Коли шаленство від святкування Дня Європи у Вінниці пішло трохи на спад – всі вже скуштували каву, почастувалися смачними вуличними стравами і зробили безліч #СелфізГройсманом, – настав час для їжі духовної. І попри те, що небо над містом затягли сірі хмари, з яким згодом закапав прохолодний дощ, вінничани та гості міста не покинули майданчик перед Літнім театром.

Саме тут о 19:00 стартувала відома не одному поколінню історія  про любов та різноманітні інтриги із нею пов’язані. До того ж, в акторському складі вистави «Здрастуйте, я ваша тітонька!» була заявлена учать Антіна Мухарського – вже 12 років він не з’являвся на сцені театру.

«Здрастутйе, я ваша тітонька!» – це антерприза відомого однойменного російського фільму, який в свою чергу став кіноверсією п’єси «Тітонька Чарлі» англійського драматурга Брендона Томаса. Комічні ситуації, до яких призводять вчинки самих героїв вистави, змушують їх вигадувати все нові способи зберегти таємницю, яка породила невинну брехню. Тут і про родинні стосунки, і про вибір між почуттями та матеріальним збагаченням, де врешті перемагають почуття. І все це – приперчено смачним гумором.

У виставі задіяний зірковий склад акторів: Народні артисти Людмила Смородіна, Анатолій Гнатюк, а також Олександр Папуша, Андрій Кронглевський, Олександра Жупник, Тая Сікорська, Володимир Захарченко та Олександр Жила. У постановці також задіяні Антін Мухарський та телеведуча Яніна Соколова.

Жанр комедії – це якраз виявилося те, що потрібно вінничанам у цей день. Одягнувшись тепліше, озброївшись плащами і парасольками, глядачі стали чекати початку вистави ще за пігодини. А в цей час на сцені вже були готові яскраві декорації, елементи яких натякали – ця історія нас перенесе до Англії, а оскільки історія буде комедійна, то є шанс насолодитися відмінним англійським гумором. Так і сталося – із першої хвилини і до сотанньої секуди вистави глядачі уважно слідкували за акторами, їх промовистими рухами та все сміялися-сміялися-сміялися.

Сміх викликали як самі ситуації, розіграні на сцені, так і харизматична гра акторів. Погодьтеся – треба бути дуже хорошим актором, щоб змусити публіку реготати, при цьому вимовляючи і повторюючи всього одну фразу – «Дуже добре». Але як він це робить! Йдеться про дворецького, котрий першим з’являється у сюжеті постановки.

Так само порадував публіку Анатолій Гнатюк, який виконував роль дядечка двох милих дівчат – Енні та Кітті.

Його безпосередня поведінка викликала щиру посмішку, а стрибки над сценою, здавалося, були безкінечними. Хоча його герой на початку здається людиною меркантильною та неглибокою, та наприкінці стає трохи шкода дядечка, який, хоч і гнався за вигодою, врешті виявився самотньою людиною.

А сюжет вистави полягає в тому, що двоє студентів – Чарлі та Ерік – закохані в двох дівчат – Енні та Кітті. І щоби влаштувати побачення з пананками їм потрібен «залізний» привід, щоби запросити дівчат. Але морально-етичні норми англійців того часу не дозволяють просто так запрошувати леді.

І тут – як промінь сонця серед похмурого неба – звістка про приїзд тітки-мільйонерки Чарлі – вона живе у Бразилії, «де багато маленьких мавпочок». Ось запрошення дівчатам розіслано, стіл для гостей накрито, та з’являється проблема – приїзд тітоньки відкладено на кілька днів. А дівчата вже прийшли, проте не можуть залишитися наодинці із молодими хлопцями, закоханими по вуха. Тут у нагоді стає друг студентів, котрий грає в місцевому театрі якусь жіночу роль і саме приміряє вбрання для вистави.

Чим не тітонька – думають студенти і просять товариша тимчасово зіграти роль тітки. І все би нічого, якби не приїзд батька студена Еріка, прибуття прийомного батька двох дівчаток та справжньої тітки Чарлі та її племінниці.

Врешті, дуже багато зусиль прикладає кожен учасник цієї історії, аби таємниця зберігалася якомога довше. Але довго зберігати її не виходить – гору бере любов, яка змушує кожного зізнатися в скоєній брехні. Всепробачаюча любов врешті призводить до того, що завершується все чотирма весіллями.

Окремо варто відзначити гру Антіна Мухарського, котрий виконував роль батька Еріка – полковника Чеснея. Історія полковника переплітається з історією самого Антіна: полковник довгий час служив в Індії і в повсякденному житті він залишається воякою. Але приходить час, щоб і це змінилося.

Так само й Антін Мухарський – 12 років він не виходив на театральну сцену, і саме участь у виставі «Здрастуйте, я ваша тітонька!» стала його повторним дебютом. Прем’єра вистави відбулася у вересні 2016 року в київській опереті. Але у Вінниці теж була своєрідна прем’єра.

• Ви знаєте – ми вперше показуємо виставу на відкритій сцені. І це чудово, – розповів свої враження актор журналісту VежА після закінчення показу.

– Як вам знову у театральному строю?

• Для мене це не є основним заняттям. Театр – це для мене як розвага, віддушина, хобі. Просто, щоб не забути ці відчуття, коли ти перебуваєш на сцені.

– Але у Вінниці ви не вперше?

• Ні, звісно. Проте, я хочу відмітити як сильно змінилося місто в хорошу сторону.  Я пам’ятаю Вінницю ще з 1995-го року – ми тоді теж приїхали з театром сюди. Місто змінилося просто фантастично. Я бував також у 2000-х роках. І те, що я бачу зараз – це круто.

– А що ж саме змінилося – на вашу думку?

• Зовсім інша якість людей. Я завжди звертаю увагу на емоційний стан міста – на обличчя людей. Вони якісь у вас життєрадісні, впевнені в собі. Зовсім інші ніж, не будемо називати, депресивних містах. Відчувається, що тут буяє життя.

– Що ви встигли вже побачити у Вінниці?

• Нічого, от тільки людей зі сцени. А ще дивився на місто з висоти 9-го поверху міської ради, і все там внизу виглядало, як в книжках дитячих малюють – веселе, красиве, життєрадісне місто. Люди гуляють, святкують, на башті майорить прапор міста, і відчувається якесь натхнення.

– Дуже приємно від вас це чути. А що б ви побажали вінничанам, українцям – у День Європи і в зв’язку з тим, що ми стали до неї трошки бижче?

• А оце вже Європа – це я побачив у Вінниці. Маленьке європейське місто із щасливими мешканцями. Можливо, це погляд збоку – як туриста. Але якщо місто може дозволити собі такі свята – це вже багато про що говорить. Ми так трошки поспілкувалися тут із людьми – побачили багато ініціатив – громадських, мистецьких, соціальних. І такого бажав би усім містам. Дуже раджу їхати не тільки у Львів чи Одесу, як у туристичну мекку України, а й у невеликі міста. Поїдьте у Вінницю, поїдьте в Чернівці. Ну Чернівці відкривають більше, подорожують, а про Вінницю знають менше. Тому я всім заявляю – Вінниця просто шикарне місто.

Фоторепортаж Андрія Завертаного

Віталія Мазур

Журналіст

See Full Bio