Пінчук у Вінниці відкрив «Колиску надії» для передчасно народжених дітей. ФОТОРЕПОРТАЖ

Сьогодні, 6 червня, Фонд Віктора Пінчука разом із засновником урочисто відкрили 33-й центр новонародженим малюкам «Колиски надії», який створили на базі перинатального центру Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова.

Відтепер Центр забезпечений новітнім обладнанням, що допоможе знизити ризики смертності та інвалідності серед передчасно народжених дітей.

Загалом вартість усього переданого до лікарні медичного та комп’ютерного обладнання становить 4,8 мільйонів гривень. Загальна кількість обладнання – 27 одиниць, серед яких пульсоксиметри, вакуумні аспіратори, монітори пацієнта, апарати штучної вентиляції легенів, спеціальні компресори та насоси та інше.

Вінницький перинатальний центр приймає на себе основне навантаження пологів жінок високої групи ризику та передчасних пологів. Кількість передчасних пологів постійно зростає і, відповідно, збільшується кількість недоношених дітей із критично низькою масою тіла. Без інтенсивного лікування та новітнього обладнання допомогти цим дітям досить важко.

Програма «Колиски надії» Фонду Віктора Пінчука передбачає створення загальнонаціональної мережі Центрів допомоги новонародженим, які будуть оснащені більш новітнім та високоякісним обладнанням. Також забезпечить відповідну якісну підготовку медперсоналу Центрів, адже у рамках програми регулярно проводяться тренінги , семінари та виїзні конференції тощо.

На урочисте відкриття також завітали представники обласної та місцевої влади, представники МОЗу, депутати облради та керівники профільних департаментів, а також лікарі та медсестри у білих халатах, для яких відкриття «Колиски надії» стало справжінм святом.

Як зазначив на відкритті Центру Віктор Пінчук, Вінниця стала передостаннім містом, де відкрили такий Центр.

• Я у Вінниці вперше і не міг приїхати сюди з «порожніми руками», адже саме звідси мої бабуся та дідусь, – зізнається меценат. – Дуже важливо у зв’язку з тим, як українське суспільство сприймає український бізнес. Тому відповідальність на бізнесі у плані вирішення найважливіших соціальних та економічних проблем – вона величезна.
• Для нашого Фонду цей проект найулюбленіший, ми його розпочали 11 років тому у Чернігові. Коли відкрили перший центр, то одразу народилась двійня хлопчиків і я тоді був шокований від того, що ці діти  вміщалися фактично на долоні. Я одразу там оголосив, що подібні центри відкриватимемо по всій Україні. Цей проект ми ніколи не зупиняли, не зважаючи на різні кризи у суспільстві. У мене з дружиною четверо дітей, двох з яким ми народжували закордоном. Я розумію, що не всі українські родини можуть собі це дозволити, але наші жінки гідні того, щоб народжувати дітей в не гірших умовах, ніж німкені, француженки, американки та інші.

Віктор Пінчук передав сертифікат, який засвідчує, що відтепер все обладнання знаходиться у власності лікарні.

Заступник голови облдержадміністрації Ігор Івасюк зазначив, що реалізація такого проекту робить суспільство добрішим та цивілізованішим. Не втомлювались дякувати Віктору Пінчуку і посадовці міської та обласної влади, депутати облради, та лікарі, які чи не найкраще з усіх розуміли важливість обладнання.

Також висловлювали сподівання, що наступний центр з’явиться у Західних регіонах, а також подавали ідеї для наступних гуманітарних проектів, аби допомогти більшій кількості українців. Наприклад, говорили про доцільність створення Центру, де б допомагали малюкам народжених від жінок, інфікованих ВІЛом. Також говорили про те, що за 30 років корпус перинатального центру у Вінниці зовсім не змінився і було б добре, аби місцева влада допомогла у модернізації будівлі.

Після урочистостей та подяк Віктор Пінчук, секретар міськради Павло Яблонський та заступник голови ОДА Ігор Івасюк перерізали рожеву стрічку та увійшли до оновленого перинатального центру, аби поглянути на перших вінничан, яким вже допомагає нове обладнання.

У невеличкій кімнаті лежали недоношені малюки, і поки частина медичних працівники на вулиці насолоджувалися святковими канапе, тістечками та напоями, поряд із найменшими пацієнтами знаходились медичні сестри та уважно стежили за показниками життєдіяльності на нових моніторах.

Як розповідає завідуюча відділення Тетяна Наліжита, кожен апарат розрахований на те, щоб оберігати дитину та створити необхідні зручні умови для малюка.

• На моніторах ми бачимо всі необхідні показники: вимірювання тиску, частоти серцевих скорочень тощо. Ми можемо регулювати, як правильно вентилювати дітей. У нас є електроенцефалограф, який поки що є єдиним у Вінницькій області і він дозволяє спостерігати за нервовою активністю дитини і виявити чи є у дитинки судоми і таким чином ми не дамо розвиватись пошкодженням мозку. Тут є якість апаратури та якість життя дитини. Ми раніше лише мріяли про таке обладнання. Ця апаратура не є агресивною і розрахована дійсно на новонароджених дітей.

Двійнята Людмили Журавської народилися на неповному 27-му тижні та стали одними із перших пацієнтів у оновленому Центрі.

• У мене хлопчик та дівчинка – Андрій та Юлія. Юля народилась 850 грамів, а Андрій – козак – 930 грамів. Ці дітки для нас дуже довгоочікувані та бажані, ми навіть не думали, що доведеться народжувати раніше терміну. У лікарні мене запевнили, що тут високоякісне обладнання і лікарі надали високоякісну допомогу дітям буквально з перших секунд народження. Протягом першої доби діти прийшли у стабільний стан. Розумієте, життя дітей – це ж понад усе.

Разом з тим, таке обладнання допоможе знизити інвалідність серед недоношених малюків. Тетяна Наліжита також зізналася, що раніше у них було небагато апаратів і їх часто не вистачало на всіх дітей. Раніше у лікарні обладнали п’ять реанімаційних місць, тепер єще три та два арпарати штучної вентиляції. Лише один може протягом року допомогти 50 дітям.  Завідуюча зізнається, що хоча обладнання допоможе у підтримці стану дітей, однак відчувається нестача медичних сестер.

• Наші медсестри – це янголи для цих діток. Зараз їх у відділені 12 і їм потрібно встигати гледіти за кожним, називати по іменах, пестити їх. Адже дітям також страшно, а ми не знаємо, коли їм болить. Коли медсестри довго знаходяться поряд із дітками, то вони вже відчувають дітей. Одні лише лікарі та обладнання мало що зроблять. Потрібно навчитися працювати у команді.

Фото Андрія Завертаного