Вінницька історикиня і краєзнавиця Лариса Семенко видала монографію про Миколу Леонтовича. Презентація книжки відбудеться завтра, 25 березня, в обласному краєзнавчому музеї.
Як повідомляють на туристичному сайті міста «Vinnytsia.city», монографія налічує 856 сторінок і містить факти про життя видатного композитора, диригента, автора відомої на весь світ мелодії «Щедрика».
Над цією монографією Лариса Семенко працювала 20 років. Вона шукала і досліджувала архівні матеріали, праці леонтовичезнавців, краєзнавчі розвідки, спогади рідних, друзів та приятелів митця.
Її книга «Наш тихий геній Леонтович» містить більше 500 документальних джерел і понад 250 фото (значна частина їх публікується вперше). Вона розвіює багато міфів, як, наприклад, той із них, де все ж таки був написаний «Щедрик», та розкриває раніше невідомі факти з життя і творчості Миколи Леонтовича.
Книгу можна буде придбати під час презентації, яка відбудеться 25 березня о 15:00 у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. Крім цього, ознайомитися з примірником можна в обласній бібліотеці ім. В. Отамановського.
З чого складається книжка?
– Книга має чотири частини. Перша – це «Зауваги до біографії Миколи Леонтовича». Біографія подана тезами, тому що про нього багато дослідників писали… Я намагалася лише виправити ті помилки і неточності, які переходили із книги в книгу. Також я розписала родинне коло: батьків, брата, сестер, доньок, племінників – щоб читач міг зрозуміти, в якому середовищі виховувався і зростав Микола Леонтович. Це була інтелігентна священницька родина, яка формувала його світогляд, любов до української пісні, до української культури.
Далі великий розділ – його діяльність під час Української революції 1917-1920 років. Справа в тому, що цей період був фактично недосліджений, а Леонтович працював разом з Олександром Кошицем і Кирилом Стеценком у структурах Центральної Ради, Гетьманату і Директорії у музичному відділі, тобто стояв біля витоків формування української держави. Там же такий момент цікавий є: дослідники вважали, що після Києва Леонтович одразу повернувся до Тульчина, а насправді він з Києва поїхав з урядом до Кам’янця-Подільського, де перебував два місяці.
Є розділ, присвячений «Щедрику». Оті виправлені помилки: де він писався, де Леонтович брав матеріали… І перше виконання «Щедрика» в Києві – не 25, а насправді 29 грудня 1916 року. Все це виправлено і документально підтверджено.
Друга велика частина – це «Микола Леонтович у спогадах». Спогади його рідних (зокрема, доньки Галини), друзів, приятелів, а також наукові розвідки Олеся Чапківського, музикознавця Я. Юрмаса – загалом 40 текстів, деякі з них маловідомі, а інші друкуються вперше.
Третя частина – це листування: я подаю 70 листів, більшість яких також публікується вперше. Інші публікував колись відомий леонтовичезнавець Володимир Іванов – коли я в архіві їх перевірила, виявилось, що вони проходили цензурування. Тут всі листи подаються повністю.
Остання частина монографії – «Леонтович у поетичному слові».
Фото – Vinnytsia.city
Дякуємо!
Тепер редактори знають.