Що подивитися і куди поїхати, якщо втомитился від засмагання на пляжі у Фетхіє? Подорож лагунами на кораблі? Шопінг? Історичне місто-привид, де жили греки трохи менше століття тому? Чи можливо екстимальний параглайдінг з висоти понад 2000 метрів?
VежА продовжує фотоподорож мальовничою місцевістю Даламан у Туреччині, де на початку літа десять вінницьких журналістів “відпочивали” із прес-туром.
Потрібен нам берег турецький або Як вінницькі журналісти в Даламан літали. Частина 1
5 зірок із морем солодощів: як вінницькі журналісти тестували курорти Туреччини. Частина 2
Центр міста
З мальовничого Олюденізу ми відправились у центр міста Фетхіє. Тут розшташована порівняно невелика пристань, де швартуються екскурсійні кораблі та яхти.
Вночі вона по-особливому прекрасна.
На пристані можна придбати екскурсію кораблем, аби випробувати себе у морскій ловлі чи помилуватися красою лагун Егейського моря, оточених горами та природними заповідниками.
Де-не-де можна зустріти бювети. Кажуть краще не пити, хоч Бугом вода ніби і не пахне.
Цікаво, що майже над кожними дверима висять найдавніші амулети-обереги від пристріту. Вони називаються “Назар Бонджук”, що перекладається як “Око Диявола”, або ще їх називають “Око Фатіми”. Амулет символізує око – чорна зіниця у синьому кругу. В Туреччині вони всюди – на сувенірах, прикрасах і будівлях.
Я, як регулярно практикуючий скептик, просто не міг не запитати у гіда, чи дійсно працюють ці амулети. В його голосі відчувалась образа і прозвучало насуплено-тверде “Ну звісно ж!”. Їх потрібно носити на виду, тоді вони працюють. Коли амулет тріскається, то це означає, що амулет виконав свою функцію і відбив потужний удар негативу. Після чого, амулет потрібно закопати у землю і обзавестись новим – переконував наш гід, Муса Сулейман.
За легендою багато років тому Фатіма (дочка пророка Муххамада) проводжала в далеку і небезпечну подорож свого коханого Алі й дала йому камінь “Назар”, аби той оберігав його. Невдовзі Алі повернувся неушкодженим, а камінь набув неабиякої сили й отримав назву “Око Фатіми”.
Важливий момент для туристів з приводу іноземної валюти: майже всі магазини, ресторани, екскурсоводи тощо, беруть іноземну валюту – долари або євро. Але краще обміняти їх заздалегіть в обміннику на турецькі ліри. Справа в тому, що турки люблять торгуватися, так от у випадку з валютою торгуються також. При розрахунку іноземною валютою, при курсі 3.5 вам можуть порахувати ціну, приміром, по 3.2, або євро зрівняти з курсом доллару. Тому варто розміняти ваші кошти на турецькі ліри, або подивитися курс заздалегіть і торгуватися на місці.
В обмінниках з вивісками “Change office” курс, як правило, найкращий. На центральних вулицях міст вони зустрічаються доволі часто.
Ще є мережа супермаркетів “Sok” (читається як “Шок”), де ціни фіксовані державою, а курс – національний і можна розрахуватися іноземною валютою, чи навіть кредитною карткою, отримавши решту в турецьких лірах.
На вулицях безліч магазинів з одягом, сувенірами, прикрасами різної якості. Не забувайте торгуватися! Заради експерименту автор пройшовшись місцевими магазинами, де нам вдавалося зторгувати до 50 відсотків від початкової ціни. Китайські копії відомих брендів кросівок коштують 30 доларів, але ми могли “збити” ціну до 15-ти, а то й 12-ти, але купувати таке взуття об’єктивно не рекомендую. Є бутіки з брендовими речами, доволі якісні на вигляд. На шкіряне взуття ціни починаються з 50 доларів, але так масштабно потургуватися вже не вдалось – націнка інша.
