З початком повномасштабного вторгнення змінилось, напевно, життя кожного з нас. Хтось став шукати безпечні місця, аби зустрітись з друзями, хтось – тимчасово виїхав за кордон через зруйновану домівку, а хтось – переїхав до іншого, безпечнішого міста.
Таким прихистком для багатьох українців стала Вінниця – сюди переїхали тисячі українців з Маріуполя, Херсону, Київщини, Сумщини та інших регіонів України. Але ще до нашого міста переїхали десятки підприємств, представників, зокрема, малого та середнього бізнесу, які вже встигли стати частиною нашого міста.
Нам стало цікаво, як підприємці з інших міст переїздили до Вінниці та чому саме до нашого міста, що для них змінилось з початком повномасштабного вторгнення, як адаптовувався бізнес до війни та які в підприємців плани на майбутнє.
Розпочали ми з київської компанії з видавництва і продажу настільних ігор “Lord of Boards”, тож саме про неї буде йтись у цьому матеріалі.
Компанія “Lord of Boards” була заснована в Києві у 2018 році подружжям вінничан – Вікторією та Романом Козумляками (що власне, й вплинуло на вибір Вінниці як міста для релокації). Жителями столиці ж подружжя з двома дітьми стало близько 11 років тому – коли Роман переїхав до міста працювати в банку.
Від невеликого спеціалізованого інтернет-магазину та “квартирних продажів” в Києві компанія виросла до магазину з понад 1300 позиціями настільних ігор і понад 800 позиціями аксесуарів (органайзерів, кубиків та інших додаткових товарів для гри тощо). Крім того, наразі компанія займається офіційним видавництвом українських та іноземних ігор з тисячними накладами.
Роман
Вікторія
Історія компанії та стан до 24 лютого
“Не буває поганих настільних ігор, буває невдало підібрана гра”
Роман: Ми полюбляли настільні ігри як сімейне дозвілля. І коли ми відвідували крамниці з настолками в Києві, тамтешні консультанти засипали тебе термінологією, а ти відчував себе ніяково й нефахово. Виникали думки “Напевно, світ настолок для мене закритий”, хоча насправді він дуже цікавий і різноманітний — у світі настільних ігор можна прокачати будь-яку свою навичку, знайти будь-який сюжет. Хочеш економіку — будь ласка, хочеш пограти в фентезі, з гномами, котиками, песиками чи навіть морськими свинками — є й таке, а деякі ігри мають ще й освітню функцію — наприклад, допомагають вивчати різні види тварин.
Вікторія: …Так, бо взагалі не буває поганих настільних ігор, буває невдало підібрана гра… І для кожного вона своя.
Роман: Але в крамницях нам про це не говорили. Ми зрозуміли, що в багатьох батьків така ж проблема як і в нас — вони і б хотіли щось купити, але достукатись до таких консультантів і щось з’ясувати важко. Тому ми запустили свій магазин.
Спершу це були умовні продажі з квартири, згодом — шоурум, а потім крамниця в ТРЦ. Зрештою зупинились на універсальному форматі — суміщення офісу, магазину і клубу настільних ігор в одному приміщенні в Києві, на Оболоні. Крім того, ми займались видавництвом ігор та на момент повномасштабного вторгнення мали відповідні склади.
“Lord of Boards” після початку повномасштабного вторгнення
“Ми за дві доби знайшли фури і перевезли все до Вінниці”
Роман: Після 24 лютого ми переїхали родиною у Вінницю, а команда магазину спершу лишилась у магазині — він був у цокольному приміщенні та виконував роль укриття.
Вікторія: Обрали Вінницю, зокрема, тому, що тут були наші батьки. Тож так і ми могли за ними приглянути, і вони за дітьми.
Роман: Фактором для переїзду стали, зокрема, обстріли в Києві та на Київщині. Ще одна причина – на початку повномасштабної війни вибуховою хвилею пошкодило один зі складів, де були всі залишки нашого видавництва. Він лишився без охорони. Тож ми за дві доби знайшли фури і перевезли все до Вінниці.
…Наразі команду магазину можна зустріти у Вінниці — хтось працює повністю офлайн, хтось — частково віддалено. А команда видавництва працює взагалі з різних міст — Дрогобича, Запоріжжя, Києва, Мукачева тощо.
Про зміни в обсягах продажу, асортименті та команді
“Збільшився попит на настільні ігри — люди хочуть спілкуватись і трішки розважитись”
VежА: А кількісно та якісно команда змінилась після переїзду?
Роман: Команда збільшилась і буде ще збільшуватись.
VежА: Я так розумію, що обсяги продажів і прибутки теж відповідно збільшились?
Роман: Дійсно, так. Це наслідок. Ми молода компанія і ростемо. І те, що ми заінвестували в минулі роки, приносять дохід лише зараз. Адже процес виготовлення гри — це рік. І ті проєкти, які ми почали влітку чи восени минулого року, приїздили до нас вже під час війни. А інвестували ми в багато проєктів.
До того ж сьогодні збільшився попит на настільні ігри — люди хочуть спілкуватись і трішки розважитись. Зараз вони не їздять відпочивати за кордон і там витрачати гроші, менше ходять в кіно, ТРЦ і т.д. І основний фактор — росте ринок настільних ігор, росте запит на цікаве інтелектуальне дозвілля — навіть, якщо ви зібрались з друзями на пиво, ви візьмете фанову легеньку гру на “посміятись”.
Або, наприклад, наші військові – теж багато замовляють ігор, кайфують від настолки “Курочки”.
VежА: А як змінився асортимент?
