Вінницька поетеса, письменниця, перекладачка та волонтерка Катерина Калитко здобула американську літературну премію The Pushcart Prize за текст з перекладеної збірки “Ніхто нас тут не знає, і ми – нікого” (у виданому в Америці варіанті – “Nobody Knows Us Here and We Don’t Know Anyone”).
Про це авторка повідомила на своїй сторінці у Facebook.
– Стоячи на вулиці деокупованого села, довідалася, що отримала американську премію The Pushcart Prize. Вона вважається престижною в тамтешньому професійному середовищі й присуджується за малі літературні форми – окремий вірш, оповідання, есей. У моєму випадку – за текст “Having Lost the Keys…” із американської поетичної збірки “Nobody Knows Us Here and We Don’t Know Anyone”, яка вийшла у Lost Horse Press у 2022, перекладена чудовими Оксаною Луцишиною та Оленою Дженнінгз. З видавництва написали, що тривалий час подавалися щороку, і це перша за цей період відзнака. Дорогі перекладачки написали, що ніхто з України наче досі не отримував цю премію. Принагідно ще раз дуже дякую усім причетним. Така ось історія, – йдеться в дописі.
Текст, за який поетеса отримала премію, нижче:
Having lost the keys to the world, where everyone sits
on the thresholds in twos or more, she waits
until someone returns:
from work, from battles close to home, from short term memory,
from a comfortable afterlife,
but no one is there.
The key plunges into the snow
and dreams that by spring it will grow into a railroad.
Evening will be cold.
Her blood is too red for those of the black earth, the chornozem,
and not blue enough to find its way to the sea,
and not thick enough to call her
to the promised earth. Into the promised earth – hint at burial
people enter into great history,
they exit,
and she has a history that is too diverse to become
a passport.None of the unity that she really wanted to grow,
let her in, they were closed and hard,
they mock her and delight in themselves
as, it happens, the green apple in the branches swells with pride.
With the aging scrape the ark rocks,
among ice sheets; stranger’s sighs, squealing
they break off in pairs, frightened quiet rats.
If she stays here longer, and she will forget what kind of voice she had,
how she saved it: suddenly there will come a time
to tell her story without translation, without interpretating,
simply the way that people who ran a long way breathe,
and now they lie in the darkness beside one another
and calm down.
Нагадаємо, в березні стало відомо, що Катерина Калитко стала лауреаткою Шевченківської премії за збірку “Орден мовчальниць”. Крім того, наприкінці березня у Вінниці було презентовано її нову збірку “Люди з дієсловами”. Деталі – ТУТ.
Фото – з архіву
Дякуємо!
Тепер редактори знають.