Понад 9 тисяч експонатів за 90 років існування музею, дзеркало, в яке дивився сам Михайло Коцюбинський та його родина, а головне – садиба “МихМиха”, яку музей його імені вже майже століття намагається зберегти – і зберігають! – у майже автентичному стані.
Саме про цю садибу Коцюбинський ще в позаминулому столітті написав один зі своїх перших творів “Наша хатка”, опублікованому в тодішньому місцевому журналі. Сьогодні, після дев’яти десятків років від створення вінницького музею Коцюбинського його працівники тихо і майже з придиханням згадують кожен важливий артефакт, який зберігається в експозиції.
- Частину експонатів музею передала донька Михайла Михайловича Ірина, – розповідають працівники музею. Кажуть, що запрошували на ювілей до Вінниці й внука письменника, який сьогодні працює в черніговському “візаві” вінницького музею, однак той не зміг приїхати, хоч і передавав Вінниці вітання.
- Сьогодні ми збираємо та оформлюємо всю необхідну документацію, аби провести повне оновлення та реконструкцію садиби Коцюбинського – гроші вже пообіцяла виділити вінницька міськрада. Тож очікуємо, що за два-три роки наш музей буде повністю оновлений, – сподівається в.о. директора музею Наталія Назаренко.
Одним з перших до слова виходить керівник Центру історії Вінниці Олександр Федоришен. На відміну від інших гостей – котрі принесли квіти, вази, фотоапарати та інші подарунки – він вирішив привітати гостей не матеріально. Однак від цього подарунок – не менш цінний і саме до нього прикута основна увага:
- У київських архівах нам вдалося знайти кілька унікальних відео, яке широкий загал сьогодні побачить вперше – пояснює історик. За його спиною на екрані – на “паузі” чорно-білий кадр з якоїсь старої кінохроніки. Федоришен просить увімкнути відео, в залі гасять світло і перед глядачами: монохромне відео майже сторічної давнини – про відкриття музею Коцюбинського у Вінниці.
Короткий фільм Одеської кінофабрики створений по лекалам радянського “голівуду”: основна увага очільникам КПРС, комсомолу та іншій партійній номенклатурі.
Однак поміж іншого – унікальні кадри старої Вінниці, зафіксований “батько вінницької історії” Валентин Отамановський та рідний брат Михайла Коцюбинського – Хома – який тоді особисто контролював реставрацію родинної садиби письменника та перетворення її в музей.
За тим – ще кілька раритетних відео, на яких видно спорудження першого пам’ятника Михайлу Михайловичу ще до війни – його зруйнували в перший рік вторгнення німецьких військ в Україну. В кінохроніці видно, як вінничани закладають перші цеглини в постамент майбутнього пам’ятнику. Потім – відпочинок містян у Центральному парку, Літній театр, перед ним – фонтан, якого більше немає, каруселі для дітей і навіть нічне освітлення парку.
Диктор за кадром стверджує, що парк має 40 гектарів, він, розташований над Бугом – один з найкращих у місті та створений “руками трудящих”. Крім іншого, в кінохроніці показують спорудження театру ім. Садовського, заводу суперфосфатів та, звісно, збір урожаю хлібу під керівництвом голови колгоспу.
Завершується відео неоднозначною фразою: “Тепер, за радянської влади вінничани живуть по-новому”.
Після перегляду унікальних відеокадрів (котрі Центр історії Вінниці невдовзі обіцяє викласти в Мережу), перейшли до більш традиційних привітань: піснями, урочистими фразами, грамотами та грошовими преміями від міської влади. Зокрема музею подарували і напівпрофесійну фотокамеру: аби і тепер зберігачі музейних традицій Коцюбинського могли фіксувати його історію для майбутніх поколінь.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.