Команда істориків “Музею Вінниці” опублікувала унікальний документ: план міста Вінниці та околиць періоду 1802 року. На ньому можна побачити Вінницю в перші роки окупації Російською імперією.
Як йдеться на Facebook-сторінці музею, вперше цей план був опублікований у книзі наукового співробітника Арсена Зінченка музею “Руські парохії міста Вінниці у XVIII столітті”. Тепер можна ознайомитись з електронною версією цієї мапи. У великому розмірі її можна переглянути за ЦИМ посиланням.
– Судячи з карти, найбільш забудованою тоді була східна частина сучасного середмістя. Територію сучасного Замостя позначили як передмістя Вінниці, а Старе місто – як окреме поселення в межах міських земель. Хоча згодом, на пізніших мапах, його теж називатимуть передмістям, – йдеться в дописі.
Крім того, на Південному Бузі (на той час – річці Бог) можна побачити чимало острівців. Один з них, в районі сучасного Староміського мосту, позначений як “Низовинний острів”.
Також, як розповідають історики, із заходу до міста веде Літинський шлях, який на лівому березі за містом перетворюється на Немирівський.
На тому ж березі, на північ (в районі сучасної вулиці Гонти) та на південь (в районі Сабарівського лісу) від міста розташовані дві корчми.
Також на мапі можна побачити сусідні з Вінницею села, які в наш час є частиною міста: П’ятничани, Сабарів, Тяжилів, Великі та Малі Хутори (нині Малі та Вінницькі Хутори).
– Оригінал плану міста Вінниці та околиць 1802 року зберігається у російському державному військово-історичному архіві. Ймовірно, як і багато інших важливих документів, пов’язаних з історією нашого міста. Можемо тільки сподіватися, що ці безцінні історичні джерела колись стануть доступними для українських дослідників, а не зникнуть безслідно в глибинах російських архівів. Свого часу скан-копію мапи нам вдалося отримати завдяки об’єднанню зусиль із Державним архівом Вінницької області, – кажуть музейники.
Нагадаємо, нещодавно в “Музеї Вінниці” опублікували другу частину історії мікрорайону Тяжилів. Деталі – ТУТ.
Зображення мапи – з Facebook-сторінки “Музею Вінниці”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.