Взагалі, не варто купувати щось у першому магазині, до якого ви потрапили. Пройдіться, поспілкуйтесь, подивіться. Ціни всюди різні, на один й той самий товар, тому не поспішайте.
Місто-привид
Одна з найвідоміших пам’яток Фетхіє – місто-привид Каякьой.
Поселення було засновано грецькою громадою у 18-му столітті. Греки прибули з островів Додеканес і дали назву цьому поселенню Левіссі. В цьому доволі великому населеному пункті нараховується близько 3 тисяч домівок зі школами, аптеками, церквами й навіть поштою.
Так чому ж це місто – привид?
Після першої світової війни в 1932 році, коли Туреччина стала Турецькою Республікою, почались масові гоніння та примусові переселення за етнічною ознакою. Таким чином цілі міста, заселені греками, були змушені повертатися на батьківщину, залишаючи свої домівки. Місцеві турки не хотіли заселяти це місто – воно було далеко від полей, тому його покинули – порожнім та приреченим.
Але страждання міста Каякьой на цьому не скінчилися: у 1957 році в Фетхіє стався потужний землетрус від якого Каякьой постраждав ще більше. Місцеве населення було змушене шукати матеріали, аби відновити свої домівки. Вони повиносили звідси всі можливі інструменти, дерев’яні вироби й навіть вхідні двері з будинків.
Піднявшись на верхню частину міста можна спостерігати панорамний вид на Каякьой – це неймовірно гарно. Найвища будівля тут розташована на висоті 250 метрів над рівнем моря.
Місто Каякьой було визнано історичною пам’яткою і наразі вважається музеєм просто неба. Розроблено план з відновлення цього міста й усіх тутешніх будівель. Завдяки цьому Каякьой має стати символом дружби між Туреччиною і Грецією.
Час відвідування з 8:00 до 19:00. Вхід платний – 5 турецьких лір.
Параглайдінг
Курортне селище Олюденіз – Мекка параглайдінгу Туреччини, вважається одним зі світових центрів параглайдінгу і другим за популярністю у Європі. Тут було здійснено перший політ на параплані в Туреччині.
“Злітною смугою” для польотів на парапланах служить гора Бабадаг, її висота – 1969 метрів над рівнем моря. Кажуть, що в безхмарну погоду з її вершини можна побачити о. Родос. На цій горі росте особливий вид проліску, який не зустрічається більше ніде у світі.
Територія гори Бабадаг взята під охорону ЮНЕСКО, тому потрапити сюди лише задля прогулянки не можна.
Політ на параплані в Олюденізі – вид екстримального спорту не виключно для спортсменів, він доступний для всіх. Якщо ви боїтесь або досі не літали на параплані, з вами полетить досвідчений інструктор, який буде керувати й розповість, що до чого, а ви будете в ролі пасажира.
В Олюденізі працює декілька офісів, які займаються організацією польотів на парапланах. Знайти їх не важко, всі вони розташовані на головному узбережжі Олюденізу. Вартість польоту становить близько 100 американських доларів. Ця вартість включає в себе спорядження, політ в тандемі з досвідченим інструктором і трансфер на мікроавтобусі до стартового майданчику на горі Бабадаг. Окрім цього, тут можна замовити фото і відеозйомку вашого польоту.
Трансфер до стартового майданчика займає 40 хвилин. Його я би теж відніс до екстримального виду спорту. Справа в тому, що підійматися гірським серпантином на мікроавтобусі вузенькими дорогами, звідки не видно краю – ті ще відчуття. Втім, це гарний шанс згадати забутий “Отче наш” й, звісно – рідну матір.
З вершини гори відкриваються неймовірні види – тільки заради них варто спробувати політ на параплані.
Політ триває близько 45 хвилин. Найстрашніше – злетіти, а далі звикаєш і насолоджуєшся краєвидами. Тому не бійтеся, набирайте розгін і вперед до нових вершин!
В наступних матеріалах читайте про музей меду, місто Мармаріс, “вулицю барів” та огляди кращих п’ятизіркових готелів Туреччини.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.