У Вінниці в суботу, 24 грудня, відбувся благодійний концерт українсько-американського музиканта, продюсера та поета Саші Чемерова. Цей концерт унікальний, зокрема, ще й тим, що це перший концерт сольного проєкту Чемерова у Вінниці взагалі. Частина коштів, зібраних з концерту, буде спрямована на закупівлю аптечок для воїнів на Бахмутському напрямку.
Перед концертом ми вирішили поспілкуватися з Олександром про волонтерство, творчість під час війни, законопроєкт “Про авторські права” та сучасну українську музику.
Саша Чемеров – фронтмен каліфорнійського рок-гурту “The Gitas”, екс-лідер та засновник гурту “Димна Суміш”. Також розпочав сольну кар’єру. Після початку повномасштабного вторгнення активно займається волонтерською діяльністю. Зокрема, наразі виконавець збирає 450 тисяч гривень на аптечки для воїнів у Бахмуті. Є засновником благодійного фонду “Культурний опір”. Підтримати збір виконавця можна за реквізитами на сайті фонду за ЦИМ посиланням.
В: Хотів Вас розпитати про Вашу волонтерську діяльність в рамках цього концертного туру. Я так розумію, Вінниця – перше місто, будуть ще міста?
– Ні, такому складі (це оригінальний склад мого проєкту) це єдиний концерт за рік. Ми не грали разом цілий рік, і зараз це буде перший і останній концерт в такому складі в цьому році. Що стосується іншої діяльності – є така організація, “Культурний десант”. Ми займаємось тим, що їздимо на фронт і працюємо як “інформаційно-психологічні війська”. Працюємо з військовими, почали декілька місяців тому працювати з деокупованими містами, з людьми, які там проживають, впроваджуємо декілька проєктів по обміну допомогою між містами-побратимами. В нас діяльність без упину вже 6-й чи навіть 7-й місяць.
В: Якщо не помиляюсь, це вже не перший Ваш приїзд у Вінницю. Раніше Ви приїжджали також в рамках “Культурного десанту”.
– Так і є. Ми з міською адміністрацією працюємо також в рамках цього проєкту. Якщо не помиляюсь, у Вінниці місто-побратим – Балаклія. І проєкт “Культурного десанту” “Разом” – це проєкт, в рамках якого збираються теплі речі, велосипеди, музичні інструменти, ґаджети. І передаються вінничанами до Балаклії. Ми приїздили, закликали людей долучатись і грали у вас на вулиці акустичну програму. А з сьогоднішнього сольного концерту у Вінниці буде спрямовано відсоток в мій фонд “Культурний опір”. Фонд працює з першого місяця війни, займається адресною допомогою військовим і постраждалим від повномасштабного вторгнення. Зараз ми збираємо на аптечки на Бахмутський напрямок.
Примітка: 19 жовтня у Вінниці відбувся благодійний концерт “Культурного десанту”, в рамках якого музиканти презентували проєкт “Разом”. Митці вже побували в деокупованих містах України й збирали допомогу у центральних та західних областях, аби відправити її до звільненої Харківщини. У рамках цієї ініціативи Вінниця стала містом-другом для Балаклії.
В: Наскільки пам’ятаю, від початку повномасштабного вторгнення у Вас вийшло близько 5-6 пісень. Більшість з них на вірші, які були написані раніше. Чи записується зараз щось в процесі?
– За період активної війни, з 24 лютого, я написав повноцінно одну пісню. І це сталося місяць тому. До цього це були якісь демо-записи чи пісні для інших людей, чи переклади для інших людей. А саме за війну написав тільки одну. Вона ще навіть не записана, і є ідея її якраз десь в лютому видавати.
В: Чи планується якийсь комплексний альбом цих синглів, які виходили?
– Можливо, буде вініл. Але я не впевнений, що це потрібно зараз. Думаю, видам новий повноцінний альбом десь в середині-кінці наступного року. З абсолютно новими піснями.
В: Бачив у Вас нещодавно пост стосовно законопроєкту щодо авторських прав. Яка там історія і чи реєструвалась якась петиція на сайті Офісу Президента?
Йдеться про законопроєкт № 5552-1 “Про авторське право і суміжні права”. Як зазначено на сайті Верховної Ради, законопроєкт направлено на підпис Президенту. Детальніше про актуальну проблематику цього законопроєкту з точки зору автора можна також прочитати на Facebook-сторінці Олександра за ЦИМ посиланням.
