Оновлено: 27 Грудня 2022, в 21:28
Реклама
На початку повномасштабної війни, ще дев’ять місяців тому, багато українців почувалися наляканими та розгубленими, не знаючи, яким буде майбутнє. Нині для нас війна стала вже частиною повсякденного життя і, попри все, українці продовжують допомагати одне одному і підтримувати.
Частина – згуртувалася проти ворога фактично від самого початку, хтось – долучився згодом. Сьогодні розповімо про одну з компаній, яка також робить свій внесок у перемогу.
Це – вінницька IT-компанія «BillTech» з власними продуктами, що підкорили світ у сфері фінансових технологій і блокчейн. З першого дня повномасштабного вторгнення компанія не лише зберегла усі робочі місця, росла та створювала нові, а й надавала допомогу армії й цивільному населенню.
Про це поспілкувалися з Володимиром Грибановим, начальником відділу служби безпеки компанії.
Як компанія «зустріла» війну, чи зупиняли роботу і як швидко всі «зібрались»?
24 лютого, як і для всіх, стало днем, що перевернув все з ніг на голову. Специфіка роботи не дозволяє компанії зупиняти роботу ні на секунду, тому з самого ранку менеджмент компанії зайнявся релокейтом офісу в західну частину країни. Два дні знадобилось, щоб перевезти, розселити та забезпечити необхідним 130 працівників та їх сім’ї.
Як і коли почали займатись гуманітарною допомогою? Чия була ідея і з чого почали?
Десь на третій день повномасштабного вторгнення ми почали займатись питанням гуманітарної допомоги. Всі максимально включились, це була колективна робота менеджменту, відділу служби безпеки та окремих працівників. Ми зрозуміли, що маємо робити те, що можемо.
Частина менеджменту на момент 24.02 була за кордоном в робочій поїздці. Там по місцю вони одразу ж почали налагоджувати поставки: спілкувались з волонтерами, збирали запити, організовували закупки амуніції. У Вінниці на місці був я, контролював всю діяльність тут, приймав, розподіляв та розвозив гуманітарку.
Перші закупки були в Польщі та Італії, в той час наші люди «вимітали» усе з полиць військових крамниць та складів. Вже на 7-й день війни отримали першу поставку. Представник компанії особисто їхав на кордон зустріти машину і забрати все в розподільчий пункт у Вінниці. В той же час паралельно домовились з Туреччиною про виготовлення 350 бронежилетів, 350 касок, загальною сумою близько 350 тисяч доларів.
Ми відкликались на усі запити військових, які тільки могли отримати. Спочатку це було хаотично: багато запитів від близьких людей, потім інформація ширилась і ми роздавали амуніцію усім екстрено мобілізованим. Та вже скоро почали підходити до цього питання більш системно: нам формували запити певні бригади й ми закривали їх потреби.
Гуманітарний коридор — це не просто зібрати на машину і передати її. Це складний процес, як все організували і як пройшло? З якими труднощами зіштовхнулись?
Всю інформацію ми, на жаль, надати не можемо поки що. В першій половині березня організовували гумкоридор спільно з близькими друзями, які мають певні зв’язки у владі. Ми вже допомагали їм та їхнім знайомим з Нацполіції. Та цього разу запит був інший. На той момент Чернігів був оточений окупованими селами з багатьох сторін. Ситуація з облогою Маріуполя могла повторитись знову і потрібно було діяти. Частина вантажу гумдопомоги вже була, але не було автомобіля і водія, який міг би завезти. Ніхто не хотів їхати туди через постійні артилерійські та ракетні обстріли.
Ми одразу ж відгукнулись. Знайшли велику 20-тонну вантажівку та водія. Це військовий у минулому, який дуже хотів бути корисний, та вже не міг бути мобілізований. Тож в середині березня ми доукомплектували та відправили першу машину для військових із засобами гігієни, харчуванням, бронежилетами та іншою амуніцією.
Із ЗМІ ми бачили інформацію, що гуманітарна допомога до міста поступає. Та за нашою інформацією, крім нас туди ніхто більше не їздив.
За два тижні після першої відправки ми поїхали знову. І потрапили під артилерійський обстріл. На щастя, ніхто не постраждав, і вантаж доставили. Третя поїздка вже була із супроводом Нацполіції. Три машини слідували за нашою фурою туди і назад.
Можливо були якісь ситуації, люди, які запам’ятались там?
Дві з трьох поїздок наші люди потрапляли під артобстріли. Та завдяки майстерності й досвіду водіїв все закінчилось добре.
З інформації знаємо, що людям не було, чого їсти. Обстановка була досить важка, особливо в селах: постійні обстріли, відсутність базових продуктів і поставок. Добре, що в такий скрутний час наша компанія змогла допомогти не лише військовим, а й цивільному населенню. Це для нас дуже важливо. Більшість людей не знає, хто їм допоміг, як і ми не знаємо імена усіх, хто нас захищає та завдяки кому ми маємо змогу працювати й допомагати. Та головне, що усі ми в «BillTech», у Вінниці, в Україні об’єднались і підтримали одне одного в скрутний момент. Це безцінно.
Як проходить життя компанії зараз?
Вінницький офіс функціонує в повну силу, майже всі вже повернулись. А з відключеннями світла навіть віддалені працівники з’їжджаються потроху, бо в офісі генератор. Ми продовжуємо працювати й допомагати. Не лише системними закупками на запити військових, а й регулярно організовуємо збори всередині компанії. Нещодавно відправили купу подарунків дітям, які постраждали від війни. Все це через благодійні організації та фонди, які звертаються до нас, або про які знають наші працівники і вносять ініціативу.
За весь час з початку повномасштабного вторгнення компанія «BillTech» передала бійцям 128, 95, 59, 53 та 62 бригад, а також підрозділам СБУ, Нацполіції, і Нацвардії:
– 680 бронежилетів
– 680 касок
– 550 комплектів форми
– 30 автомобілів
– а ще чималу кількість тепловізорів, дронів, розвантажувальних жилетів, аптечок, прицілів, їжі та подарунків до свят.
Хоч як би ми не адаптувались, та пришвидшити перемогу може кожен із нас. Просто не забувайте донатити і підтримувати тих, хто поруч.
Фото надані «BillTech»
Дякуємо!
Тепер редактори знають.