Якщо запізнитися на презентацію книги Максима Кідрука бодай на трохи (як примудрився автор цих рядків), і не знати в обличчя самого Макса, то можна подумати, що потрапив на наукову лекцію. Напевно, студентську, тому що в залі – заповненій вщерть учора в галереї ХХІ – зібралася переважно молодь.
На щастя, VежА знала молодого письменника в обличчя, адже на презентацію нової книги Кідрука “Не озирайся і мовчи” у Вінниці ми очікували вже давно. Щонайменше з моменту, коли наше місто потрапило до переліку сотні міст, які письменник зібрався об’їхати впродовж туру “100містНОІМ”, організованого на підтримку роману.
50 великих і менших міст України у турі команди Кідрука лишилися вже позаду: серед них Львів, Київ та Херсон. Після Вінниці Макс рушив до Хмельницького і далі по всій країні.
На екрані на екрані за виступаючим мерехтять зображення атомів та розбитого яйця, аудиторія інколи посміюється над жартами письменника про ентропію та теорію струн. Десь по середині Максим пообіцяв, що не буде доходити до квантової фізики, але… все одно дійшов. Зрештою, нічого дивного як для презентацій Кідрука: автора технотрилерів та містичних історій. Тим більше, що книга, яку він презентував у Вінниці – про паралельні світи.
Паралельні світи Кідрука
Близько години Кідрук пояснював наукові теорії, згідно з якими існування паралельних реальностей у Всесвіті не виключається. “Ці припущення не роблять ці світи обов’язково реальними, але воно робить їх можливими”, – наголошує письменник. Макс закликає аудиторію уявити час двовимірно, наприклад – у вигляді грандіозного батону:
- Кожна скибка: це шматочок часу, в якому увесь всесвіт “застиг” у конкретний момент. Ми всі є свідками подій, які для нас нібито відбуваються одночасно: тут виступає Кідрук, на вулиці рухається автомобіль, а за 500 світових років народжується нова зірка. Але ось цю зірку ми побачим лише через 500 років, хоч народилася вона зараз – адже світлу від неї треба час, аби долетіти до нас. “Плин” часу рухається інакше, залежно від швидкості та відстані.
Поки присутні намагалися “переварити” масу наукової інформації, Кідрук пив воду та принагідно навіть пояснював, чому – теоретично! – холодна пляшка води може нагріти його теплу руку. “Але таке ніколи не відбувається в реальності”, – уточнює і вже певним чином переводить розмову з аудиторією на філософський лад.
- Тобто згідно з цими теоріями, майбутнє всього відоме заздалегідь? – запитує молодий чоловік із залу.
На цьому моменті письменник чесно зізнається, що дискусії про це питання в науці тривають сотні, якщо не тисячі років, і він також навряд чи скаже точну відповідь.
ДЕ НЕМАЄ БОГА
Зрештою, Кідрук анонсує свій наступний роман під назвою “ДЕ НЕМАЄ БОГА” , яку він далі просто називає “ДНБ”. Особливо відзначає обкладинку: “Я помітив, що зараз трендово робити обкладинки ось такі – де багато тексту”, а також пояснює, чому вся назва написана капслоком:
- Це зокрема щоб уникнути написання слова “БОГ” з великої або маленької літери. Я атеїст, і для мене “БОГ” – це загальне поняття: таке як Зевс, Аллах, Христос чи ще хтось. Але я не хочу нікого дратувати і давати цим привід для хайпу, – каже Кідрук.
За словами письменника, на нову книгу його надихнула історія про авіакатастрофу в Антарктиді у 70-х роках минулого століття: тоді відзіткнення з горою загинули всі пасажири. Інших подробиці нового творіння його автор вирішив не розкривати. Зазначивши лише, що це – його найбільш очікувана книга, котру він планував написати вже кілька років.
Під час тривалої автограф сесії поцікавилися у продавців творів письменника, скільки продали у Вінниці: кажуть – трохи менше середньої кількості на інших презентаціях. Вже як Кідрук сфотографувався з останнім гуртом дівчат, трохи детальніше питаємося, як проходить тур і як йому Вінниця.
- Загалом, реальність виявилася приблизно така, як і очікувалася. Приємно, що зібрався повний зал, була дискусія. Я зараз маю можливість побачити багато більших і менших міст, і окремі мене приємно вражають – наприклад, як відбулася презентація у Херсоні. У Києві, звісно, прийшо багато людей, у Львові – трохи менше, ніж зазвичай, можливо через те, що нещодавно там відбувся книжковий форум. Загалом, добре, що навіть в малих містах приходить чимало охочих до української літератури.
Презентація у Вінниці затягнулася – тривала понад дві з половиною години, і вже навіть “Галерея XXI” попросила покинути приміщення. Забравши із собою решту книг, Кідрук та його команда вирушили в наступне місто: на черзі – Хмельницький.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.