– Наскільки я знаю, є петиція, але вона ще не набрала необхідну кількість голосів. Цей закон, якщо просто казати і не вдаватись в юридичні деталі, по суті створює “прокладку”, яка хоче собі забирати 20% просто ні з чого. І вирішувати, наприклад, за артиста, яким чином він має продавати свою власність, за скільки і чи може він це робити, чи ні. Це просто недопустимо, наприклад, для мене, як для артиста. І я, скоріш за все, просто не працюватиму з цим.
Зараз також працюють різні юристи, вони лобіюють цю тему Офісу Президента, пояснюють, в чому питання. Я думаю, воно буде якось корегуватись.
В: А як щодо теперішнього законодавства щодо авторських прав в Україні?
– В нас багато організацій, які збирають авторські права. Є дві “головні”, які борються між собою. Трошки треба теж попрацювати над цим.
В: За період війни в Україні стався певний музичний бум. Наскільки він, на Вашу думку, перспективний? Певна категорія пісень навіть отримала термін “Байрактарщина”.
– Це як завжди, коли будь-що відбувається і є якийсь хайп, багато хто хоче на цьому хайпі виїхати. І під час війни в плані музики – так само. Мені це не дуже подобається, з одного боку. З іншого боку, воно все природно. І те, що було зроблене не від душі, не від серця – відпаде за рік, за два. Я не думаю, що це щось страшне. Але радіо іноді дуже складно слухати.
В: Чи не зверталися колеги з “Димної Суміші” з пропозиціями допомоги по волонтерству? Не підтримуєте зв’язок?
– Ні, ми не спілкуємось. Лише з барабанщиком, навіть працюємо на деяких проєктах. Наприклад, для останнього синглу ми записували барабани з ним. А так – ні з ким більше.
В: Чимало пісень часів “Димної Суміші” на концертах звучить в акустичній чи джазовій версії. Чи не планується якесь перевидання пісень?
– Не планувалось. Зараз, в принципі, планується видання всіх альбомів “Димної Суміші” на платформах. Два вже є в мережі, буде ще два, і буде ще збірка демо і тих треків, що не були релізнуті. А перероблювати – не бачу сенсу. Можливо, в джазовому альбомі, який я також планую зробити, буде одна пісня.
В: Хотів Вас ще запитати щодо кліпу на пісню “Полями”. Пісню почув ще у 2020 році, у вересні. Наскільки це коректно запитати, чому кліп знято саме у військовій тематиці?
– Йдеться не про військову тематику, а про алегорію. Ідея кліпу в тому, що людина бореться зі своїм страхом. На даний момент, щоб було зрозуміло всім, страх – це війна. Тому ми маємо там танки, окопи тощо. Людина бореться зі своїм страхом і вона борить цей страх. Як ми знаємо з провідних робіт психологів, страх чи його причина – в дитинстві знаходяться. І тому в кліпі герой, поборовши свій страх, зустрічається з внутрішньою дитиною. І обіймає її. Таким чином, ситуація вирішується.
В: Згадуючи про “The Gitas”. Чи записується щось паралельно, поки решта команди в Штатах?
– Ми записали перед тим, як роз’їхатись, новий матеріал, але не дописали. І зараз нема часу на те, щоб його закінчити. І, в принципі, небагато сенсу, поки йде війна, робити новий матеріал саме “Gitas”. Але ми плануємо тур Центральною Америкою в підтримку України. І плануємо повертатись все ж Лос-Анджелес і робити якісь двіжі там.
В: Як я розумію, Ваша родина лишилась в Штатах? Після початку повномасштабного вторгнення, певно, так і не бачились?
– Вісім місяців ми не бачились, і я їздив з ними побачитись в Грузію, куди вони приїхали. Тільки донька лишилась в Штатах, бо вона вчиться, не може кидати школу. Це неймовірно і це найдовший час, що ми не бачились, що не були разом. При тому, що в мене маленька дитина, півтора року. І це дуже складно, коли ти не бачиш, як росте твоя дитина, от прямо зараз.
Фото – Зорини Гаджук та надані Олександром Чемеровим
Дякуємо!
Тепер редактори знають.