Зранку 18 серпня центр Вінниці почав прокидатися під звуки траурної музики: це було не прощання з полеглим героєм-бійцем, або проводи в останню дорогу визначної людини.

Натомість таким чином понад сотня протестувальників вкотре вимагала від міської влади відмовитися від намірів будівництва нового кладовища в мікрорайоні Сабарів.

Ще з 9:00 протестувальники почали збиратися на площі Героїв Небесної Сотні: там розгорнули плакати, встановили траурні вінки. В авангарді протесту – популярна блогерка Таїсія Гайда та одна з лідерок незадоволених сабарівчан Ольга Мазуркевич.

Обидві – з чорними жалобними пов’язками на руках: таким чином мітинг маркував своїх прихильників. Вже традиційно ядро протестувальників, окрім мешканців Сабарова, також складалося із традиційних прихильників Партії пенсіонерів та її лідера у Вінниці Віктора Маліновського.

Близько 9:40 – за двадцять хвилин до початку чергової сесії міської ради (яка, до слова, не планувала розглядати питання побудови нового кладовища), – протестувальники рушили “жалобною” процесією до будівлі міської ради. На ходу увімкнули колонку з похоронною музикою, в “голові” колони розташували дівчат-школярок, котрі несли плакат із написом “Сабарів – перлина природи”. Невдовзі до юних дівчат приєднався старший чоловік.

Вже за кілька хвилин колона досягла своє мети – будівлі міської ради. Однак чим ближче протестувальники наближалися до центрального входу, тим жахливішою ставала музична какофонія: справа в тому, що ще зранку тут розташувалася презентація змагань з автоперегонів.

Молоді хлопці поставили на площі два автомобіля, обтягнули їх огорожею та увімкнули веселу українську музику. Тож похоронний марш вмить злився з попсою від послідовниць Софії Ротару, народжуючи якийсь новий, незвичний музичний стиль. А для посилення ефекту “передовий загін” протестувальників, які перебували біля міськради ще до прибуття колони, увімкнули ще один резервний динамік – аби вуха заклало вже всім гарантовано.

На вході до будівлю вже стояла охорона з числа працівників Муніципальної поліції, поліції “аваківської” та охоронної фірми “Гепард”.

Зрозумівши, що ці редути їм не пройти, мітингарі неочікувано розвернулися і швидко пішли назад у бік Соборної: тут, на заклик своїх лідерів, вони протягом хвилини перекрили рух центральною вулицею міста.

Так само з плакатами, траурним вінком та з дітьми на плечах, протестувальники ходили вперед-назад пішохідним переходом, змушуючи автівки розвертатися, а тролейбуси і трамваї – просто ставати.

Тож вінничани, котрі поспішали у своїх справах, мусили полишати громадський транспорт і йти далі пішки. Мовленнєві звороти та фразеологізми, що їх вигукували екс-пасажири на адресу мітингувальників, ми не публікуємо з поваги до наших читачів.

Вулична блокада тривала не довго: поліції вдалося переконати протестувальників звільнити проїжджу частину, аби уникнути юридичної відповідальності. Дехто з мітингарів пручався і використовував в якості зброї квіти: одному чоловікові старша жінка “зарядила” букетом просто в око.

Поки пристрасті кипіли біля Соборної, про дітей, які несли найбільший плакат, здається всі забули: дівчата мовчки і сумно стояли під палючим сонцем неподалік міськради, вочевидь не розуміючи свою роль у цій історії.

У цей час розпочалася сесія міської ради: на ній, серед іншого, вирішували бюджетні питання щодо фінансування шкіл та садочків, земельні – про надання понад сотні ділянок воїнам-АТОвцям, та присвоєння звання почесного громадянина міста Вінниця Раїсі Панасюк. Депутати й журналісти очікували полум’яного виступу однієї з лідерок протестів сабарівчан – депутатки Ганни Давиденко, – однак вона, як і під час минулого протесту, не змогла з’явитися на сесію. Щоправда, перед тим написавши у себе на Фейсбуці що “подумки лишається з людьми”.

Зрештою, згадавши, що найбільше претензій протестувальники мають до міського голови, мітингарі знову рушили до будівлі міської ради. Тепер вже з наміром “штурмувати” приміщення, в яке вони не могли потрапити крізь кордони поліцейських.

Натовп здійснив кілька спроб натиску на охоронців та скляні стіни міської ради, однак зрештою – відступив. Кульмінацією сутички став ляпас однієї з жінок начальнику КП “Муніципальна поліція” п. Гайовику, проте і Гайовик не залишився у боргу.

Чиновники у свою чергу намагалися вкотре запропонувати конструктивну розмову протестувальникам: до людей спустилося відразу два заступника міського голови –  Микола Форманюк і Сергій Тимощук, а також директор департаменту з благоустрою Володимир Ніценко. Посадовці ще раз публічно запропонували лідерам протесту обрати між собою ініціативну групу, яка вже сьогодні, о 14:00 змогла би зустрітися з міським головою Сергієм Моргуновим та вирішити усі болючі питання.

Проте і цього разу – як і всі попередні – протестувальники категорично відкинули такі пропозиції: дехто з жінок голосно кричала, що на зустрічі делегатів будуть “пресувати”, а за тим натовп знову почав скандувати “Ганьба”.

Поки тривав напружений діалог влади з громадськістю, піднявся ґвалт з під ґанку будівлі: одна з жінок-протестувальниць голосила, що з вікна міськради її чимось облили.

Мітингарі стверджували, що з вікна вилили фекалії, інші переконували – що йдеться про конденсат з кондиціонерів,  у той час як жінка активно демонструвала сліди від крапель на брюках тележурналістам.

Зрештою протестувальниця заявила, що їй стало зле і поліція відвела жінку за ріг будівлі.

Тим часом протест почав спадати нанівець: біля міської ради вже не відбувалося сутичок, особливо з огляду на те, що досередини приміщення зайшов посилений наряд поліції. Через поліцейські кордони до “Прозорого офісу” проблематично було потрапити звичайним громадянам, хоч протестувальників вже вибірково заводили до середини.

Головною інтригою лишається питання – чи погодяться все ж сабарівчани розпочати перемовини з владою, запропоновані їм о 14:00. За інформацією Vежі, наразі труднощі в протестувальників виникли у зв’язку з тим, що мітингарі досі не можуть обрати між собою “найголовніших” протестувальників

admin

Технічний адміністратор сайту

See Full Bio