Роман: Я б сказав, що після вторгнення відбулось покращення. До 24 лютого український ринок складався з товарів українських видавництв. Тобто, там в багатьох випадках було “узаконене рейдерство”, тому що російські видавництва викупляли права на ігри та могли видавати ігри не лише в росії, і не лише російською, але й, зокрема, в Україні (українською, російською тощо).
Але ж ми розуміємо, що росіяни ніколи не друкували і не перекладали ті ігри українською. І за рахунок того, що їх наклади були суттєво більшими через більший ринок (в 10-15 країн), то й по вартості з ними було важкувато конкурувати.
А з 24 лютого закрилась велика мережа одного російського видавництва, припинився імпорт десь з десятка російських видавництв. Залишки допродавались і починали звільнятись певні ніші у сфері настолок, починали вивільнятись права на класні ігри. Тож це виплинуло добре не лише на нас конкретно, а й на українських видавців в цілому.
Що ще змінилось під час війни – ми почали більше друкувати невеликих ігор. Бо ті ігри, які простіші з точки зору компонентів, друкуються в Україні.
Про зміни в політиці компанії, мовний “баланс” у настолках
“На сьогодні англійською — десь 30% настолок, українською — десь 40-45%”
VежА: Якщо говорити про росію та російське, то як змінилась політика компанії – в плані продуктів, мовного обслуговування клієнтів тощо?
Роман: Політика наша змінилась давно — ще задовго до повномасштабного вторгнення. Як видавництво ми фокусувались на випуску українських ігор. Що стосується асортименту магазину — то хочеш – не хочеш, а є попит і ми змушені були його задовільняти. Але ми максимально намагалися заміщувати його українськомовним контентом.
Що ж до спілкування — воно у нас було, є і буде виключно українською мовою — як на побутовому рівні в команді, так і з точки зору обслуговування клієнтів. Наш сайт був українською.
Тому сказати, що після 24 лютого щось перемкнулося і кардинально змінилось в цьому аспекті, то ні.
VежА: А як саме змінився асортимент в мовному співвідношенні?
Роман: Було десь 60-70% російськомовного, 30-35% українськомовного і маленький “хвостик” англійською. На сьогодні англійською — десь 30% настолок, українською — десь 40-45%. Є ще залишки російського, але вони зменшуються і частково заміняються українськомовним чи російськомовним.
…Що ще змінилось — збільшилась кількість українських авторських ігор. Адже багато ігор в Україні — іноземних авторів, перекладені, зокрема, українською. І на сьогодні є лише декілька українських авторів з ім’ям за межами України. Наприклад, є команда з Хмельницького (Олександр Невський і Олег Сидоренко), які створили гру “Містеріум”, яка вже видавалась в понад 10 країнах світу. І ще кілька, менш відомих авторів. А хочеться щось наше…
Про клієнтів та владу у Вінниці
“Зараз до нашого магазину у Вінниці приходить багато клієнтів з Харкова, Миколаєва, Ірпеня, Дніпра, Херсону. Всі вони у Вінниці зараз”.
VежА: А чи є різниця між Києвом та Вінницею в клієнтному плані, в ставленні влади тощо?
Роман: Якщо казати про клієнтів, то важко порівнювати. Бо ми знаємо Київ до 24 лютого і Вінницю після 24 лютого. А як воно тут було б до того, невідомо. Бо зараз до нашого магазину у Вінниці приходить багато клієнтів з Харкова, Миколаєва, Ірпеня, Дніпра, Херсону. Всі вони у Вінниці зараз.
Тут є багато людей, яким це подобається і з кожним днем їх стає все більше і більше.
Якщо казати про владу, то ми відчули підтримку вінницької міської влади. Ми намагались не зловживати їхньою увагою, адже розуміли, що в них є команда, але в них нагальніші потреби, ніж наша релокація і так далі.
Навпаки — намагались підтримати прихистки для тимчасово переміщених осіб, передавали туди наші ігри. І запустили разом з відділом молодіжної політики міськради ініціативу, коли мінімум раз на тиждень організовуються ігротеки в різних закладах, які готові підтримати ініціативу — у VinSmart-центрах, “Квадраті”, Level80 тощо.
Про донати на ЗСУ і допомогу переселенцям
VежА: Чи виділяє компанія певні кошти на ЗСУ?
Роман: Щомісяця ми виділяємо певний пул ігор, ВСІ кошти з продажу яких (а не лише прибуток), ми перераховуємо на допомогу захисникам. В середньому в місяць це десь 30-50 тисяч гривень — від нашої компанії та клієнтів видавництва. Покупці навіть можуть заплатити за (такі — авт.) ігри більше, ніж вона коштує в нас на сайті.
Також ми надаємо ігри для прихистків тимчасових переселенців.
Наприклад, ми розігрували гру “Голем” з автографом автора серед тих, хто задонатив у фонд Притули від 100 гривень. За такий розіграш ми зібрали більш як 30 тисяч гривень.
Плюс є ще моя особиста історія пожертв.
Про плани на майбутнє
VежА: Чи плануєте ви у разі припинення війни переїзд до Києва? Чи вже сприймаєте Вінницю як місце для базування?
Роман: Кажуть, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Ніхто не знає. Наразі план — розвиватися тут, паралельно з розширенням (ймовірно, офлайн-магазину — авт.) Подивимось, наскільки це буде доцільно, адже зараз онлайн торгівля набагато більше витісняє офлайн.
Інстаграм-сторінка “Lord of Boards” – ТУТ.
Фото Зорини Гаджук
Дякуємо!
Тепер редактори знають.