніла. Відтак, зрозумівши, що дитячій мрії не судилося втілитися, у Стаськи залишилася інша – написати книгу.

• Я дізналась, що ми є далекими родичами із Адамом Міцкевичем і вирішила: все – тепер я буду писати! І пішла писати – у дитячу газету, вже потім – пішла у журналістику, – говорить Стаська.

Згодом дівчина працювала, вчителькою, креативним менеджером, СММ та врешті спинилась на професії копірайтера. Зараз Стаська Падалка – копірайтерка креативного агентства «Arriba!», лекторка у Школі реклами і дизайну «Багаж» та багатьох інших платформах, координаторка літературного проекту Litosvita в Харкові.

Дівчина розповіла, як писала тексти про тижні моди у Мілані та останні модні тренди зволожуючих сироваток для обличчя, сидячи при цьому у маленькій гостинці у одязі із секонд-хенду. Потім дівчина працювала «в рекламі», менеджером (навіть креативним!) та ще мала низку професій, про які можна розповідати вічно.

Одним з етапів кар’єрного сходження стала розмова із Максом Бурцевим – власником креативного агентства «Arriba!» та школи реклами та дизайну «Багаж». Бурцев також є одним із викладачів на основному курсі «Рекламні комунікації» у «Багажі». Стаська була студенткою першого набору.

• Сталося так, що на випускному з курсу він сказав: «Давай поговоримо про твоє майбутнє». А я мліла від «Arriba!» вже давно до того. І Макс Бурецв (сам Макс Бурцев!) запропонував мені поговорити про роботу. Я була в такій ейфорії, що навіть забула, на який день назначено зустріч. Пам’ятала, що на 11-ту. Але у який день? Ну точно: або в понеділок чи у вівторок, ну максимум – в середу. Ну не в четвер же!
• Врешті, коли ми зустрілися, Макс Бурцев запропонував мені працювати у нього… копірайтером. Хм… Ну добре. Я ж знаю, що це таке – копірайтер. Хоча виявилось врешті, що ні. Виявилось, копірайтери не тільки пишуть тексти – вони генерують ідеї і якщо ці ідеї не про текст, або не текстом вони висловлені – це теж те, що роблять копірайтери. Наприклад, це ідеї рекламних роликів, або як зробити, щоб товар продавався на радіо. І це було приємним бонусом, бо я спочатку вважала, що доведеться тупо переписувати тексти по сім раз, як це було до того.

Про виявлені істини
Як зауважила авторка, на своєму творчому шляху вона виявила багато речей (окрім вже зазначеного профілю копірайтера), які до того їй здавалися дещо інакшими. Як це було наприклад, у Litosvita – центрі літературної освіти для творчого розвитку і натхнення усіх, хто пише, читає і цікавиться культурним процесом.

До речі, серед лекторів центру – Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Тарас Прохасько, Юрко Іздрик, Катерина Бабкіна та інші.

• Коли я потрапила у Litosvita – це було щось: все, я тусуюсь із письменниками. Я крута. А згодом я виявила те, що взагалі у голові не вкладається: всі ці невимовно круті письменники, небожителі – живі люди. Вони значно простіші, ніж здається, з ними можна працювати і спілкуватися, в їхньому райдері немає нічого про «47 білих троянд».

• Є агенції,де працюють копірайтери і вони генерують ідеї. Але ніхто ними не ділиться. Тобто, ніхто вам не розказує, яким чином вони зробили наприклад класний сценарій, яка формула, як до цього прийшли. Тобто це певна ізоляція. Ось вони кажуть: ось в нас такий от кейс, ми підняли продажі на 90%. І…? І зазвичай після цього «І» – нічого, ніхто нічого не розказує.
• Київ – двомовне місто. Втім рекламна сфера там – все ж російськомовна. Україномовних дизайнерів, криейтерів, копірайтерів – дуже мало.

Про книгу

• Дмитро Стретович, координатор Litosvita у Львові, та Ірина Осадчук – створили видавництво «Pabulum». Так вийшло, що вони мені зателефонували і запропонували написати книгу. Перше, що я зробила – зателефонувала Саші – це моя подруга, яка дуже класно верстає, тому питання верстки – взагалі не стояло. Крім гарної верстки мені потрібні картинки. В мене є інша подруга – ілюстратор, майстер тату Інна Алімова. Хто буде малювати? Інна звісно! Але… потрібен текст. Не може бути книга про копірайтинг без тексту.

Далі Стаська описала, як спочатку безуспішно намагалася знайти концепцію книги. Врешті звернулась до свого знайомого психолога Андрія Міщенка, який, ставлячи запитання, все ж привів Стаську до концепції.

• Після зустрічі він провів мене до метро і тут я зрозуміла, що хочу, щоб це була книга-п’єса. В мене є концепція. Є! Залишилось усе просто написати. Щодня, потрошки, щоб встигнути до дедлайну, не такого вже й жорсткого. Ні. Це лажа. Я не можу писати щодня. У мене «синдром дипломної ночі». Тому я мила вікна, підлогу, прасувала, прала, мені траплялися книжки, тістечка. Все, окрім книги. Тому я взяла відпустку і так справа зрушила з місця.
• Врешті було створено три образи: філологиня, письменник та маркетолог. Усі вони ставляться до тексту по-різному. Тому вийшла книга про текст – як його зробити краще, щоб він був гарним з усіх кутів.

Ми не будемо описувати подробиці книги, але варто зазначити, що вона – легка, ненав’язлива і яскрава. І це не тільки про обкладинку.

Книгу Стаська написала російською, а вже українською її переклала та частково відкоригувала Ольга Кендзіор.

«В очікуванні копірайтера» буде корисна копірайтерам, неймерам, райтерам, SMM-никам і всім, хто обрав текст способом заробітку. Втім, зауважила Стаська, навіть тим, хто поки тільки замислюється над можливістю обрати одну із цих професій – буде користь: щонайменше, людина зможе зрозуміти, чи взагалі їй це потрібно.

• Дуже хочу почути відгуки, а ще дужче – негативні. Хочу знати думку читачів, і своїх колег-копірайтерів. А ще – просто спілкуватись. Можна було б навіть створити якусь власну Асоціацію копірайтерів, де можна слідкувати за роботою одне одного.

Так само, як Стаська є щирою, простою та водночас дуже розумною людино, такою є і її книга. У ній описано погляди на текст із точок зору персонажів – філологині, маркетолога та письменника. Також авторка щедро додала практичних порад, вправ та навіть своєрідний чек-лист для читача.

Щиру книгу щирої авторки можна придбати у Вінниці у книгарні «Є» (вулиця Соборна, 68).

Фото Миколи Геркалюка, зі сторінки Стаськи та з фейсбук-сторінки Книгарні є – Вінниця

Юлія Плахтій

Журналіст

See Full Bio