Троє в каяках та сирий гарбуз: вінничанин разом з дніпрянами йде на рекорд по Бугу

Каяки, 1200 кілометрів та пригоди – усе це про трьох хлопців, які вирішили встановити рекорд України по запливу на байдарках. Серед них – вінничанин, який у звичайному житті ще й керує місцевим клубом любителів екстриму.

Журналісти VежА поспілкувалися з мандрівниками, які вже шостий день гребуть маршрутом «Хмельницький-Ізмаїл» та планують здобути звання рекордсменів вже до кінця жовтня. Як їм живеться «по болотам» та на чому тримається їх оптимізм – далі у репортажі.

Як ми писали раніше, троє молодих хлопців вирішили за 40 днів подолати 1200 кілометрів по Бугу від витоків до гирла. По дорозі із ними вже трапилось кілька історій.

КОМАНДА
Вінничанин (Луганського походження) Костянтин Прилепський має дружину та двох дітей. Працює «у офісі» та водночас керує вінницьким клубом любителів ходіння по стропам, що близько до ходіння по канату.
Олег Тамаров, з Дніпра, теж одружений та має двох дітей. У звичайному житті – підприємець, який займається туристичною справою.
Владислав Науменко, теж дніпрянин – неодружений програміст та «офісний працівник».

ІСТОРІЇ
Олег розповідає, що пішов до ближнього берегу будинку попросити води.

•  Хазяїн дому, дідусь, був не дуже привітним й ближче, ніж на чотири метри, до паркану не підходив. Та я кажу – «дайте води», а він – «немає, тут в наш єдиний колодязь щура кинули». Порадив на інший берег рушати. Я й пішов, а там ані душі й броду не видно. Я й так, і сяк шукав – аж раптом з темряви голос: «Та онде брід!». Я не одразу побачив тінь серед дерев. Чолов’яга почав мене координувати «Ліворуч, праворуч! Куди пішов – там глибоко!». Тільки так і вибрався.

Владислав розповів, як на їхні «запливи» реагують люди.

• Цікаво споглядати, як сидить дідусь рибалить, наче вже сто років там знаходиться, аж тут ми «розсікаємо». Він гляне на нас, як на диво, й проводжає поглядом мрійливо. Чи малий, який пасе корів – підійшов й з відкритим ротом питає «а це що, а те, а це навігатор?». Ми для нього – наче подія в житті. Стільки різних поглядів на нас – хтось дивується, хтось дивиться із заздрістю, хто й обурюється, що ми тут «рибу лякаємо». Але не всі такі.

Далі розповідають «наперебій»:

• От вчора, пливемо собі. А тут чоловік такий, кілограмів сто вагою, біжить, як молодий, метрів зо тридцять й кричить: «Стійте! Тут спінінги, зараз приберу, а як проїдете – тоді перезакину». Ось так!

Костянтин каже, що були й неприємні ситуації.

• Зарослі й болота значно ускладнюють мандрівку. Часто доводиться не пливсти, а нести свої каяки. Та ще й пороги долати – справа не з легких. Але нас рятує бойовий дух, якісне спорядження та підтримка один одного.

ПОБУТ

Каяки у хлопців професійні, відтак дороговартісні – два італійських та один латвійський. Та екстремали зазначають, що в ідеалі мали би брати три види каяків – для водного «хай-вею»(без жодних перешкод), для річкових порогів та для моря, яким завершать свою подорож.

• Але й так вдячні, що нам ці каяки дали без питань, на довіру.

Хлопці розповідають, що навіть їли … сирий гарбуз, що ріс серед занедбаного городу.

• Ні, ну а що такого? Вітаміни ж, амінокислоти! Та ще й так смачно!

До слова, харчів хлопці набрали на весь маршрут, а помістилися вони у два невеличких пакети. Секрет – компактні пачки із «харчо» швидкого приготування.

ІДЕЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ, РЕКОРД

«Координатором» у хлопців виступає дружина вінничанина Костянтина – Юлія.

• Нам пощастило, що замість влаштувати скандал, що я так далеко рушаю та лишаю її з двома дітьми, Юля нас координує, допомагає орієнтуватися, редагує наші дописи у «Фейсбуці» та всіляко полегшує нам життя.

Олег каже, що одного разу хлопці сиділи й міркували над тим, що «старість дихає в потилицю» й вирішили зробити щось таке, про що можна буде розповісти онукам. Натхнення хлопці відчули дізнавшись, що одна дівчина самотужки подолала на мотоциклі чи не половину земної кулі під девізом «Повір у мрію». Тож, хлопці склали маршрут й зрозуміли, що йдуть на рекорд. До слова, попереднім рекордом був 25-денний заплив на 1130 кілометрів, але тоді двоє хлопців пливли виключно «чистою» водною гладдю – без боліт та зарослів.

Цікаво, що за фіксацію рекорду, мандрівники мали б заплатити 13 тисяч гривень, та їм зробили «знижку» – 9 тисяч. Проте, мандрівники відмовились від офіційного визнання рекорду, але для себе мають його підтвердження – дані навігатора.

фото Андрія Завертаного